"17" квітня 2012 р.Справа № 5017/281/2012
За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
до відповідача Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
про визнання недійсною угоди та стягнення 30000грн.
та за зустрічним позовом: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»
до відповідача: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 32 489,73 гривень.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4- за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_5 - за довіреністю.
Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»про визнання недійсною угоди, застосування наслідків визнання господарського зобов'язання недійсним і стягнення грошових коштів у розмірі 30 000,00 грн. одержаних за угодою про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р., укладеною між ФОП ОСОБА_1 та Центральним РЕМ ВАТ "Одесаобленерго".
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що не порушував договір про постачання електричної енергії, правила користування електричної енергії, тому угода про порядок погашення заборгованості №10/11 від 25.07.2011 р. має бути визнана недійсною відповідно до п. 1 ст. 203 ЦК України, а сплачені за ній кошти в розмірі 30 000, 00 грн. мають бути повернуті як безпідставно отримані відповідно до п.1 ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 лютого 2012р. було порушено провадження у справі № 5017/281/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
За правилами ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 22.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 15.03.2012 р.
До початку розгляду справи по суті Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 32 489,73 грн., пеню в розмірі 976,10 грн., 3% річних в розмірі 188, 51 гривень.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, ВАТ «Одесаобленерго»вказує на те, що розрахунки за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 2797 фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 проведено не в повному обсязі, про що свідчить наданий звіт про обсяг спожитої електричної енергії в липні 2011 р., вручений споживачу рахунок №2797/1 від 15.07.2011 р. на суму 62 489,73 грн., підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за договором №2797 та погодженій сторонами угоді про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 лютого 2012 р. прийнято зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 32 489,73 грн., пені в розмірі 976,10 грн. 3% річних в розмірі 188, 51 грн. та призначено до розгляду в засіданні суду на 15.03.2012 р.
15.03.2012 р. позивач надав до господарського суду Одеської області позовну заяву уточнену якою додатково обґрунтував вимоги та просив визнати угоду про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р. вчиненою помилково, з тих підстав, що позивач її укладаючи помилився щодо природи правочину.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 березня 2012 р. розгляд справи відкладено на 02 квітня 2012 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 квітня 2012 р. розгляд справи відкладено на 17 квітня 2012 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 квітня 2012 р. за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи №5017/281/2012 продовжено до 17 квітня 2012 р.
У судовому засіданні представники фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечували.
Представник ВАТ "Одесаобленерго»просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити з підстав, вказаних у наданих письмових обґрунтуваннях.
Сторони повідомлені про час та місце засідання господарського суду, що підтверджується розписками їхніх представників.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Зазначене право позивача цілком кореспондується з обов'язком суду порушити провадження за оформленими належним чином позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заявлених вимог про визнання угоди про порядок погашення заборгованості №10/11 від 25.07.2011 р. недійсною позивач посилається на невідповідність укладеної угоди вимогам закону, а саме п. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 207 ГК України та ст. 229 ЦК України, оскільки помилився щодо природи угоди №108/11 від 25.07.2011 року при її укладанні вважаючи що порушив договір про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р.
Як встановлено судом, між сторонами існують договірні стосунки з приводу постачання та споживання електричної енергії на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р. та договору про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р., згідно умов яких постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно умов договорів. Точка продажу електричної енергії -межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.
Відповідно до п.9.4. договору №2797 від 13.02.2006 р., договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до п.9.4. договору №2797 від 15.07.2009 р., договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії договору про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р., договору про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р. або його перегляд, стосунки між сторонами з приводу постачання та споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р. діяли станом до 15.07.2009 р., а з 15.07.2009 р. сторони керуються договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р., який є діючим і в 2012 р.
Згідно з п.2.1. договорів визначено, що під час виконання умов договорів з питань, що не обумовлені цими договорами, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (в подальшому, ПКЕЕ).
Відповідно до п. п. 2.2.2. договорів постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договорів (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Умовами п. п. 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4., 2.3.5 договорів встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договорів та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника електричної енергії за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.
Відповідно до п. 7.1. договорів, облік електроенергії спожитої споживачем та (або) субспоживачами приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Згідно з умовами "Порядку розрахунків", що є додатком №5 до договорів, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач до 15 числа місяця, що передує розрахунковому, здійснює оплату за електроенергію самостійно авансовим платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договорів "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу", або вартості величини очікуваного споживання при значному відхиленні споживання електроенергії в розрахунковому періоді. Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на поточний розрахунковий період.
Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за перетікання реактивної енергії, пені, індексу інфляції, 3%річних та інші платежі, згідно з умовами договорів, здійснюється споживачем самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Додатком №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договорів сторони погодили, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити "Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно Постачальнику за адресою: вул. Краснова, 2а.
Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір, згідно ст. 175 Господарського кодексу України тягне за собою майново-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань за договором не допускається згідно ст. 525 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно -технічних документів та договору про постачання електричної енергії.
Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи спожита електрична енергія за договорами про постачання електричної енергії №2797 враховувалася розрахунковим засобом обліку ЦЭ 6803В № 54965823573, який встановлений на об'єкті споживача за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 15. Наведений розрахунковий засіб обліку встановлений на об'єкті споживача 16.01.2006 р., про що складено технічний паспорт електроустановки №2797, акт зберігання пломб від 16.01.2006 р. та паспорт -протокол вимірювального комплексу 0,4 кВ, документи складені в присутності позивача за підписом останнього.
Як вбачається з розділу 2 паспорту лічильника електричного ЦЭ 6803В, який є розрахунковим на об'єкті споживача визначено технічні характеристики для електричного лічильника ЦЭ 6803В з максимальним током 5-50 А, а саме значність (розрядність) чисел, які враховуються в розрахунках рівна семи числам.
21.03.2011 р. при проведенні технічної перевірки представниками ВАТ "Одесаобленерго" в присутності позивача було з'ясовано що позивач надавав показники розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573 до ВАТ "Одесаобленерго", які не відповідали дійсним показникам розрахункового засобу обліку, тобто спожита електрична енергія фіксувалася в щомісячних актах про обсяги спожитої електричної енергії споживачем частково за участю шести знаків (не враховувався сьомий знак розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573).
Сторонами погоджено необхідність привести розрахунки у відповідність дійсних показників розрахункового засобу обліку відповідно до нормативно технічних документів, про що не заперечується позивачем та наводиться як в позовній заяві так і в позовній заяві уточненій.
Враховуючи згоду споживача щодо необхідності проведення розрахунків у відповідність ВАТ «Одесаобленерго»проведено донарахування різниці спожитої але не сплаченої електричної енергії з моменту встановлення розрахункового засобу обліку та виставлено ФОП ОСОБА_1 рахунок за спожиту електроенергію №2797/1 від 15.07.2011 р. на суму 62 489,73 грн.
Сторонами проведено звірку розрахунків та станом на 01.08.2011 р. підписано акт звірки розрахунків за договором №2797 від 15. 07. 2009 р., який сторони погодили без жодних заперечень та засвідчили, що дебіторська заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ВАТ «Одесаобленерго»складає 62 489,73 грн.
При цьому в матеріалах справи відсутній документальний доказ того, який би підтверджував звернення позивача до відповідача з приводу незрозумілості проведеного донарахування чи не згоди з донарахуванням, тому суд ставиться критично до тверджень ФОП ОСОБА_1 про такі обставини, адже останні не знайшли свого документального підтвердження та не приймаються судом до уваги.
Проте, складені сторонами документи (Акт технічної перевірки №022606 від 21.03.2011 р., акт про пломбування №023743 від 21.03.2011 р., акт про обсяги спожитої електроенергії споживача за липень 2011 р., акт звірки розрахунків за договором №2797 від 15.07.2009 р.) навпроти свідчать про наявність зобов'язання за договорами про постачання електричної енергії №2797.
Ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р. сторони за взаємною згодою 25.07.2011 р. встановили графік погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1, а саме на виконання розрахунків за договором про постачання електричної енергії №2797від 15.07.2009 р., який діяв в 2011 р. встановили порядок оплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 62 489,73 грн.: 10 000,00 грн. -до 26.07.2011 р., 10 000,00 грн. -до 20.08.2011 р., 10 000,00 -до 20.09.2011 р. , 10 000,00 грн. -до 20.10.2011 р., 10 000,00 грн. -до 20.11.2011 р., 12 489,73 грн. -до 20.12.2011 р. Графік погашення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р. підписано власноручно позивачем та уповноваженим представником відповідача та скріплено печатками сторін.
Таким чином, сторонами змінено права і обов'язки за договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
За таких обставин, за домовленістю сторін фактично відбулась зміна зобов'язання за Договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р., а тому є підстави вважати, що укладений графік погашення заборгованості від 25.07.2011 р. є правочином.
В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України позивач був зобов'язаний здійснити оплату заборгованості за спожиту електричну енергію за погодженим правочином, яким встановлено графік погашення заборгованості від 25.07.2011 р.
Наразі, позивач просить визнати недійсною угоду про порядок погашення заборгованості №108/11від 25.07.2011 р. обґрунтовуючи це тим, що в ній було допущено помилку та оспорювана угода не відповідає закону, внаслідок якої позивач має сплатити вартість спожитої електричної енергії, що на думку позивача є безпідставним.
У процесі розгляду справи відповідач заперечував проти позову та стверджував, що графік погашення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р. укладено добровільно, при вільному волевиявленні без будь-яких помилок, а ті обставини, на які посилається позивач належним чином не доведено.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Слід зазначити, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначене цілком кореспондується зі ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
В силу приписів ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Так, під помилкою розуміють неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним.
Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Як вже зазначалось вище, позивач посилаючись на помилку, стверджує, що при укладенні угоди про порядок погашення заборгованості він вважав що дійсно порушив умови договору про постачання електричної енергії №2797 та щодо природи угоди про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р.
Проте, вказані твердження слід визнати необґрунтованими та безпідставними.
Графік не є доказом виникнення грошового зобов'язання, оскільки не є первинним документом. Фактично зазначеним графіком сторони змінили тільки умови оплати. Обсяг і порядок визначення спожитої електричної енергії передбачено договором про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р. та договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р.
Угода про реструктуризацію заборгованості може мати місце у випадку, якщо одна сторона даної угоди є боржником у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України, тобто має невиконане зобов'язання перед кредитором.
Отже, дійсна наявність заборгованості у зазначеній сумі на момент укладання угоди, і, отже, реального обов'язку сплатити на користь відповідача визначену угодою суму є обставиною, що має істотне значення для укладання цієї угоди.
Факт наявності заборгованості у ФОП ОСОБА_1 перед ВАТ "Одесаобленерго" на момент підписання угоди належними та допустимими доказами у розумінні статті 34 ГПК України підтверджено, матеріали справи містять докази, які свідчать про здійснення позивачем та відповідачем фактичних дій на виконання спірної угоди, дії як ФОП ОСОБА_1 так і ВАТ "Одесаобленерго" спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Факт поставки електричної енергії та наявність боргу за договором про постачання електричної енергії №2797 на суму 62 489,73 грн. ФОП ОСОБА_1 не заперечується (як доказ, наданий звіт про спожиту електричну енергію в липні 2011 р., акт звірки розрахунків за договором №2797), проведена часткова сплата в розмірі 30 00,00 грн., покази розрахункового засобу обліку належним чином підтверджені, про що свідчить підпис позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача та не доведення факту невідповідності оспорюваного правочину вимогам ст.203 ЦК України. ст. 207 ГК України та про наявність помилки в розумінні ст.229 ЦК України.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною угоди про порядок погашення заборгованості№108/11 від 25 липня 2011 р., укладеною між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ "Одесаобленерго" Центральний РЕМ, слід відмовити у повному обсязі.
Оцінюючи заявлені ВАТ "Одесаобленерго" зустрічні позовні вимоги, з урахуванням пояснень, наданих представником ВАТ "Одесаобленерго" у судовому засіданні, суд вказує, що відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Мотивуючи зустрічні вимоги ВАТ "Одесаобленерго" посилається на те, що сторони перебувають в договірних стосунках з приводу постачання та споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №2797 від 13.02.2006 р. та договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.209 р.
Як вже зазначалося врахування спожитої електричної енергії здійснюється за допомогою встановленого на об'єкті споживача розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573, який має значність (розрядність) в кількості семи чисел.
21.03.2011 р. при проведенні технічної перевірки в присутності споживача було з'ясовано про невідповідність проведених розрахунків за спожиту електричну енергію фактично спожитій електричній енергії, тобто розрахунковим засобом обліку враховувалася спожита електрична енергія в повному обсязі, а фіксувалася при розрахунках споживачем частково за допомогою шести знаків (не враховувався сьомий знак), що призвело до проведення розрахунків за спожиту електричну енергію не в повному обсязі.
З пояснень ВАТ "Одесаобленерго" вбачається, що при установці розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573 в документах що оформлялися була допущена описка, а саме замість семи знаків було зафіксовано шість.
Однак наведе не звільняє ФОП ОСОБА_1 від необхідності здійснити сплату за спожиту електричну енергію в повному обсязі, оскільки за умовами №2797 договорів Додатку №2 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" сторони погодили, що споживач зобов'язаний самостійно здійснити зняття показів розрахункових засобів обліку, оформити "Акт про обсяги спожитої електричної енергії" у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і в перший день наступного розрахункового періоду надати нарочно Постачальнику. Тобто обов'язок належним чином зафіксувати та визначити щомісячний обсяг спожитої електричної енергії покладено саме на споживача -ФОП ОСОБА_1
Крім того суд врахував, що в розрахунковий період липня 2011 р. позивачем наданий до ВАТ "Одесаобленерго" акт про обсяги спожитої електричної енергії відповідно до якого визначено покази розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573 що складають -0119799. При проведенні технічної перевірки 27.07.2011 р. у присутності ОСОБА_1 підтверджено покази спожитої електричної енергії розрахунковим засобом обліку ЦЭ 6803В № 54965823573, про що свідчить власноручний підпис споживача без жодних зауважень. Відповідно до показів розрахункового засобу обліку ЦЭ 6803В № 54965823573 ВАТ "Одесаобленерго" визначено донарахування кількість та вартість спожитої електричної енергії та 15.07.2011 р. споживачу вручений рахунок про спожиту активну електричну енергію на суму 62 489,73 грн.
Відповідно до 7.7 договору про постачання електричної енергії №2797 Ц від 15.07.2009 р. сторони погодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди про поетапне погашення заборгованості шляхом укладання Угоди про порядок погашення заборгованості №108/11від 25.07.2011 р. На виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №2797 від 15.07.2009 р. та угодою про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р. споживачем -ФОП ОСОБА_1 проведено часткову сплату за спожиту електричну енергію в розмірі 30 00,00 грн., що може свідчити тільки про схвалення останнім укладеного правочину.
Підставою пред'явлення зустрічного позову є не оплата ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2012 р. коштів за спожиту активну електроенергію в розмірі 32 489,73 грн. відповідно до положень п. п.2.3.3, 7.7. договорів про постачання електричної енергії №2797, виставленого рахунку - фактура №2797/1 та розділу 1 угоди про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р.
Таким чином, станом на момент звернення до суду з зустрічними вимогами про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 32 489, 73 грн. у період з 01.01.2009 р. по 01.08.2011 р. позивач має заборгованість за спожиту електричну енергію.
Як вбачається з матеріалів справи умовами договорів про постачання електричної енергії №2797 (9.3.) сторони погодили, що відповідно до ст. 259 ЦК України сторони мають право звернутися до суду за захистом свого права, передбаченого цим договором на протязі п'яти років від дня коли сторона довідалася, або могла довідатися про порушення цього права.
Приймаючи до уваги те, що вимоги ВАТ "Одесаобленерго" за зустрічним позовом про стягнення 32 489,73 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та правомірними.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або не належне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько -правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 230 ГПК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388 -1707 від 12.03.1997 р. на виконання Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до п. 4.2.1 договорів за внесення платежів за активну електричну енергію, з порушенням термінів, передбачених додатком "Порядок розрахунків" та угодою про порядок погашення заборгованості №108/11 від 25.07.2011 р., Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5% але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок ВАТ "Одесаобленерго" щодо сплати ФОП ОСОБА_1 3% річних у розмірі 188,51 грн., пені в розмірі 976,10 грн., суд вважає його вірним, а заявлені на його підставі вимоги правомірними. Своїм правом на нарахування інфляційних витрат ВАТ "Одесаобленерго" не скористалося.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зустрічний позов відкритого акціонерного товариства "Одесаобленерго" про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 32 489,73 грн., пені в розмірі 976,10 грн., 3% річних в розмірі 188,51 грн. підтверджені поданими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі
На підставі ст. ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. понесені ВАТ "Одесаобленерго" при поданні зустрічного позову покладаються на ФОП ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
1.У задоволенні позовних вимог фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" відмовити в повному обсязі, зустрічний позов відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 б) на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 2603730103777 в Одеське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», МФО 328845, код ЄДРПОУ 00131713 заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 32 489 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 73 коп.
3. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 б) на поточний рахунок № 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеси, МФО 328704, код ЄДРПОУ 00131713 пеню в розмірі 976 (дев'ятсот сімдесят шість) грн. 10 коп., 3 % річних в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 51 коп. та судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.
Поний текст рішення складено та підписано 17 квітня 2012 року.
Суддя Гуляк Г.І.