ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2012 року № 2а-17920/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Крупічко Ю.Ю., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 06.03.2012р. №22/10-021.)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 01.12.2011р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут біохімічних технологій» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2012 року о 17год. 16хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут біохімічних технологій»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що результати камеральної перевірки за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення -рішення, не відображають дійсні обставини справи, суперечать нормам чинного податкового законодавства, а відтак порушують законні права та інтереси Позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. При цьому свою позицію, обґрунтовує тим, що ним на підставі та у спосіб, визначені законодавством ним проведено перевірку, в ході якої були виявлені порушення норм чинного законодавства, що і стало правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення. У задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те,що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 27.10.2011 року Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Позивача за звітний податковий період - II квартал 2011 року. Дані, встановлені перевіркою, було закріплено в Акті камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 15-121/73 від 27.10.2011 року (далі за текстом - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено завищення Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 730 193,00 грн., яке обґрунтовано положеннями п.3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України).
Позивачем 07.11.2011 року було подано заперечення до акту перевірки, яке Відповідач розглянув, однак не взяв до уваги викладених у ньому аргументів Позивача і надіслав Позивачеві податкове повідомлення-рішення №0025451501 від 16.11.2011 (далі за текстом - Податкове повідомлення-рішення), в якому зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Відповідачем на основі дослідження декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року встановлено завищення Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
У декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року Позивача, від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду відображено в сумі 7 773 949,00 грн.
Так, виходячи зі змісту п. 2.2 Акта перевірки, у вказаному рядку мало бути зазначено суму 4 043 756,00 грн. Підставою для такого висновку Відповідача згідно з Актом перевірки є п. 3 підрозділу 4 розділу XX, «Перехідні положення»ПК України. У відповіді на заперечення №22478/10/15-132 від 15.11.2011 року Відповідач зазначив, що до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування у II та подальших кварталах 2011 року включається лише від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
Проте здійснивши ґрунтовний аналіз норм податкового законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про те, що твердження Відповідача суперечить законодавству, зокрема п. п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»ПК України, на який посилається Відповідач, з огляду про наступне.
Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення»ПК України, розділ III ПК України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
У І кварталі 2011 року чинними були норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі за текстом -Закон -№334).
У п. 22.4 Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат (80% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року), та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Відповідно до ст. 6 Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Позивачем у встановленому законодавством порядку було подано декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року, де у повній відповідності з Законом задеклароване від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік в розмірі 7 185 972 грн. Відповідачем не було встановлено жодних порушень при складанні вказаної звітності та не оскаржувалась її обґрунтованість та законність.
У зв'язку з цим висновки Відповідача під час проведення перевірки про те, що включенню до від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягала сума в розмірі 3 455 779 грн. (на 3 730 193 грн. менше), що складає близько 48% від від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік, є безпідставними.
Згідно з п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто правове регулювання даного питання ПК України та Законом є подібним.
У відповідності з п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»ПК України, п. 150.1 ст. 150 ПК України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року; - розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Тлумачення Відповідачем вказаних норм податкового законодавства таким чином, що до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року є хибним, не ґрунтується на чинному законодавстві і звужує обсяг прав, наданий законом Позивачеві, як платнику податків. П. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»ПК України не містить обмежень щодо витрат, які враховуються у складі валових витрат II кварталу 2011 року.
Згідно з п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у ст. 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2010 року».
Тобто включення Позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року в розмірі 3 730 193,00 грн. до витрат II кварталу 2011 року, враховуючи правомірність формування валових витрат у І кварталі 2011 року, відповідає вимогам законодавства.
Згідно з п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма ПК України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПК України, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від №0025451501 від 16.11.2011 року.
3.Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 28 грн. 23 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «Інститут біохімічних технологій»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур