ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 квітня 2012 року 10:35 № 2а-1193/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 28.07.2011 р. № 265/360)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2012 р. № 116/07)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона»
до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинним та скасування рішення № 2183 від 03.10.2011 р.,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.. Є.О. Патона»(далі -Завод) з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення № 2183 від 03.10.2011 р., відповідно до якого позивачу нараховано штраф у розмірі 240047,43 грн. та нараховано пеню у розмірі 1363706 грн., які нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем страхових внесків за період з 27.03.2006 р. по 18.01.2011 р.
Позивач, не оспорюючи математичні розрахунки санкцій та факти несвоєчасної сплати (до 25.10.2010 - дата виставлення вимоги про сплату недоїмки) за якими (фактами) ці санкції нараховані, вважає спірне рішення протиправним та зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі п. 2. ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, дана норма, як і ст. 17 цього Закону, як зазначає позивач, втратили чинність з 01.01.2011 р., а отже спірне рішення, на думку позивача, не ґрунтується на нормах законодавства. Позивач в цьому контексті також вважає, що положення ч. 7 Розділу VIII. «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на які посилається пенсійний фонд, слід розглядати у взаємозв'язку з приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України відносно того, що закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. На час прийняття спірного рішення була скасована ст. 17 та ч. 9 ст. 106 вищезгаданого закону, а отже в даному випадку на час прийняття спірного рішення була відсутня норма, яка передбачала притягнення до юридичної відповідальності.
Окрім того, позивач зазначає, що раніше відповідачем було прийнято вимогу про сплату боргу від 25.10.2010 р. № Ю-1989-у відповідно до якої визначено розмір заборгованості із сплати внесків у розмірі 1036699,16 грн. та яка оскаржена у суді (справа № 18378/10/2670).
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначені законодавством України, у т.ч. з урахуванням положень ч. 7 Розділу VIII. «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які підлягають застосуванню, на думку відповідача, і до відносин щодо несплати, несвоєчасної сплати внесків у період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 жовтня 2011 року Управлінням ПФУ в Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення № 2183, відповідно до якого, з посиланням на п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»позивачу нараховано штраф у розмірі 240047,43 грн. та пеню у розмірі 1363706 грн., які нараховані у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем страхових внесків за період з 27.03.2006 р. по 18.01.2011 р., які (санкції) розраховані на підставі даних з картки особового рахунку щодо хронологічного виникнення обов'язку щодо сплати внесків та власне сплати внесків відносно чого (нарахування санкцій) відповідачем надано відповідний розрахунок, картку особового рахунку (розділ 1 та розділ 2).
Відносно власне недоїмки, як несвоєчасно сплачених страхових внесків, відносно яких нараховано санкції, Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 2а-18378/10/2670 прийнято постанову, яка залишена без змін згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 р. (копії залучено до матеріалів справи), про відмову у задоволенні позову про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.10.2010 року № Ю-1989 у. Судом у даній справі встановлено, що станом на 25.10.2010 року позивач згідно даних особового рахунку страхувальника мав заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 785 260,08 грн. за період з вересня 2008 року по жовтень 2010 року. Під час розгляду зазначеної справи наявність заборгованості зі сплати страхових внесків позивачем не заперечувалась.
Відтак, судом у рішенні по зазначеній справі встановлена сума заборгованості із сплати страхових внесків станом на 25.10.2010 р. (за період з 2005 року) та, за період нарахування санкцій згідно оскаржуваного рішення, позивачем під час розгляду даної справи не спростовано наведені у картці особового рахунку відомості щодо хронології сплати внесків, дат виникнення обов'язку із сплати внесків, виникнення недоїмки, та математичні розрахунки санкцій виходячи з дат виникнення обов'язку із сплати внесків та дат їх фактичної сплати. При цьому, з позову вбачається, що позивач почав своєчасно сплачувати внески з 25.10.10 р.
Зазначене рішення оскаржено в адміністративному порядку до ГУ ПФУ в м. Києві та Пенсійного фонду України, за результатами якого спірне рішення залишено без змін відповідно рішеннями від 01.11.2011 р. та від 16.01.2012 р.
Зокрема, у зазначених рішення органів Пенсійного фонду України зазначено, що санкції нараховано у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків за період з 27.03.2006 р. по 18.01.2011 р., розрахунок санкцій зроблено відповідно до даних картки особового рахунку та на підставі положень п. 2 ч. 9. ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ч. 7 Розділу VIII. «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносно періоду нарахування санкцій позивач був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до статей 14 ,15, 16, 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та відповідно до цього закону є носієм обов'язків з нарахування, обчислення та своєчасної сплати страхових внесків у встановлені строки та в повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 та ч. 12. ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Відповідно до ч. 10 цього Закону якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 цього Закону (в редакції до внесення змін у зв'язку з набранням чинності 11.06.2009 р. Законом від 5 березня 2009 року № 1074-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 цього Закону (в редакції Закону від 5 березня 2009 року № 1074-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно приписів п. 2 ч. 9 ст. 106 цього закону, одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною 12 ч. 9 ст. 106 цього закону, яка є чинною на час розгляду справи, нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Відповідно до ч. 15. ст. 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 1.1 цієї Інструкції вона розроблена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно із п. 1.2 визначає, крім іншого, процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та пені.
Відповідно до п. 9.3.2 вказаної Інструкції розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 р. (у відповідній частині) Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»втратила чинність ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у т.ч. в частині визначення обов'язку страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески), а також вищезгадані частини 1 -9 статті 106 цього Закону.
Інші вищезгадані положення інших частин цієї статті Закону, які стосуються позивача, залишились без змін.
При цьому, відповідно до ч. 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
У Рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що "в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма); за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі; цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".
Згідно із зазначеним Рішенням КС України положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Аналізуючи наведені вище приписи законодавства в сукупності та у взаємозв'язку з висновками Конституційного Суду України, суд приходить до висновку, що органи пенсійного фонду після 01.01.2011 р. наділені правом контролю за своєчасністю сплати внесків та правом застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату відносно зобов'язань, які виникли в період дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та застосовувати санкції відповідно до вимог цього закону.
В даному випадку відповідачем дотримано зазначених вище вимог законодавства при нарахуванні штрафних санкцій та ухваленні оскаржуваного рішення, штрафні санкції розраховані відповідно до даних картки особового рахунку платника, відомості з якої, як і математичні розрахунки санкцій, не заперечуються та не спростовані позивачем під час розгляду справи, а отже підстав для скасування оскаржуваного рішення не має.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, позивачем під час розгляду справи не спростовано фактичних обставин щодо нарахування та строків сплати внесків і невідповідності вимогам законодавства оскаржуваного рішення у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона»до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування рішення № 2183 від 03.10.2011 р. - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст складено та підписано 09.04.2012 р.