ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 квітня 2012 року № 2а-4796/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Савченко А.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовомОСОБА_1
доСудді Печерського районного суду міста Києва Т.В. Остапчук
прозобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Судді Печерського районного суду міста Києва Т.В. Остапчук (далі по тексту -відповідач) про відміну рішення Печерського районного суду міста Києва, зобов'язання прийняти рішення по суті та надати правову допомогу.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Основними ознаками правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому -суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказаних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то такий спір не є адміністративним спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Із змісту позовної заяви та доданих матеріалів вбачається, що предметом оскарження є процесуальні дії судді Печерського районного суду м. Києва, пов'язані з розглядом позову ОСОБА_1 та винесення ухвали про повернення вказаного позову.
Таким чином, позивач оскаржує до адміністративного суду не дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з управлінськими функціями, а рішення, яке стосується здійснення правосуддя відповідно до визначеного законом порядку.
Згідно з статей 126, 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржується лише в порядку, визначеному законодавством про судочинство.
Рішенням Конституційного суду від 23 травня 2001 року 6-рп/2001 по справі N 1-17/2001 визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»встановлено, що у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зі змісту наведених положень вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з визначенням підвідомчості спорів, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішення до виконання) можуть оскаржуватись у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.
Таким чином, суддя (суд) як особа (орган), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення судді (суду) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки в законі передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Отже, у розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративні справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.І. Савченко