ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду в частині
11 квітня 2012 року м.Київ № 2а-3528/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О. при секретарі судового засідання Бескоровайній Н.В., у попередньому судовому засіданні в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідачівМіністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України),
проУправління Міністерства внутрішніх справ України на залізничому транспорті (далі - Управління МВС на залізничному транспорті), Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (далі - Управління МВС України на Південно-Західній залізниці) визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до МВС України, Управління МВС України на залізничному транспорті, Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, в останній редакції якого просить суд:
- визнати протиправним і скасувати наказ Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52 о/с, яким позивача зараховано в розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті, звільнивши з посади заступника начальника спеціального відділу з протидії злочинам у сфері службової діяльності управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Управління МВС України на транспорті (а.с.42);
- визнати протиправним і скасувати наказ Управління МВС України на залізничному транспорті від 30 грудня 2008 року № 189 о/с, відповідно до якого позивача, що перебував у розпорядженні Управління МВС на залізничному транспорті, призначено начальником сектору дізнання лінійного відділу на станції Дарниця лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління (а.с.43);
- визнати протиправним і скасувати наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 15 липня 2009 року № 171 о/с, яким позивача зараховано в розпорядження начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, звільнивши його з посади начальника сектору дізнання лінійного відділу на станції Дарниця лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті (а.с.44);
- поновити його на посаді заступника начальника УДСБЕЗ -начальника спеціального відділу з протидії злочинам у сфері службової діяльності Управління МВС України на залізничному транспорті;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, позов залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Скасовуючи зазначені судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції ухвалою від 16 лютого 2012 року № К/0001/19041/11, Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що суд першої інстанції не з'ясував, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тобто, коли йому було вручено копію кожного із оскаржуваних ним наказів чи ознайомлено із цими наказами), оскільки представник позивача посилався на те, що оскаржувані накази позивачу не вручалися, а про існування окремих з них він дізнався в суді. Проте, суд першої інстанції належним чином цих обставин не з'ясував, а від правильного вирішення цього питання залежить підхід у застосуванні строків звернення до суду з адміністративним позовом.
У судовому засіданні 09 квітня 2012 року під час нового розгляду справи представник позивача зазначив про недоцільність вирішення судом питання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, стверджуючи про його дотримання позивачем.
Представники відповідачів МВС України та Управління МВС України на Південно-Західній залізниці клопотали про залишення позовної заяви без розгляду, стверджуючи про недотримання позивачем строку звернення до суду.
Відповідач Управління МВС України на залізничному транспорті свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку про необхідність залишення позову без розгляду в частині вимог про визнання протиправними та скасування наказів Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52 о/с та від 30 грудня 2008 року № 189 о/с.
За змістом положень статті 99 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Необхідно зазначити, що жодним із оскаржуваних наказів не звільнено позивача зі служби в органах внутрішніх справ. Відтак, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню саме тримісячний строк звернення до суду з позовом, встановлений статтею 233 КЗпП України. При цьому заслуговує на увагу, що в такому випадку початок перебігу строку звернення до суду законодавець не пов'язує із датою вручення працівнику наказу чи ознайомлення з наказом.
З позовом про визнання протиправним наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 30 грудня 2008 року № 189 позивач звернувся до суду 17 грудня 2009 року.
З уточненою позовною заявою, відповідно до якої позивач також просив визнати протиправним і скасувати наказ Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52 о/с та наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 15 липня 2009 року № 171, позивач звернувся до суду 05 липня 2010 року.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що про оскаржуваний наказ Управління МВС України від 30 грудня 2008 року № 189 о/с позивач дізнався з листа Управління МВС України на залізничному транспорті від 16 січня 2009 року № 8/218. Про решту оскаржуваних наказів - з матеріалів даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16 січня 2009 року № 8/218 Управління МВС України на залізничному транспорті (а.с.10) повідомило позивача про його призначення на посаду начальника Управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті відповідно до наказу названого Управління від 30 грудня 2008 року № 189 о/с. Цей лист позивач отримав 16 січня 2009 року, що не заперечувалося його представником в судовому засіданні.
Отже, з 16 січня 2009 року розпочався перебіг строку звернення до суду щодо оскарження позивачем наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 30 грудня 2008 року № 189 о/с про його призначення на посаду начальника Управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті.
Разом з тим з листа позивача від 27 січня 2009 року (а.с.11), адресованого заступнику начальника УКЗ Управління МВС України на залізничному транспорті ОСОБА_3, вбачається, що позивач заперечує та вважає необґрунтованим його виведення в розпорядження начальника Управління МВС України на залізничному транспорті. Наведене дає підстави суду стверджувати, що 27 січня 2009 року позивач знав про його виведення в розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті, яке, як вбачається з матеріалів справи, відбулося на підставі наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52. Таким чином, саме з 27 січня 2009 року розпочався перебіг строку на звернення до суду щодо оскарження згаданого наказу про виведення позивача в розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що звернувшись до суду 17 грудня 2009 року з позовною заявою про оскарження наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 30 грудня 2008 року № 189 о/с, а надалі 05 липня 2010 року із заявою про уточнення позовних вимог, зокрема, щодо оскарження наказу Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52 о/с, позивач пропустив установлений законом тримісячний строк в частині оскарження двох згаданих наказів.
Статтею 100 КАС України в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, передбачалось, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 100 КАС України в чинній редакції передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
У частині позовної вимоги про визнання протиправним і скасування наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 15 липня 2009 року № 171 о/с суд прийшов до висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду, що обґрунтовується таким.
З матеріалів справи вбачається, що згаданий наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці долучено судом до матеріалів цієї справи в судовому засіданні 14 квітня 2010 році.
Доводи представника позивача в судовому засіданні про те, що позивач лише з матеріалів цієї справи дізнався про згаданий наказ не були спростовані представниками відповідачів.
Судом не приймаються до уваги доводи представника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці стосовно неодноразового направлення на адресу позивача, яка значиться в матеріалах його особової справи, копії наказу від 15 липня 2009 року № 171 о/с. Оскільки, як не заперечував у судовому засіданні представник Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, уся поштова кореспонденція, адресована позивачу, з різних причин поверталась йому неврученою.
Про оскарження цього наказу позивач зазначив в уточненій позовній заяві, яка надійшла до суду 05 липня 2010 року, отже, дотримався тримісячного строку звернення до суду в цій частині позовних вимог, а, відтак, і в частині позовних вимог про поновлення його на посаді заступника начальника УДСБЕЗ -начальника спеціального відділу з протидії злочинам у сфері службової діяльності Управління МВС України на залізничному транспорті або на рівнозначній посаді, не нижчій за зазначену, та стягнення з МВС України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 99 та 100 КАС України, суд
Залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Управління МВС України на залізничному транспорті від 25 квітня 2008 року № 52 о/с та від 30 грудня 2008 року № 189 о/с.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя О.О. Власенкова