ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 квітня 2012 року № 2а-6258/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. суддів: Григоровича П.О., Каракашьяна С.К. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Профспілки працівників Державного підприємства "Мирогощанський державний іподром"
до Міністерства аграрної політики України
Т-тя особи про Державне підприємство "Мирогощанський державний іподром" визнання протиправним та скасування наказу № 33 від 01.02.2011року,
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства аграрної політики України про визнання протиправним та скасування наказу №33 від 01.02.11р.
Ухвалою суду від 25.05.11р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 16.06.11р.
У судовому засіданні 16.06.11р. представником відповідача було подано суду письмові заперечення по справі. Судом було оголошено перерву до 29.06.11р.
Ухвалою суду від 29.06.11р. зупинено провадження по справі до встановлення правонаступника відповідача міністерства аграрної політики.
Ухвалою суду від 22.02.12р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду на 15.03.12р.
Ухвалою суду від 15.03.12р. по справі завершено підготовче провадження та призначено до колегіального розгляду по суті на 21.03.12р.
В судове засідання 21.03.12р. з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Учасники судового розгляду щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували.
У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 21.03.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Міністерством аграрної політики України на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.10р. № 2305-р «Деякі питання розвитку конярства»винесено Наказ № 33 від 01.02.11р. «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства», в тому числі в число державних підприємств що підлягають реорганізації включено Державне підприємство «Мирогощанській державний іподром».
Позивач не погоджується із вказаним наказом Міністерства аграрної політики України від 01.02.11р. за № 33 в частині реорганізації ДП «Мирогощанський державний іподром»та просить скасувати його в цій частині оскільки такий Наказ не був належним чином опублікований, підписаний не уповноваженою особою, порушує права трудового колективу та суперечить умовам Галузевої Угоди укладеної між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011-2013роки.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд колегіально прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.12.2010 р. № 2305-р «Про деякі питання розвитку конярства», державні підприємства, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства, належить реорганізувати шляхом приєднання до державного підприємства «Конярство України». При цьому, останнє стає правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованих підприємств. До переліку увійшло вісімнадцять підприємств, серед яких - державне підприємство «Мирогощанський державний іподром».
Спірним наказом відповідачем визначено порядок реорганізації державних підприємств, які увійшли до переліку, утворено комісії з реорганізації та призначено голову реорганізаційної комісії.
Позивач в обґрунтуванні підстав що обумовлюють скасування спірного наказу посилається на необхідність державної реєстрації такого у відповідності до вимог Указу Президента України від 03.10.1992р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731.
Суд не може погодитись з такими міркуваннями позивача виходячи з наступного.
Відповідно до визначення нормативно-правового акта, яке міститься у Наказі Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Розпорядчий документ -це акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції на основі і на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання (Наказ Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5)
З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій Указом Президента України від 03.10.1992р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»постановлено установити, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст.2 цього Указу державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю -здійснює Міністерство юстиції України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 4 вказаного Положення (із змінами та доповненнями), державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.
В пункті 5 затвердженого Кабміном Положення наведено акти, що не подаються на державну реєстрацію, до яких віднесено акти:
- персонального характеру ( про склад комісій , призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);
- дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;
- оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);
- якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;
- спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм ;
- рекомендаційного, роз'яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз'яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).
Аналіз виданого в межах компетенції Міністра аграрної політики України оскаржуваного наказу від 01.02.2011 року № 33 «Про реорганізацію державних підприємств, діяльність яких пов'язана з розвитком конярства», дає підстави для висновку, що даний акт має організаційно-розпорядчий характер, не містить нових правових норм, спрямований на виконання вимог Розпорядження КМУ від 01.12.10р. за № 2305-р, та з урахуванням вимог Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об'єктами державної власності»визначає порядок (механізм) реорганізації державних підприємств, які увійшли до переліку, утворює комісію з реорганізації та призначає голову реорганізаційної комісій.
Оскільки даний наказ не має ознак нормативно-правового акта, вбачається, що він не підлягає державній реєстрації та опублікуванню в офіційних спеціальних виданнях як такий акт.
З доводами позивача з приводу підписання спірного наказу не уповноваженою особою колегія суддів також погодитись не може.
Про необґрунтованість доводів позивача з даного приводу свідчать зокрема наступні обставини.
Дійсно спірний наказ Міністерства аграрної політики України підписаний заступником Міністра, це б дійсно суперечило вимогам чинного законодавства, однак у даному випадку спірний наказ заступником Міністра підписано як Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства аграрної політики України.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК України та ст. 59 ГК України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням засновників суб'єкта господарювання призначається комісія з припинення суб'єкта господарювання. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами суб'єкта господарювання. Комісія виступає в суді від імені суб'єкта господарювання, який припиняється.
Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Міністерство аграрної політики України знаходиться в процедурі реорганізації з утворенням на його базі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної інспекції сільського господарства України. На виконання цього Указу, Міністерством аграрної політики України видано Наказ від 13.12.2010р № 812 «Про заходи з реорганізації Міністерства аграрної політики України», відповідно до якого була створена комісія з проведення реорганізації Міністерства аграрної політики України. Головою комісії призначений заступник Міністра, Якубович І.В.
Враховуючи наведені фактичні обставини, саме заступник Міністра аграрної політики України, що відповідно Наказу «Про заходи з реорганізації Міністерства аграрної політики України»призначений головою ліквідаційної комісії є тією особою, що в праві підписувати в тому числі і накази від імені Міністерства як керівник.
Що ж стосовно доводів позивача з приводу не дотримання Міністерством аграрної політики України при винесенні спірного наказу Галузевої Угоди між міністерством, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011-2013 роки в частині відсутність соціального діалогу між органом управління підприємства і профспілкою у формі обміну інформацією, консультацій, переговорів, узгоджувальних нарад, внесення пропозицій, які стосуються соціально-трудової сфери; забезпечення права профспілки на участь у прийнятті рішень з реорганізації державного підприємства та відповідно відсутності в наказі Міністерства аграрної політики України № 33 від 01 лютого 2011 року відомостей про рішення трудового колективу від 1 лютого 2011 року про перетворення державного підприємства „Мирогощанський державний іподром", то і в цій частині обґрунтування неправомірності спірного наказу суд не може погодитись з доводами позивача.
Слід враховувати, що у відповідності до вимог ст.. 13 Закону України «Про колективні договори і угоди»галузева угода підписується уповноваженими представниками сторін такої, Галузева угода на яку посилається позивач підписана 15.01.11р. з одного боку Міністерством аграрної політики України та іншими роботодавцями з іншого Профспілкою працівників агропромислового комплексу України, позивач являється профспілковим комітетом Державного підприємства «Мирогощанський державний іподром», при цьому доказів членства позивача у Профспілці працівників агропромислового комплексу України позивачем не надано.
Не зважаючи на сумнівну участь позивача у Галузевій угоді, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідач у даній справі є уповноваженим органом управління відносно даного підприємства в розумінні Закону України «Про управління об'єктами державної власності», що учасниками судового розгляд не заперечується.
Так статтею 6 цього Закону визначено виключне право уповноваженого органу управління в тому числі приймати рішення, щодо про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.
Дійсно Галузева Угода на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, укладена згідно з чинним законодавством, є нормативно-правовим актом, яким регулюються соціально-економічні і трудові відносини, встановлюються трудові та соціально-економічні норми і мінімальні гарантії для працівників аграрного сектору економіки. Прийняті в Угоді норми, зобов'язання та домовленості є обов'язковими для виконання Сторонами, що її уклали.
Однак не виконання відповідачем умов вказаної Угоди, не може слугувати підставою для скасування спірного наказу, оскільки прийняття такого є виключною компетенцією відповідача як уповноваженого органу управління, більш того заперечення профспілкового комітету щодо самої реорганізації чи способу її здійснення можуть та повинні бути взяті до уваги при вирішенні питань щодо проведення реорганізації ДП «Мирогощанський державний іподром»однак не обмежують обмежити уповноважений орган управління державним майном розпоряджатись таким у відповідності до своїх повноважень та норм чинного законодавства.
Також слід зазначити, що як вбачається з Додатка до Наказу №33 від 01.02.11р. Міністерства аграрної політики України яким затверджено склад комісії з реорганізації державного підприємства «Мирогощанський державний іподром», до складу такої включено директора та головного бухгалтера які як зазначає відповідач є членами профспілкової організації «Мирогощанський державний іподром», дана обставина також підтверджується наявною у матеріалах справи копією Протоколу №1 від 10.03.08р. загальних зборів трудового колективу державного підприємства.
Дана обставина в повній мірі спростовує доводи позивача щодо здійснення реорганізації підприємства без участі профспілки.
При цьому слід зазначити, що суд погоджується з доводами відповідача, щодо неможливості врахування рішення трудового колективу про перетворення державного підприємства „Мирогощанський державний іподром" при винесенні оспорюваного наказу, оскільки таке як і спірний наказ прийняте 01.02.11р. та про існування того відповідачу не було повідомлено.
Крім того суд вважає за доцільне зауважити, що під час судового розгляду також не знайшли свого підтвердження доводи позивача з приводу порушення спірним наказом законних прав працівників ДП «Мирогощинський державний іподром», зокрема судом встановлено, що метою такого наказу та реорганізації підприємств діяльність яких пов'язана з розвитком конярства є виключно оптимізація такого виду діяльності та підвищення ефективності функціонування таких підприємств шляхом створення єдиного підприємства, при цьому ДП «Мирогощанський державний іподром» повинно увійти до ДП «Конярство України»як структурний підрозділ із збереженням робочих місць.
Аналіз наведених норм та фактичні обставини справи в повній мірі підтверджують правомірність та обґрунтованість спірного Наказу як з точки зору матеріального так і процесуального права, наведені позивачем підстави для скасування такого на думку колегії є безпідставними та надуманими.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При розгляді справи, суд перевіряє відповідність оскаржуваного рішення принципам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судових засіданнях в повній мірі доведено правомірність оскаржуваного припису, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя Смолій І.В.
Судді Григорович П.О.
Каракашьян С.К.