ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2012 року № 2а-10083/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправним та скасування наказу № 504-ос від 09.06.2011року
Позивач -ОСОБА_1 -звернувся до суду з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправним та скасування наказу Служби безпеки України про накладення дисциплінарного стягнення на підполковника ОСОБА_1 від 09.06.2011 №504-ос, зобов'язання Службу безпеки України поновити ОСОБА_1 на попередній або за його згодою іншій, не нижчій ніж попередня.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням порядку накладення дисциплінарних стягнень та відсутності підстав для застосування дисциплінарного стягнення та зазначає, що дійсним поводом для накладення стягнення є покарання його, позивача, за вчинені ним протиправні дії на території іншої держави.
Відповідач -Служба безпеки України -заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що висновком за результатом службового розслідування від 27.05.2011 підтверджено факт порушення позивачем під час проходження служби військової дисципліни та вимог чинного законодавства, а також невиконання позивачем своїх функціональних обов'язків. Зокрема, представник відповідача зазначив, що порушення військової дисципліни та вимог нормативно-правових актів виявилось у невиконанні наказу (бойового розпорядження) командира українського миротворчого контингенту щодо організації заходів контр розвідувального забезпечення в районі виконання завдань, у самоусуненні від виконання своїх функціональних (службових) обов'язків, нанесення шкоди державі, оскільки внаслідок протиправних дій позивача судовими органами іноземної держави на користь Республіки Болгарія конфісковано військове майно ЗС України. З урахуванням ступеня важкості допущених порушень відповідно до пункту «ж»ст. .68 Дисциплінарного статуту ЗС України, оскаржуваним наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення «позбавлення військового звання підполковник». Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач 27.05.2011 відмовився від ознайомлення з висновками службового розслідування, про що складено рапорт.
19.03.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
09.02.2009 року наказом Служби безпеки України № 125-ос підполковника ОСОБА_1 призначено консультантом-експертом 1 сектору 3 відділу 1 головного відділу Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України.
Наказом Голови СБ України від 31.03.2011 № 283-ос підполковника ОСОБА_1 з 01.03.2011 року зараховано в діючий резерв України та в подальшому призначено заступником командира (з безпеки) національного контингенту України в Косово, Республіка Сербія, по посаді консультанта-експерта Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБ України.
Наказом Голови СБ України від 27.05.2011 №456-ос підполковника ОСОБА_1 з 21.04.2011 року виведено з діючого резерву СБ зараховано у розпорядження (за п.п. «г» п. 48) начальника контррозвідки СБ України по посаді консультанта-експерта.
20.06.2011 Наказом Департаменту контррозвідки СБ України № 48-ос термін перебування підполковника ОСОБА_1 у розпорядженні начальника Департаменту по посаді консультанта-експерта продовжено на час перебування на лікуванні строком 12 календарних днів, тобто по 03.07.2011.
Наказом Голови СБ України від 09.06.2011 року № 504-ос за порушення військової дисципліни ОСОБА_1 в порядку дисциплінарного стягнення позбавлено військового звання «підполковник».
Наказом Голови СБ України від 15.07.2011 року № 639-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби за п.п. «б»п. 61 та п.п. «ж»п. 62 (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) у запас Збройних Сил України та виключено зі списків особового складу з 09.06.2011.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", стаття 2 якого зазначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, а порядок її проходження громадянами України, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 20 Закону України "Про Службу безпеки України"№2229-XII від 25.03.1992, встановлено, що Умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" №551-XIV від 24.03.1999 (далі -Дисциплінарний статут).
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів.
Військова дисципліна досягається, зокрема, шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів (стаття 3 Дисциплінарного статуту).
Статтею 45 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів може бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України визначено Інструкцією, затвердженою наказом СБУ від 16.07.2009 № 547 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.08.2009 за № 709/15400.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки фактів порушення консультантом-експертом 1 сектору З відділу 1 ГВ УВКР ДКР СБУ підполковником ОСОБА_1 законодавства іншої країни, невиконання або неналежного виконання ним під час службової діяльності вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів СБУ та наказів начальників, уточнення причин та умов, які сприяли правопорушенню та встановленню ступеню його вини, наказом СБУ від 29.04.2011 призначено службове розслідування.
Висновком за результатами службового розслідування від 27.05.2011 підтверджено факти порушення ОСОБА_1 під час проходження служби військової дисципліни та вимог чинного законодавства, а також невиконання ним своїх функціональних обов'язків.
При цьому суд звертає увагу, позивачем факт вчинення ним правопорушення не оспорюється.
Зокрема, як вбачається з висновку службового розслідування, під час проведення службового розслідування було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема, вимог ст. 11, 15, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог Інструкції про порядок підбору, підготовки та направлення співробітників Служби безпеки України, затвердженого наказам СБУ від 26.07.2006 № 061, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2006 за № 992/12866.
Як вбачається із висновку службового розслідування, порушення позивачем військової дисципліни та вимог нормативно-правових актів виявилось у невиконанні наказу (бойового розпорядження) командира українського миротворчого контингенту щодо організації заходів контррозвідувального забезпечення в районі виконання завдань, самоусуненні від виконання своїх функціональних (службових) обов'язків та невиконанні покладених на нього функціональних обов'язків та плану- завдання офіцера діючого резерву СБУ у складі українського миротворчого контингенту в Косово.
