ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
27 березня 2012 року 10:52 № 2а-10268/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування повідомлень-рішень про донарахування податку на землю
за участю представників сторін:
від позивача: Донченко Т.Г.;
від відповідача: Єненко
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.03.2012 року о 10 год. 52 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач, в особі Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі по тексту -Відповідач) про скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 03.03.2011 №0000164310 на суму 44 526,98 грн., № 0000174310 на суму 9 748,09 грн., № 0000114310 на суму 126 944,08 грн., №0000084310 на суму 30 387,28 грн., № 0000094310 на суму 280 437,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийняті на підставі хибних висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства і в частині сплати податку на прибуток банківських організацій, податку на додану вартість, земельного податку.
Ухвалою суду від 21.06.2011р. було роз'єднано позовні вимоги та виділено для окремого розгляду позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на землю податковим повідомленням-рішенням № 0000114310 від 03.03.2011, № 0000084310 від 03.03.2011, № 0000094310 від 03.03.2011.
Таким чином предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття Відповідачем податкових повідомлень-рішень №0000114310 від 03.03.2011, №0000084310 від 03.03.2011, №0000094310 від 03.03.2011.
ПАТ "Український інноваційний банк" вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 08 вересня 2011 року провадження у справі зупинено до прийняття рішення по справі №К/9991/23210/11 Вищим адміністративним судом України.
Ухвалою від 12 березня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Співробітниками Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі направлення від 30.11.2010 року №331 та від 13.01.2011 року №2 з 30.11.2010 року по 02.02.2011 року проведено планову перевірку ПАТ "Український інноваційний банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.
За наслідками проведеної перевірки складено Акт про результати виїзної планової перевірки Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року за №46/43-10/05839888 від 16.02.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки).
В процесі перевірки СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків встановлено порушення щодо правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету сум земельного податку, а саме, вимог п. 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві", п. 4 ст. 21 Закону України від 06.10.1998 року №161-ХІУ «Про оренду землі», п.1 ст. 7 Закону України №2535 «Про плату за землю», в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з земельного податку (за період з 01.08.2009 року по 30.09.2010 року) в сумі 350 215, 21 грн.
Не погоджуючись з висновками перевірки Позивач надав заперечення до Акту перевірки від 16.01.2011 року №483/0/2-11, в яких зазначає, що вірно застосував ставку земельного податку в розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки за земельними ділянками, які знаходяться за адресами м. Київ, вул. Інститутська, 12-а, м. Київ, вул. Горького, 43-а, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-а.
На підставі Акта перевірки Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000094310 на суму 280 437,66 грн., №000084310 на суму 126 944,08 грн., №0000114310 на суму 30 387,28 грн., всього по земельному податку в сумі 437 769,02 грн., в тому числі за основним платежем 350 215,21 грн. та штрафними санкціями 87 553,81 грн.
Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на їх прийняття всупереч норм чинного законодавства.
Позивач також не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з положень пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про питання користування земельними ділянками в місті Києві", згідно якого не застосовується до обов'язків позивача зі сплати земельного податку, оскільки щодо земельної ділянки, якою користується товариство, проведено грошову оцінку та законодавчо встановлено ставку земельного податку.
Виходячи з аналізу заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до пунктів 34, 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин, а також затверджуються відповідно до закону ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.
З аналізу пункту 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.
Спеціальними законами, які регулювали суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку станом на момент виникнення спірних правовідносин були Закон України "Про систему оподаткування", який відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України "Про плату за землю", преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а частиною другою статті 14 цього ж Закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Стаття 4 Закону України "Про плату за землю" встановлює, що ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
Згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України "Про плату за землю", суд приходить до висновку, що пункт 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає положенням Законів України "Про плату за землю" та "Про систему оподаткування", а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню підлягає частина перша статті 7 Закону України "Про плату за землю".
Як свідчать матеріали справи, Позивач сплатив земельний податок за ставкою, встановленою частиною першою статті 7 Закону України "Про плату за землю", у повному обсязі.
Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що визначення ПАТ «Український інноваційний банк»суми податкового зобов'язання з податку на землю на підставі пункту 2 рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 "Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві", п. 4 ст. 21 Закону України від 06.10.1998 року №161-ХІУ «Про оренду землі», п.1 ст. 7 Закону України №2535 «Про плату за землю»є протиправним.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової адміністрації у м. Києві по роботі з великими платниками податків від №0000114310 від 03.03.2011, № 0000084310 від 03.03.2011, № 0000094310 від 03.03.2011 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Виходячи з аналізу матеріалів справи, повно та всебічно дослідивши наявні докази, заслухавши обґрунтування сторін Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 03.03.2011 року №0000094310 на суму 280 437,66 грн., №000084310 на суму 126 944,08 грн., №0000114310 на суму 30 387,28 грн.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук