ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2012 року № 2а-914/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_1 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_2 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_3
до Київської міської ради Головного управління комунальної власності м.Києва, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Міжнародний промисловий концерн "ЯРК-Київ"
про визнання нечинним рішення від 31.03.2011р. №100/5487 та зобов'язання вчинити певні дії
Позивачі звернулись до суду з вимогами про визнання нечинним Рішення про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки №100/5487 від 31.03.2011 в частині та виключити позицію №35 з додатку №1 переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах, зобов'язання Київську міську раду внести зміни до Рішення про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки №100/5487 від 31.03.2011 в частині включення нежилого приміщення загальною площею 142,6 кв.м. розташованого в м. Києві по проспекту Перемоги 104Б, літ "А" та викласти його в додатку №1 переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», Закон України «Про приватизацію державного майна»та зазначають, що позивачі є орендарями спірного приміщення, здійснили поліпшення орендованих приміщень більше ніж на 25% від залишкової вартості орендованого приміщення, а відтак мають право на приватизацію орендованого приміщення саме шляхом викупу, а не шляхом проведення аукціону.
Відповідач - Київська міська рада - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданої компетенції відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того, представник відповідача зазначив, що спірні нежилі приміщення були включені до Програми приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2011-2012 роки, яка затверджена рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487, проте протягом дії програми приватизація зазначеного об'єкта здійснена не була. Також відповідач зауважив, що докази поліпшення орендованих приміщень більше ніж на 25% у матеріалах справи відсутні.
Відповідач - Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - надав суду письмові заперечення, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що вартість невід'ємних поліпшень у розмірі не менш як 25% залишкової вартості майна визначається із застосуванням експертної оцінки, проте здійснення зазначених невід'ємних поліпшень на орендованому об'єкті на час прийняття оскаржуваного рішення належним чином підтверджено не було. Крім того, відповідач зазначив, що жодних заяв позивача ОСОБА_1 на приватизацію орендованого приміщення до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не надходило, а відтак на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Третя особа без самостійних вимог -Міжнародний промисловий концерн «ЯРК-Київ»- заперечував проти задоволення позовних вимог.
26.03.2012 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Третя особа по справі без самостійних вимог в судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи.
26.03.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання третьої особи. Представники позивача та відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що третя особа в судове засідання не прибула хоча й була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,
22.02.2011 між органом уповноваженим органами місцевого самоврядування управляти майном підприємства, установи, організації, в господарському віданні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»та приватним нотаріусом ОСОБА_1 укладено договір №08/3696 про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду (а.с. 16-19).
Того ж дня, між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»та приватними нотаріусами ОСОБА_3 і ОСОБА_2, було укладено договори №08/3697 (а.с. 20-23), №08/3698 (а.с. 24-27), відповідно, про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду.
31.03.2011 Київською міською радою прийнято рішення N 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна на 2011 - 2012 роки", яким затверджено програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2011-2012 роки та до переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації шліхом продажу на аукціонах включено нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 літ «А», яке орендовано позивачами (спірне майно) (а.с.14-15)
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2011 заступником прокурора м. Києва винесено протест №07/2-435 вих-11 на позицію 35 додатку 1 «Перелік об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах» до рішення Київради від 31.03.2011 N 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна на 2011 - 2012 роки" (а.с.29-30).
Рішенням Київської міської ради від 10.11.2011 №618/6854 про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на позицію 35 Переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах, додатка 1 Київради від 31.03.2011 N 100/5487 відхилено зазначений протест заступника прокурора міста Києва (а.с. 31).
Суд звертає увагу, докази оскарження зазначеного рішення Київської міської ради прокуратурою міста Києва в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»визначено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста, як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.
Київська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста Києва, і виступає суб'єктом права власності стосовно комунального майна, що перебуває у власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону, як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Власником спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, б. 104Б літ. А, на момент прийняття спірного рішення була територіальна громада міста Києва в особі Київради.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно пункту 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
З аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданої компетенції.
Судом встановлено, що позивачі є орендарями зазначеного нежитлового приміщення з 2000 року, у подальшому договори оренди приміщення переукладались у зв'язку зі орендодавця на КП «Київжитлоспецексплуатація».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вказані нежилі приміщення були включені до Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки рішенням Київради від 16.10.2008 N 513/513 та підлягали приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Протягом дії вказаної Програми не була здійснена приватизація цього об'єкта і зазначені нежилі приміщення були включені до Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки, яка затверджена рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 N 100/5487.
Так, ст. З Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення визначено два способи малої приватизації:
а) викуп;
б) продаж на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до п. 2.2 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998 №1511 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.1998 за №558/2998, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється переважно конкурентними способами.
При цьому, п. 2.4 Положення №1511 визначено, що викуп об'єктів малої приватизації застосовується згідно зі ст. 11 Закону України «Про малу приватизацію».
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про малу приватизацію», у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації:
а) не проданих на аукціоні, за конкурсом;
б) включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу;
в) зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».
Судом встановлено, що змістом зазначених договорів оренди право орендарів на викуп приміщення не передбачено договорами оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 5.3 зазначених Договорів оренди встановлено. що орендар має право виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації та проведення необхідного ремонту за письмовим дозволом орендодавця. Орендар на час проведення ремонту може отримати за рішенням Київради пільгову орендну ставку для компенсації своїх витрат на ремонт з урахуванням п. 3.7 цього Договору.
Також, п. 7.3 зазначених Договорів визначено, що будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації. Розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку, та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку.
Відповідно до п. 7.4 Договорів будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації, розробленої та затвердженої в установленому чинним нормативними актами порядку, та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку.
Згідно п. 7.6 Договорів, вартість поліпшення об'єкта оренди, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для об'єкта оренди компенсації не підлягає. Поліпшення об'єкта оренди, виконані орендарем за власні кошти згідно вимогами п. 7.3, 7.4 цього договору, які не можливо відокремити від об'єкту оренди без заподіяння йому шкоди, залишаються у комунальній власності територіальної громади міста Києва за винятком приватизації, продажу або іншого відчуження об'єкта оренди.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази проведення поліпшення об'єкта оренди з дотриманням вимог п. 7.3, 7.4 Договорів оренди.
Статтею 51 Закону України «Про Державну програму приватизації» закріплено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25% залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
При цьому необхідно звернути увагу, що вартість невід'ємних поліпшень у розмірі не менш як 25% залишкової вартості майна визначається за умовами «Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації», затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 №377 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за №343/8942.
Відповідно о п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства;
- письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
На підтвердження невід'ємних поліпшень на орендованому об'єкті позивачами надано лист КП «Дирекції з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району від 13.06.2011 №185-юр (а.с. 28), зі змісту якого вбачається, що позивачами було здійснено поліпшення орендованого майна вартістю більше 25% від залишкової вартості об'єкта оренди на момент здійснення такого ремонту.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд звертає увагу, що підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення орендованого приміщення, передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації - суду не надано.
В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача таких документів на час прийняття оскаржуваного рішення.
Оскільки судом встановлено, що позивачами документи передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, не надано, твердження позивачів щодо проведення такого поліпшення, суд вважає необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що 1 та 31 березня 2011 року вона направляла заяву про наміри приватизації орендованого майна шляхом викупу, яка до сьогоднішнього дня Відповідачем не розглянута.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначено, що ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців, визнаних такими відповідно до ст. 8 цього Закону.
Заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України. Така норма закріплена абз. З ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відповідний Порядок подання та розгляду заяв на приватизацію був розроблений, затверджений наказом Фонду державного майна України від 01.07.1997 №683 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.08.1997 за №362/2166 (далі - Порядок №683).
Розділ 2 Порядку №683 визначає чітку послідовність дій як заявника, так і працівника органу приватизації, до якого подається заява, а також встановлює вимоги до заяви:
1) Заява подається заявником у відповідний орган приватизації за місцезнаходженням підприємства (п. 1).
2) Заявник складає заяву у двох примірниках за встановленою формою. Бланк заяви заповнюється державною мовою друкованими літерами. Помарки та виправлення не допускаються (пп. 2.2, 2.3).
3) Заява складається із декількох частин (пп. 2.4, 2.5).
4) На заяві, що надійшла до канцелярії відповідного органу приватизації, проставляється дата надходження та вхідний номер. Працівник канцелярії робить на заяві позначки про наявність необхідних документів, проставляє кількість аркушів, з яких складаються ці документи, засвідчує заяву власним підписом та штампом канцелярії органу приватизації. Після цього заява передається з канцелярії до відповідного структурного підрозділу органу приватизації для реєстрації, яка здійснюється протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви канцелярією (п. 2.7).
5) Працівник органу приватизації реєструє заяву в книзі реєстрації заяв, проставляє на заяві дату реєстрації, реєстраційний номер, під яким заява внесена в книгу реєстрації, код відповідного органу приватизації (п. 2.8).
6) Орган приватизації має право відмовити заявнику в прийомі та реєстрації заяви з наступних причин (п. 2.9):
- заява складена у невідповідності з встановленою формою;
- бланк заяви заповнено з помилками, помарками та виправленнями;
- відсутні або подані заявником не в повному обсязі документи, передбачені заявою.
Додаток до Порядку №683 містить обов'язкову форму (бланк) Заяви на приватизацію.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження подачі заяви на приватизацію шляхом викупу у встановленій формі до визначеного чинним законодавством органу.
При цьому суд звертає увагу, що відповідач -комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заперечував надходження яких заяв про приватизацію від позивачів.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивачів з заявою встановленої форми з документами передбаченими заявою в порядку визначеному Порядком подання та розгляду заяв на приватизацію, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 01.07.1997 №683, відповідач заперечував надходження заяв про приватизацію від позивачів, відтак твердження позивача про залишення заяви про включення орендованої нею площі до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу спростовується матеріалами справи.
В абзаці 1 п. 5 мотивувальної частини та в абзаці 2 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 №14-рп/2000 закріплено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається місцевими радами самостійно, окрім випадків, визначених законами. Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про малу приватизацію»та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було проведено невід'ємних поліпшень орендованого майна вартістю більше 25% від залишкової вартості об'єкта оренди, а тому відповідно, оскаржуваним рішенням не порушено права Позивачів.
Враховуючи викладене, оскільки, оскаржуване рішення прийнято Відповідачем в межах наданої компетенції, судом не встановлено порушень чинного законодавства України при ухваленні оскаржуваного рішення позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда