ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року 11:20 № 2а-1518/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,
за участю сторін:
позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Новіцької Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути кошти у сумі 57 090,00 грн., які оплачені як державне мито, судові витрати та сплачений судовий збір у розмірі 570,90 грн.
28.02.2012 р. позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, а саме збільшення їх розміру, в якій він просив суд зобов'язати відповідача повернути кошти у сумі 63 690,00 грн., які оплачені як державне мито, судові витрати та сплачений судовий збір у розмірі 636,90 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", не було своєчасно повернуто грошові кошти, передплачені позивачем як державне мито.
Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.
З доводів позивача судом встановлено, що він мав намір виступити засновником декількох акціонерних товариств. З метою реєстрації випуску акцій таких товариств, враховуючи вимоги Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств, затвердженого рішенням Держаної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.2009 р. № 1639, позивачем до зазначеної комісії були подані відповідні документи та, враховуючи вимоги абз.2 пп."п" п.6 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", передплачено державне мито на загальну суму 63 690,00 грн.
Держаною комісією з цінних паперів та фондового ринку, розглянувши подані позивачем документи, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснуванні акціонерних товариств, було відмовлено у реєстрації випуску акцій ряду акціонерних товариств, засновником яких мав намір виступити позивач (розпорядження від 01.02.2011 р. №№ 18-В, 21-В, від 13.12.2011 р. № 142-В).
Враховуючи положення листа Державної податкової адміністрації України від 09.07.2009 р. № 14313/7/17-0317 "Щодо супроводження державного мита" (відмова у реєстрації випуску акцій Держаною комісією з цінних паперів та фондового ринку та постановлення розпорядження щодо такої відмови є підставою для повернення з бюджету держаного мита засновнику, який мав намір заснувати такі акціонерні товариства), позивач 22.12.2011 р. звернувся до відповідача із заявою про повернення йому передплаченого державного мита. До заяви ним були долучені оригінали платіжних документів про сплату держаного мита та оригінали розпоряджень про відмову у реєстрації випуску акцій відповідних акціонерних товариств.
Розглянувши заяву позивача, відповідачем не були повернуті відповідні кошти, а надані роз'яснення від 05.01.2012 р. № 06-08/73-198 щодо порядку повернення державного мита.
Зазначене стало для позивача підставою вважати, що відповідачем порушені вимоги Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Такі твердження є помилковими.
Державне мито являє собою обов'язковий платіж (збір) який стягується за виконання юридично значимих дій уповноваженими на те компетентними органами в інтересах фізичних чи юридичних осіб та видачу їм документів, що мають правове значення.
Відповідно до ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках: внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; відмови державних нотаріальних контор або виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів у вчиненні нотаріальних дій; в інших випадках, передбачених законодавством України. Повернення державного мита провадиться за умови, якщо заяву подано до відповідної установи, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.
Згідно п. 1, 4, 7 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, яка, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Свої повноваження здійснює безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).
Відповідно до ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Статтею 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", визначені органи, що здійснюють контроль за справлянням державного мита, а саме: Міністерство фінансів України, Головна державна податкова інспекція України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння
державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - платежі), визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 р. № 226 (далі-Порядок).
Згідно п.5 Порядку, Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Отже, обов'язковою умовою для повернення відповідачем коштів (в т.ч. державного мита), помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, є наявність подання органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (органів, що здійснюють контроль за справлянням державного мита), а також таке повернення повинно бути чітко передбачене законодавством України.
Аналіз законодавчих норм у сфері випуску цінних паперів свідчить про відсутність чітко передбачених випадків повернення сплаченого державного мита в разі відмови у реєстрації випуску акцій Держаною комісією з цінних паперів та фондового ринку та постановлення розпорядження щодо такої відмови.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем, в адміністративному позові, не наведено жодного нормативно-правового акту, який би передбачив повернення сплаченого державного мита в разі відмови у реєстрації випуску акцій Держаною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Посилання ж позивача на положення листа Державної податкової адміністрації України від 09.07.2009 р. № 14313/7/17-0317 "Щодо супроводження державного мита" сприймаються судом критично, оскільки зазначений лист було відкликано листом Державної податкової адміністрації України від 15.04.2010 р. № 7510/7/17-0117.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу кошти у сумі 63 690,00 грн., оплачені ним як державне мито.
Крім того, відповідно до ст.1, ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.
Згідно ч.1, 5 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про відсутність підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу судові витрати та судовий збір у розмірі 636,90 грн.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10.04.12 р.
Суддя Аблов Є.В.