ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
03 квітня 2012 року № 2а-3005/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів
головуючого судді О.М.Чудак, суддів В.А.Донця, І.О.Іщука,
за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про поновлення на роботі,
встановив:
01 березня 2012 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернувся в суд з позовом до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (ДА України УДКПМ) про поновлення статусу державного службовця у всіх його складових, які були чинним до звільнення та поновлення на роботі у ДА України УДКПМ або ж надання можливості відновити умови щодо можливості самостійно знайти та отримати роботу на іншій публічній службі й допрацювати до настання пенсійного віку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 19 березня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
При з'ясуванні обставин у справі, судом встановлено, що 11 листопада 2010 року на адресу Міністерства промислової політики України надійшов лист прокуратури міста Києва з повідомленням про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та зобов'язання Міністерство у відповідності до вимог чинного законодавства вирішити питання про припинення державної служби позивачем.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 30 Закону України «Про державну службу»від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби, вимог передбачених статтею 16 відповідного Закону. Відповідно до роз'яснень Головдержслужби України від 03 вересня 2007 року №126/71/22-07 підставою для притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності є постанова суду, яка набрала чинності. Отримавши таку постанову суду, яка набрала законної сили відповідно до законодавства керівник державного органу де працює особа, уповноважена на виконання функцій держави, яка здійснила корупційні діяння, відповідно до пункту 2 статті 30 Закону України «Про державну службу», видає наказ про припинення державної служби такою особою.
У зв'язку із звільненням 18 листопада 2010 року ОСОБА_1 дав письмові пояснення щодо порушення законодавства за протоколом про притягнення до відповідальності за пунктом «в»частини першої статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»в яких свою вину визнав повністю.
25 листопада 2010 року на засіданні профспілковий комітет Міністерства надав дозвіл на звільнення з посади головного спеціаліста відділу стратегічного планування Агентства з питань оборонно-промислового комплексу ОСОБА_1
Наказом заступника міністра -головою Агентства з питань оборонно-промислового комплексу Кучера К.А. від 25 листопада 2010 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу стратегічного планування відповідно до пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».
Цього ж дня ОСОБА_1 запрошено до відділу кадрів та запропоновано йому ознайомитися з наказом, отримати його копію та трудову книжку. Як стверджував в судовому засіданні позивач, він дійсно з'явився до відділу кадрів з наказом ознайомився, однак отримувати його копію, підписуватися про ознайомлення та забирати трудову книжку відмовився (акт від 25 листопада 2010 року), оскільки просив відтермінувати таку подію. Причиною для цього ОСОБА_1 назвав доповідну записку заступника міністра -голови Агентства з питань оборонно-промислового комплексу К.А.Кучера Міністру промислової політики України Д.В.Кучеру від 17 листопада 2010 року вихідний №01/3-1-120.
Так, в даному листі зазначено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення стосовно
недотримання спеціальних обмежень, передбачених для державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу», а саме, входив до складу правління двох господарських товариств, чим порушив положення статті 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
При розгляді справи управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (УБОЗ ГУМВС України в м. Києві) виявлено, що на час роботи в Міністерстві промислової політики України ОСОБА_1 господарські структури до складу правління яких входив позивач не вели ніякої господарської діяльності та ОСОБА_1 ніколи не отримував заробітну платню як член їх правління та не є їх власником чи співвласником. Відповідно, він не приділив уваги своєчасному оформленню документів щодо свого виходу із складу їх правління.
На підтвердження цього УБОЗ ГУМВС України в м. Києві зібрані відповідні документи та опитані їх власники. На виправлення порушення ОСОБА_1 виведено із складу
правління господарських структур, що підтверджується документами наданими в
УБОЗ, за підсумковими положеннями яких відповідні матеріали, відповідним порядком,
направлені до Голосіївського районного суду.
В судовому засіданні від 09 червня 2010 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення в частині неправомірного входження до складу правління господарських
структур визнав, та в подальшому сплатив визначений судовим рішенням штраф в дохід держави.
За таких обставин, можливим є обмежити відповідальність ОСОБА_1 адміністративними заходами, без розгляду питання щодо його перебування на займаній посаді.
В судовому засіданні 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 суду пояснив, що сподіваючись на отримання від міністра на підставі даного листа позитивної відповіді, він вважав винесений наказ від 25 листопада 2010 року про звільнення передчасним.
26 листопада 2010 року він прийшов на роботу і знову з питання звільнення був запрошений на співбесіду до начальника, де висловив аналогічну позицію та отримувати документи відмовився.
В свою чергу, в судовому засіданні представник відповідача -головний спеціаліст Відділу представництва держави в органах судової влади Департаменту юридичного забезпечення ДА України УДКПМ ОСОБА_2 (довіреність від 09.11.2011 №5) пояснила, що звернення заступника міністра -голови Агентства з питань оборонно-промислового комплексу К.А.Кучера до Міністра промислової політики України Д.В.Кучера із доповідною запискою на саму процедуру звільнення позивача та дотримання при цьому роботодавцем вимог чинного законодавства не впливало. Жодних рішень по записці не приймалось.
ОСОБА_1 звільнено 25 листопада 2010 року. В подальшому, при надходженні до відділу кадрів повідомлень, що позивач перебував на території Агентства ними робились спроби вручити позивачу копії наказу та видати трудову книжку, однак щоразу складені акти про його відмову, які долучені до матеріалів справи. Крім того, поштовими відправленнями ОСОБА_1 повідомлялось про необхідність з'явитися до відділу кадрів та отримати документи. При цьому, розрахунок із позивачем проведено, кошти ним отримано. І лише 02 квітня 2012 року в межах розгляду даної справи ОСОБА_1 з'явився до відділу кадрів та отримав документи.
З усних пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено, що він протягом 2011 року намагався з'ясувати обставини притягнення його до відповідальності, поспілкуватися із представниками правоохоронних органів і лише після цього звернувся до суду з позовом.
Визначаючись щодо поважності причин пропуску строку звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, суд виходить з того, що ОСОБА_1 ставить питання про поновлення його на роботі у ДА України УДКПМ та відновлення його статусу державного службовця. При цьому, як станом на 25 листопада 2010 року (звільнення з посади), так і станом на 01 березня 2012 року (звернення позивача до суду) частина перша статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) передбачала, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини третьої статті 99 КАС України передбачені спеціальні строки звернення до суду, а саме, зазначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із матеріалів справи, заявлені ОСОБА_1 вимоги стосуються звільнення з публічної служби, а тому необхідним є дотримання місячного строку звернення до суду.
Суд вважає, що про звільнення з посади, а відтак і про поновлення на ній та відновлення статусу державного службовця позивач дізнався 25 листопада 2010 року при ознайомленні з наказом, при цьому до суду звернувся лише 01 березня 2012 року.
КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Розглядаючи вказані ОСОБА_1 причини, а саме, неповідомлення йому роботодавцем правових наслідків виданого наказу від 25 листопада 2010 року, необхідність з'ясування обставин притягнення до відповідальності, пошуки зв'язку з представниками правоохоронних органів, на думку суду, визнати їх поважними, які є об'єктивно непереборними, пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах місячного строку звернення до суду, - підстав немає.
Таким чином, за правилами, встановленими статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись статтями 100, 155, 165, 186, 254 КАС України, суд
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном про поновлення на роботі, - залишити без розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя О.М.Чудак
Судді В.А.Донець
І.О.Іщук