Твердження позивача, що призначене службове розслідування фактично звелося до здійснення членами комісії аналізу наданих матеріалів без проведення службового розслідування як такого суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення службового розслідування членами комісії проведено бесіди та відібрані відповідні рапорти від підполковника ОСОБА_1, начальника 3 відділу 1 ГВ УВКР ДКР СБУ підполковника Храпача В.О., із залученням співробітників УВКР СБ України у Південному регіоні вжито заходів до відібрання пояснень від старшого солдата Гриня СМ., підготовлено запити та отримано на них відповіді з ГУР МО України, СЗР України, МЗС, УПЗ СБ України, одержано інші матеріали, що стосуються предмету службового розслідування.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції службова особа, яка призначила службове розслідування, розглядає висновок і матеріали службового розслідування, як правило, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось, і затверджує висновок за результатами службового розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач був запрошений для проведення бесіди, проте 27.05.2011 позивач відмовився від ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування, про що було складено відповідний рапорт на ім'я Голови СБУ (а.с. 36-38).
За результатами розгляду висновку і матеріалів службового розслідування відповідно до пункту «ж»статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказом СБУ від 09.06.2011 № 504-ос на позивача було накладено дисциплінарне стягнення «позбавлення військового звання «підполковник».
З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні службового розслідування та як наслідок, діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України та з дотриманням вимог законодавства, які регулюють порядок призначення та проведення службового розслідування.
Твердження позивача щодо неможливості притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Головою СБУ у зв'язку з тим, що він знаходився у безпосередньому підпорядкуванні командування ЗС України, суд вважає необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України»Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них службових обов'язків надано право направляти військовослужбовців Служби безпеки України для роботи на штатних посадах в інших установах, підприємствах і організаціях на час виконання конкретних завдань в інтересах контррозвідки, боротьби з корупцією та організованою злочинною діяльністю; в окремих випадках у порядку, визначеному колегією Служби безпеки України, допускається направлення на роботу таких військовослужбовців в установи, підприємства і організації за ініціативою їх керівників.
Інструкцією про порядок підбору, підготовку та направлення співробітників СБУ у тривалі закордонні відрядження, затвердженої наказом СБУ від 26.07.2006 № 061 (далі - Інструкція) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2006 за № 992/12866, визначає порядок, підготовки та направлення співробітників СБУ у тривалі закордонні відрядження терміном понад 60 діб для виконання завдань контррозвідувального забезпечення закордонних дипломатичних установ України і безпеки громадян України за кордоном, миротворчих контингентів та миротворчого персоналу військових формувань України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням керівництва СБУ (№ 17/1/3-1117 від 10.02.2011), у березні 2011 позивача направлено у тривале закордонне відрядження до складу Українського миротворчого контингенту ЗС України, з місцем дислокації на базі «Бондстіл»(с. Соєво, Косово).
З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що позивач свої функціональні обов'язки та вимоги план-завдання виконував саме як офіцер діючого резерву СБУ у складі Українського миротворчого контингенту в Косово під прикриттям посади заступника командира (з безпеки) цього контингенту.
Судом встановлено, що в подальшому стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 423 КК України (зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем), яку пізніше скерування для розгляду до суду.
Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗС України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності -накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно із Законом України «Про боротьбу з корупцією»та Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення злочину військовослужбовець притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗС України визначено, що у разі, якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки злочину, командир військової частини вживає заходів у встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за результатами проведення службового розслідування комісія дійшла висновку, що крім порушень вимог функціональних обов'язків та плану завдання, Статуту внутрішньої служби ЗС України та вимог Дисциплінарного статуту ЗС України - в діях позивача вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст. 402 та ч. 1 ст. 423 КК України. У зв'язку з цим зазначені матеріали службового розслідування було скеровано до Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України для прийняття рішення відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Оскільки, під час проведення службового розслідування, крім порушення позивачем вимог зазначених актів, було виявлено в діях позивача ознаки злочину, відповідачем матеріали службового розслідування було направлено для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог Дисциплінарного статуту ЗС України.
Як вбачається з матеріалів справи 06.06.2011 позивача було направлено для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня його придатності до військової служби за станом здоров'я.
Висновком ГВЛК від 14.06.2011 № 185/2744 позивача було визнано обмежено придатним до військової служби у зв'язку з захворюванням, отриманим в період проходження військової служби.
Згідно з пунктом 68 Положення днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.
Так, проходження позивачем військово-лікарської комісії на визнання його обмежено придатним до військової служби, не є визначальною підставою для звільнення його за п.п. «б»п. 62 Положення.
Отже, до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу, у разі вчинення ним дисциплінарного правопорушення командир зобов'язаний вжити заходів, передбачених Статутом і подання рапорту про звільнення з військової служби з урахуванням погіршення стану здоров'я, не виключає можливості, за умови наявності відповідних підстав, притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
Згідно із положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командирові надано право визначати вид дисциплінарного стягнення, яке накладається на військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
При цьому статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗС України визначено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач характеризується позитивно, за час проходження служби до позивачу було вручено відзнаки, а саме: нагрудний знак, дві грамоти, дві грошові премії.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем та його представником, позивачем на території іншої держави -Болгарії було вчинено протиправні дії, якими спричинено шкоду державі, відтак суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення відповідач діяв відповідно до вимог ст. 86 Дисциплінарного статуту.
Отже, за результатами службового розслідування було встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема вимог ст. ст. 11, 15, 16, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог Інструкції про порядок підбору, підготовки та направлення співробітників Служби безпеки України, затвердженого наказам СБУ від 26.07.2006 № 061, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2006 за № 992/12866, функціональних обов'язків та план-завдання офіцера діючого резерву СБУ у складі українського миротворчого контингенту та наказом Голови СБУ від 09.06.2011 № 504-ос на позивача було накладено дисциплінарне відповідальності, стягнення «позбавлення військового звання «підполковник».
Крім того, за наслідком вивчення матеріалів справи, які мають обмежений гриф доступу та витребувані судом, суд дійшов висновку, що доводи позивача своє підтвердження не знайшли.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність та обґрунтованість прийнятих наказів №1294-ОС, №1315-ОС.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда