ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 квітня 2012 року 12:18 № 2а-17172/11/2670
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авеста-Україна"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авеста Україна»(далі -позивач, ТОВ «Авеста Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), у якій просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0003082307 та № 0003092307.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
Податковим повідомленням-рішенням від 09.08.2011 № 0003082307 ТОВ «Авеста Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16 000,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 12 800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3 200,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням від 09.08.2011 № 0003092307 ТОВ «Авеста Україна»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20 000,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 16 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4 000,00 грн.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акту № 8347/23-07/23516373 від 28.07.2011 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авеста Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства при взаємовідносинах з ТОВ «Трім К», ТОВ «Бігбудкомпані»за період з 01.01.2006 по 31.12.2010»(далі - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 12 890,00 грн., а також пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 16 000,00 грн.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На виконання вищезазначених норм КАС України судом перевірено питання товарності операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Трім К», ТОВ «Бігбудкомпані».
Зокрема, у судовому засіданні судом допитано директора ТОВ «Трім К»ОСОБА_1 та директора ТОВ «Бігбудкомпані»ОСОБА_2 у якості свідків та встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто господарською діяльністю ТОВ «Трім К»та ТОВ «Бігбудкомпані»відповідно не займалися, нікого на це офіційно не уповноважували, контрагентів не шукали, договорів не укладали, товар не придбавали і не бачили, в подальшому не перепродавали, не доставляли покупцям, тобто були лише номінальними директорами підприємств. Дані особи лише підписували документи (договори, накладні, рахунки тощо), які їм приносили кур'єри. Поряд з цим свідки підтвердили свої показання зафіксовані протоколом допиту свідка від 11 квітня 2009р. та протоколом додаткового допиту обвинуваченого від 23 вересня 2009 року.
Вищезазначені обставини свідчать про безтоварність операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Трім К», ТОВ «Бігбудкомпані».
Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).
Зважаючи на те, що з показань свідків -директорів ТОВ «Трім К», ТОВ «Бігбудкомпані» судом встановлена безтоварність операцій за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Трім К», ТОВ «Бігбудкомпані», суд не приймає до уваги надані позивачем документи: рахунки, накладні, в т.ч. прибуткові та податкові, договори, укладені з УДППЗ «Укрпошта», журнал-ордер і відомість по рахунку, акти списання товару, платіжні доручення та ін.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.04.2012 р.