ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
15 березня 2012 року 11:42 № 2а-1953/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю. вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України
простягнення компенсації за речове майно в розмірі 3959,64 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: стягнення з Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України грошової компенсації за недоотримане речове майно в період з 1996 року до 2008 року в розмірі 3959,64 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.03.2012 р.).
Позов мотивований тим, зокрема, що Військовою частиною 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України не виплачено під час звільнення з військової служби ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане під час проходження служби речове майно.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що підстав для виплати компенсації відсутні, оскільки Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно була зупинена з 2000 року, а згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено. Крім того, на думку представника, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2010 року в справі №2а-8619/09/2670 позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України грошову компенсацію за недоотримане речове майно, в позові ОСОБА_4 відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року вказану постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_3 - 5384 грн., ОСОБА_2 - 4274,48 грн., ОСОБА_1 - 4350,24 грн. компенсації вартості неотриманого речового майна скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України вказав, що пунктом 27 "Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" передбачено право військовослужбовців звільнених у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Також суд касаційної інстанції зазначив про помилковість, в порушення вимог статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляду судами справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в одному провадженні, в той час, коли вимоги носять індивідуальний характер.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2011 року в справі №2а-19128/11/2670 роз'єднано адміністративну справу №2а-19128/11/2670 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов'язання винити певні дії. Ухвалено розглядати позовні вимоги ОСОБА_3 за основним позовом, вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виділено для окремого розгляду.
За наслідками розподілу справ відповідно до статті 15-1 КАС України позовній заяві ОСОБА_1 присвоєно №2а-1953/12/2670 .
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Наказом Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 19.08.2008 р. №74 о/с відповідно до підпункту "в" (за станом здоров'я) пункту 63 "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", затвердженого Указом Президента України від 07 листопада 2011 року №1053/2001 прапорщика ОСОБА_1 - начальника військового наряду у Військовій частині 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України звільнено з внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу.
На вимогу суду, відповідачем надано довідку від 14.03.2012 р. №178 про неотримане позивачем речове забезпечення в період з 1996 року до 2008 року.
З вказаної довідки вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію за неотримане речове забезпечення: 1996 рік - 379,72 грн.; 199 рік - 204,77 грн.; 2000 рік - 21,14 грн.; 2001 рік - 458,97 грн.; 2002 рік - 651,26 грн.; 2003 рік - 145,96 грн.; 2004 рік - 512,31 грн.; 2005 рік - 176,80 грн.; 2006 рік - 635,01 грн.; 2007 рік - 277,69 грн.; 2008 рік - 496,03 грн.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина друга).
Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року №1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року №328-V внесено зміни, до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, доповнено статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни набрали законної сили 1 січня 2007 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 січня 2006 року №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік.
Пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 січня 2007 року №107-VI, проте вказані положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Таким чином, починаючи з 2000 року виплата грошової компенсації замість неодерджаного речового майна призупинена Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Право на отримання військовослужбовцями зазначеної компенсації відновлено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності з 1 січня 2007 року, однак пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо виключення пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за недоотримане речове майно, передбачене пунктом 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відновлено 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Згідно з пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Як уже зазначалось, позивача звільнено з внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України у запас Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу на підставі підпункту "в" (за станом здоров'я) пункту 63 "Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України".
З огляду на викладене, позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які ним не були отримані під час проходження служби в 1996, 1999, 2008 роках. При цьому суд враховує те, що під час звільнення з військової служи відповідна грошова компенсація позивачу виплачена не була.
Згідно з довідкою від 14.03.2012 р. №178 про недоотримане речове забезпечення в період з 1996 року до 2008 року, грошова компенсація склала: за 1996 рік -379,72 грн.; за 1999 рік - 204,77 грн.; за 2008 рік - 496,03 грн., на загальну суму - 1080,52 грн.
Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача слід тягнути на користь позивача замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна недотриманих у 1996, 1999, 2008 роках грошову компенсацію в розмірі 1080,52 грн.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд виходить з того, що Вищий адміністративний суд України під час перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №2а-8619/09/2670 за позов ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі про стягнення грошової компенсації за недотримане речове майно, дійшов висновку про відсутність порушень з боку судів попередніх інстанцій щодо вирішення питання про строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Сторонами не надано суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на користь позивача чи відповідача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 15/-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини 2260 внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна недотриманих у 1996, 1999, 2008 роках грошову компенсацію в розмірі 1080,52 грн.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець