01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"18" квітня 2012 р. Справа № 21/086-11
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м. Київ
до Закритого акціонерного товариства «Макарово», Київська обл., с. Калинівка
про стягнення 1 429 209,36 євро, 1 629 257,70 дол. США та 658 297,22 гривень
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства «Макарово»
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк «Надра»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1, м. Київ
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №13-11-24098 від 25.11.2011р.)
ОСОБА_3 (довіреність №13-11-24097 від 25.11.2011р.)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
25.06.2011р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»(далі-ПАТ «КБ «Надра»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Макарово»(далі-ЗАТ «Макарово»/відповідач) про стягнення:
- 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за кредитною угодою №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., 45 475,77 євро пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 073,55 євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;
- 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 53 852,56 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 21 959,46 дол. США пені за порушення строків по сплаті відсотків за користування кредитом;
- 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за договором №513 від 19.09.2007р., 31 533,08 грн. пені за порушення строків по сплаті акредитиву;
- 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 31 533,08 грн. пені за порушення строків по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530,50 грн. інфляційних втрат; що у сукупності з урахуванням курсу НБУ станом на 01.06.2011р. становить 29 918 751,41 грн.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2011р. порушено провадження у справі №21/086-11 та призначено справу до розгляду на 25.07.2011р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.07.2011р. зустрічний позов ЗАТ «Макарово»до ПАТ «Комерційний банк «Надра»про визнання недійсною кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №21/086-11.
Ухвалами господарського суду Київської області від 25.07.2011р., 10.08.2011р. та 22.08.2011р. розгляд даної справи відкладався на 10.08.2011р., 22.08.2011р. та 19.09.2011р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2011р. апеляційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу господарського суду Київської області про повернення зустрічної позовної заяви ЗАТ «Макарово»повернуто скаржнику.
В судовому засіданні 10.08.2011р. представником відповідача подано суду уточнення до зустрічного позовну. Зазначені уточнення судом прийняті.
Крім того, в судовому засіданні 10.08.2011р. представником відповідача подано суду клопотання про залучення до участі у даній справі Компанію «SANOVO Engineering A/S»(Німеччина) та Банк «Danske Bank».
Приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.
Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Оскільки позивачем не надано обґрунтування в чому саме рішення суду у даній справі може вплинути на права або обов'язки Компанії Engineering A/S»(Німеччина) та Банк Bank», судом, у відповідності до ст. 27 ГПК України, у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2011р., зокрема, залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 (далі-ОСОБА_1/третя особа).
Ухвалами господарського суду Київської області від 10.08.2011р. та 22.08.2011р. клопотання ЗАТ «Макарово»про призначення колегіального розгляду справи №21/086-11 від 10.08.2011р. та 19.08.2011р. залишені без задоволення.
19.08.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість. Крім того, при відмові у задоволенні зазначеного клопотання судом також враховані роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» (зі змінами та доповненнями), у відповідності до яких судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
19.08.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення останнього до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на ухвалу господарського суду Київської області від 10.08.2011р., якою ОСОБА_1 залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2011р. зустрічний позов ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра»про визнання договору неукладеним повернутий ЗАТ «Макарово»без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. апеляційну скаргу ЗАТ «Макарово»на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову залишено без розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.10.2011р. розгляд даної справи призначено на 07.11.2011р.
Супровідним листом 02-06/12/21/086-11 від 28.10.2011р. матеріали даної справи направлені до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги ЗАТ «Макарово»на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово»на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2011р. касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2012р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово»на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. апеляційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. та 01.03.2012р. апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. про повернення зустрічного позову повернуті скаржнику без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. касаційну скаргу ЗАТ «Макарово» на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011р. повернуто скаржнику.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. повернуто скаржнику.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2012р. розгляд даної справи призначено на 18.04.2012р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 18.04.2012р. позовні заяви ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до ПАТ «КБ «Надра»про визнання частково неукладеною кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., від 26.09.2011р. №13106 та від 06.02.2012р. №1668 повернуті без розгляду в порядку п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра»про визнання кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. неукладеною в порядку п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.04.2012р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ЗАТ «Макарово» до ПАТ «КБ «Надра»про визнання кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. недійсною в порядку п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
18.04.2012р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення у справі, зі змісту яких слідує, що позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 1 429 209,36 євро, 1 629 257,70 дол. США та 658 297,22 грн., з яких:
- 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за кредитною угодою №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р., 20 756,24 євро пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 096,88 євро пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;
- 1 225 681,15 дол. США заборгованості по сплаті кредиту, 57 609,67 дол. США пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 22 019,42 дол. США пені за порушення строків по сплаті відсотків за користування кредитом;
- 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за договором №513 від 19.09.2007р.;
- 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530,50 грн. інфляційних втрат; що у сукупності з урахуванням курсу НБУ станом на 01.06.2011р. становить 29 834 663,29 грн. Зазначені уточнення судом прийняті.
18.04.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від ЗАТ «Макарово» надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з поданням останнім 17.04.2012р. апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2011р. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість. Крім того, при відмові у задоволенні зазначеного клопотання судом також враховані положення ст. 91 ГПК України, відповідно до якої місцевий господарський суд надсилає одержану апеляційну скаргу разом зі справою у триденний строк.
В судовому засіданні 18.04.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
17.09.2007р. між ВАТ КБ «Надра», яке в подальшому було перейменовано на ПАТ «КБ «Надра»(далі-банк) та ЗАТ «Макарово»(далі-позичальник) укладено кредитну угоду №52/КЛ/2007-978 (далі-Договір).
Пунктами 2.1, 4.4, 4.6, 6.1.1 та 8.1 Договору передбачено, що предметом цього договору є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів у розмірі 2 398 465,00 євро.
Кредит надається однією або кількома частинами (траншами) шляхом підписання додаткових угод до цієї угоди.
Графік повернення траншів кредиту встановлюється у додаткових угодах до цієї кредитної угоди, якими обумовлюється видача траншів за кредитом, якщо сторони не домовились про інше.
Нездійснення позичальником платежів на користь банку (будь-яку суму, належну до сплати), на умовах та у строки, визначені цією угодою визнається сторонами як подія невиконання зобов'язань.
Угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками і залишається чинною до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цією кредитною угодою відповідно до її положень та умов.
Судом встановлено, що банк свої обов'язки за Договором виконав належним чином.
Додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. до Договору, сторони погодили надання двох траншів на суму 148 465,00 євро та 1 925 000,00 євро відповідно, відсоткову ставку, а також графіки погашення наданих траншів (до 13.09.2012р. включно).
Надання банком позичальнику двох траншів на суму 148 465,00 євро та 1 925 000,00 євро підтверджується банківськими виписками з позичкового рахунку відповідача, а також валютними меморіальними ордерами №1 від 15.10.2007р., №1 від 29.10.2007р., з відповідним призначенням платежу.
Зазначені банківські виписки та меморіальні оренди з відміткою банку про проведення зазначених операцій містяться в матеріалах справи, що спростовує посилання відповідача про відсутність доказів про надання траншів.
21.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №05 до Договору про встановлення бенефіціару (відповідачу) ліміту заборгованості не більше 2 398 465,00 євро для фінансування витрат останнього.
На підставі зазначеної угоди відповідачу надано 6 718,78 євро та 1 500 000,00 дол. США кредиту, які після конвертації (доларів США у євро) були зараховані на погашення кредиту у євро в розмірі 965 859,39 євро, а також внесено зміни до графіку погашення траншу за додатковою угодою №2 від 29.10.2007р. до Договору. Видача кредитних коштів у розмірі 6 718,78 євро та 1 500 000,00 дол. США підтверджується наявними в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку відповідача, а також валютними меморіальними ордерами №NL-2 від 22.05.2008р., №2 від 21.05.2008р. з відповідним призначенням платежу.
За результатами здійснених валютних операцій розмір кредиту, який підлягав поверненню за Договором становив 1 114 324,39 євро та 1 500 000,00 дол. США.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати кредиту у строки, передбачені додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.), належним чином не виконав.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, у якості сплати кредитних платежів за Договором відповідачем було сплачено лише 118 679,64 євро (щомісячні платежі за травень-вересень 2008 року). Решта платежів залишилась неоплаченою.
Факт сплати відповідачем 118 679,64 євро кредиту за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку позичальника за спірний період.
Оскільки несплата щомісячних кредитних платежів (жовтень 2008р.-травень 2011р.) є подією невиконання зобов'язань у розумінні п. 6.1 Договору, 06.06.2011р. позивачем направлено відповідачу повідомлення про дострокове виконання зобов'язань за Договором у сумі 29 918 751,41 грн. (з урахуванням курсу НБУ станом на 01.06.2011р.), з яких, зокрема, 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту.
Зазначену претензію відповідач отримав 11.06.2011р., що підтверджується підписом представника останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення №01001 7980570 1, копія якого міститься в матеріалах справи.
Посилаючись на те, що відповідач на зазначену претензію не відповів, свої обов'язки за Договором в частині дострокового повернення наданого кредиту у євро не виконав, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за Договором.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктами 5.2.6, 5.2.1, 6.1 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний:
- повернути кредит (кожний кредитний транш) у валюті кредиту згідно з графіком повернення кредиту, встановленому додатковими угодами.
- достроково виконати свої зобов'язання по поверненню кредиту (кредитного траншу), сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, комісій та пені, штрафів, збитків і витрат банку за цією угодою у термін 5 банківських днів після отримання від банку письмового повідомлення про дострокове виконання зобов'язань, передбачених п. 6 цього договору.
Нездійснення позичальником платежів на користь банку (будь-яку суму, належну до сплати), на умовах та у строки, визначені цією угодою визнається сторонами як подія невиконання зобов'язань.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач порушив строки сплати кредиту за Договором, які встановлені додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.), що є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту за Договором, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 925 644,75 євро заборгованості по сплаті кредиту за Договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної сплати кредиту, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 20 756,24 євро пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди:
- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 179 565,00 євро заборгованості,
- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 215 478,00 євро заборгованості,
- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 251 391,00 євро заборгованості,
- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 287 304,00 євро заборгованості,
- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 323 217,00 євро заборгованості,
- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 359 130,00 євро заборгованості.
Приписами ст. 230, 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (кожного кредитного траншу), сплати відсотків та комісій, інших платежів на умовах цієї угоди позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом строку прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення.
Виходячи з системного аналізу зазначеного пункту Договору, суд дійшов висновку, що сторони передбачили більш тривалий строк для нарахування пені за порушення виконання зобов'язань за ним ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: за весь період прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-33гс11.
Оскільки розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 20 756,24 євро пені підлягає задоволенню.
Крім того, пунктами 5.2.2, 2.1.3, 4.9 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за користування кредитом (кредитними траншами) в валюті траншів в строк до 5-го числа місяця, наступного за звітним.
Відсоткова ставка за користування кредитом на дату укладання цього договору складає Euribor+4,25% річних.
Відсотки за кредитом нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості за кредитом за фактичний час користування кредитом.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, наданим у євро належним чином не виконав, сплативши лише 162 029,98 євро (жовтень 2007р.-грудень 2008р.), внаслідок чого за ним утворилось 147 711,49 євро заборгованості.
Факт сплати 162 029,98 євро відсотків за користування кредитом, наданим у євро за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з відсоткового рахунку позичальника за спірний період.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. згідно Договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 15.10.2007р. та №2 від 29.10.2007р. (в редакції додаткової угоди №05 від 21.05.2008р.) до Договору, сторони також погодили розмір відсоткової ставки, яка підлягає сплаті за користування наданими траншами у строки, передбачені п. 5.2.2 Договору.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив відсотки за користування кредитом, наданим у євро, за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 147 711,49 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у відповідності до п. 7.1 Договору, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 10 096,88 євро пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди:
- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 118 527,31 євро заборгованості,
- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 123 529,01 євро заборгованості,
- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 128 350,05 євро заборгованості,
- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 132 867,72 євро заборгованості,
- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 137 869,43 євро заборгованості,
- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 142 709,80 євро заборгованості.
Оскільки розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 10 096,88 євро пені підлягає задоволенню.
Крім того, 21.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №05 до Договору, на підставі якої погоджено надання відповідачу додатково 1 500 000,00 дол. США кредиту з терміном користування до 13.09.2012р., а також графік його сплати (у травні 2008р. -150 000,00 дол. США та з червня 2008р. по травень 2012р. зі щомісячною сплатою по 25 961,54 дол. США).
Втім, відповідач свої обов'язки за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору в частині своєчасної сплати кредиту, належним чином не виконав, сплативши лише 274 318,85 дол. США (травень 2008р.-частково жовтень 2008р.), внаслідок чого за ним утворилось 1 225 681,15 дол. США заборгованості, з яких: 810 296,59 дол. США поточної заборгованості, яка у відповідності до Графіку, мала бути сплачена до 01.06.2011р. та 415 384,56 дол. США решти неповернутого кредиту, який підлягає достроковому стягненню в порядку 5.2.6 Договору.
Факт сплати відповідачем 274 318,85 дол. США кредиту за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку позичальника за спірний період.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача 1 225 681,15 дол. США заборгованості за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору.
Виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що станом на день прийняття рішення відповідач порушив строки сплати кредиту за Договором, які встановлені додатковою угодою №05 від 21.05.2008р., що є підставою для дострокового стягнення всієї суми кредиту за Договором, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 225 681,15 дол. США заборгованості за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору в частині своєчасної сплати кредиту, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача, 57 609,67 дол. США пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди:
- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 680 488,89 дол. США заборгованості,
- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 706 450,43 дол. США заборгованості,
- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 732 411,97 дол. США заборгованості,
- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 758 373,51 дол. США заборгованості,
- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 784 335,05 дол. США заборгованості,
- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 810 296,59 дол. США заборгованості.
Водночас, у відповідності до положень ст. 230 ГК України та п. 7.1 Договору, право на нарахування пені виникає у позивача виключно на суму заборгованості, яка існує в період, за який нараховується пеня.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем погашено 274 318,85 дол. США кредиту за додатковою угодою №05 від 21.05.2008р. до Договору (щомісячні платежі за травень 2008р.-частково жовтень 2008р.), суд дійшов висновку, що станом на 01.12.2010р. у позивача виникло право на нарахування пені на 654 527,35 дол. США заборгованості, з яких: 5 488,85 дол. США боргу за жовтень 2008р. та 649 038,50 дол. США, які згідно Графіку підлягали сплаті протягом листопада 2008р.-листопада 2010р.
Враховуючи вищезазначені норми Закону, положення Договору строки, проведені відповідачем часткові оплати, а також заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснював обрахунок пені зростаючим підсумком, за періоди:
- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 654 527,35 дол. США заборгованості,
- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 680 488,89 дол. США заборгованості,
- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 706 450,43 дол. США заборгованості,
- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 732 411,97 дол. США заборгованості,
- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 758 373,51 дол. США заборгованості,
- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 784 335,05 дол. США заборгованості.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 55 603,17 дол. США, вимога позивача про стягнення з відповідача 57 609,67 дол. США пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 55 603,17 дол. США.
Крім того, п. 2.1.1 додаткової угоди №5 від 21.05.2008р. до Договору передбачено, що за користування субкредитом у розмірі 1 500 000,00 дол. США встановлюється відсоткова ставка у розмірі Euribor+4,28% річних, які підлягають сплаті у строки, передбачені п. 5.2.2 Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині щомісячної сплати відсотків за користування кредитом, наданим у дол. США належним чином не виконав, сплативши лише 86 829,36 дол. США (травень 2008р.-грудень 2008р.), внаслідок чого за ним утворилось 323 947,46 дол. США заборгованості.
Факт сплати 86 829,36 дол. США відсотків за користування кредитом, наданим у дол. США за Договором підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з відсоткового рахунку позичальника за спірний період.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. згідно Договору.
Виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив відсотки за користування кредитом, наданим у дол. США, зазначений факт відповідачем не спростований, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 323 947,46 дол. США заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом протягом січня 2009р.-травня 2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання в частині своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у відповідності до п. 7.1 Договору, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 22 019,42 дол. США пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період зростаючим підсумком, за періоди:
- з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на 257 025,27 дол. США заборгованості,
- з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на 268 424,10 дол. США заборгованості,
- з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на 279 822,94 дол. США заборгованості,
- з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 290 118,66 дол. США заборгованості,
- з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 301 517,49 дол. США заборгованості,
- з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 312 548,62 дол. США заборгованості.
Оскільки розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням Договору та є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 22 019,42 дол. США пені підлягає задоволенню.
19.09.2007р. між сторонами укладено договір на відкриття та оплату документарного акредитиву №513 (далі-Договір акредитиву).
Пунктами 1.1 (в редакції додаткової угоди №4 від 05.12.2008р.), 2.2.1 та 6.1 Договору акредитиву передбачено, що банк за дорученням клієнта, на основі заяви про відкриття документарного акредитиву №1 від 17.09.2007р. відкриває документарний акредитив на суму 2 250 000,00 євро, строком дії до 16.03.2009р. Банк авізує акредитив Компанії «SANOVO ENGENEERING A/S»(Denmark) через банк «DANSKE BANK»(Denmark).
Клієнт зобов'язується відшкодувати банку сплачені за акредитивом суми, перерахуванням у євро на рахунок №29098800002504 в ВАТ КБ «Надра»згідно зазначеної у повідомленні суми та даті валютування.
Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, та діє до повного виконання сторонами взаємних обов'язків за ним.
17.09.2007р. відповідачем подано позивачу заяву про відкриття документарного безвідкличного підтвердженого трансферабельного акредитива №1 згідно Договору акредитиву, яка прийнята до виконання банком, що підтверджується відповідної відміткою банку на зазначеній заяві.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором акредитиву підтверджується наявними в матеріалах справи копіями валютних платіжних доручень на суму 2 250 000,00 євро, а також відсутністю з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) його умов.
Оскільки відповідач свої обов'язки за Договором акредитиву в частині своєчасного відшкодування банку сплачених за акредитивом сум до 16.03.2009р. належним чином не виконав, сплативши лише 1 925 000,00 євро, позивач просить суд стягнути з останнього 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за Договором акредитиву.
Відповідно до ст. 3 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів в редакції 1993 року, оприлюднених Міжнародною Торгівельною палатою під №500, акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром.
Пунктом 8.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22 визначено, що умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.
Приписами статей 1093, 629 ЦК України визначено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково відшкодував позивачу сплачені за Договором акредитиву суми у євро, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 325 000,00 євро заборгованості по акредитиву за Договором акредитиву підлягає задоволенню.
Крім того, п. 2.2.6 Договору акредитиву (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2007р.) передбачено обов'язок відповідача щомісячно, в останній робочий день місяця сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування акредитиву у розмірі 5% річних від суми акредитиву, за вирахуванням сум, сплачених бенефіціару. Комісійна винагорода розраховується з дати відкриття акредитиву банком та до дати здійснення останнього платежу бенефіціару, та сплачується клієнтом шляхом перерахування еквівалента у гривні за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення оплати.
Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором акредитиву в частини щомісячної сплати комісії за обслуговування акредитиву належним чином не виконав, сплативши лише 244 619,59 грн. (травень 2008р.-грудень 2008р.), позивач просить суд стягнути з відповідача 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії, яка мала бути сплачена за період з січня 2009р. по липень 2010р. згідно Договору акредитиву.
Приписами ст. ст. 627, 629 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив комісію за обслуговування акредитиву за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 405 766,72 грн. заборгованості по сплаті комісії, яка мала бути сплачена за період з січня 2009р. по липень 2010р. згідно Договору акредитиву підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором акредитиву в частині своєчасної сплати комісії (останній робочий день місяця) позивач просить суд стягнути з відповідача 52 530,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за спірний період зростаючим підсумком за періоди:
з 01.02.2009р. по 28.02.2009р. на 10 774,65 грн. заборгованості,
з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. на 23 214,03 грн. заборгованості,
з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. на 37 429,07 грн. заборгованості,
з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. на 51 261,64 грн. заборгованості,
з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. на 66 033,56 грн. заборгованості,
з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. на 80 598,57 грн. заборгованості,
з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. на 95 736,30 грн. заборгованості,
з 01.09.2009р. по 30.09.2009р. на 111 793,89 грн. заборгованості,
з 01.10.2009р. по 31.10.2009р. на 127 575,01 грн. заборгованості,
з 01.11.2009р. по 30.11.2009р. на 144 129,35 грн. заборгованості,
з 01.12.2009р. по 31.12.2009р. на 160 301,92 грн. заборгованості,
з 01.01.2010р. по 31.01.2010р. на 172 125,16 грн. заборгованості,
з 01.02.2010р. по 28.02.2010р. на 200 494,19 грн. заборгованості,
з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. на 225 149,61 грн. заборгованості,
з 01.04.2010р. по 30.04.2010р. на 252 210,63 грн. заборгованості,
з 01.05.2010р. по 31.05.2010р. на 303 714,69 грн. заборгованості,
з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. на 353 429,56 грн. заборгованості,
з 01.07.2010р. по 06.07.2010р. на 400 709,92 грн. заборгованості,
з 07.07.2010р. по 30.04.2011р. на 405 766,72 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 57 604,78 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 52 530,50 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Предметом зустрічного позову є вимога позивача про визнання кредитної угоди №52/КЛ/2007-978 від 17.09.2007р. (далі-Договору) недійсною, зокрема, з підстав ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
В обґрунтування зазначеної вимоги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що встановлення умовами Договору та додатковими угодами до нього розміру траншів (кредитів), які підлягають видачі банком та обов'язку позичальника по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та інших платежів в іноземній валюті (євро та дол. США) суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання Договору недійсним.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2012р. у справі №5/141.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
За приписами статті 35 Закону "Про Національний банк України", ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом.
Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 198 ГК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статтею 345 ГК України передбачено, що кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі і в якому передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін.
За приписами ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями, кредитні операції - операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій незалежно від виду валюти, яка використовується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. у справі №15/28.
Відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії).
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001р. №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Так, судом встановлено, що 23.08.2002р. Національним банком України ВАТ КБ «Надра»видано банківську ліцензію №21, якою банку надано право здійснювати банківські операції, зокрема, по розміщенню та залученню іноземної валюти на валютному ринку України.
За таких обставин, аналізуючи наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» на підставі генеральної банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредиту в іноземній валюті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. у справі №33/358.
Що ж до посилань позивача за зустрічним позовом на те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії слід зазначити наступне.
Вимоги статей 4, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 12.02.1993 № 15-93, які покладені в основу обґрунтування заявленої вимоги, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Водночас, на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.08.2011р. у справі №15/28.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно вимогам статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.
За таких обставин, у разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2011р. у справі №22/36.
Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягає.
Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору з підстав ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки на момент підписання спірного договору у представника банку ОСОБА_4 були відсутні повноваження на укладання кредитних угод від імені ВАТ КБ «Надра», слід зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Приписами ст. 92 ЦК, 244 України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті
органу юридичної особи.
Судом встановлено, що спірний Договір від імені ВАТ КБ «Надра»було підписано начальником Шевченківського відділення філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 13.04.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованої в реєстрі за №1668.
Зі змісту зазначеної довіреності слідує, що ВАТ КБ «Надра»в особі Віце-президента ОСОБА_6 цією довіреність уповноважує ОСОБА_4 від імені банку укладати договори іпотеки, застави, поруки, договори про задоволення вимог іпотекодержателя та додаткові угоди до них, в забезпечення виконання зобов'язань звертатись до нотаріусів для вчинення виконавчих написів.
Водночас, ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Пунктом 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).
Так, реалізовуючи своє бажання та згоду на виконання зобов'язань за Договором банк (відповідач за зустрічним позовом), через свої відповідні органи, протягом тривалого проміжку часу вчиняв дії на виконання умов цього договору, як-то: надання траншів (кредитів) позичальнику (позивачу за зустрічним позовом), укладання чисельних додаткових угод до Договору, вчинення дій для досудового врегулювання даного спору, звернення до суду з позовом про стягнення боргу за спірним договором; як і не висував заперечень щодо його дійсності, що вказує на повне схвалення Договору стороною у зобов'язанні - ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) у випадку наступного схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
За таких обставин, оскільки судом встановлено факт вчинення відповідачем за зустрічним позовом дій по схваленню Договору, вчиненого від його імені представником, який не мав належних повноважень у розумінні ст. 241 ЦК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями додаткових угод до Договору, валютних меморіальних ордерів, банківських виписок з позичкових рахунків позичальника, претензії про дострокове виконання зобов'язань за Договором, суд, дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011р. у справі №5002-2/3163-2010.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом -на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 27, 49, 82-85, 91 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 92, 192, 202, 203, 215, 241, 244, 345, 530, 533, 625, 629, 629, 1048, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 198, 230, 232 Господарського кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Макарово" (08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43, ідентифікаційний код 33801524) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456):
- 925 644 (дев'ятсот двадцять п'ять тисяч шістсот сорок чотири) євро 75 євроцентів заборгованості по сплаті кредиту, 20 756 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) євро 24 євроценти пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 147 711 (сто сорок сім тисяч сімсот одинадцять) євро 49 євроцентів заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 10 096 (десять тисяч дев'яносто шість) євро 88 євроцентів пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;
- 1 225 681 (один мільйон двісті двадцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят один) дол. США 15 центів заборгованості по сплаті кредиту, 55 603 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот три) дол. США 17 центів пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 323 947 (триста двадцять три тисячі дев'ятсот сорок сім) дол. США 46 центів заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 22 019 (двадцять дві тисячі дев'ятнадцять) дол. США 42 центів пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом;
- 325 000 (триста двадцять п'ять тисяч) євро 00 євроцентів заборгованості по сплаті акредитиву;
- 405 766 (чотириста п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 72 коп. заборгованості по сплаті комісії за обслуговування акредитиву, 52 530 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять) грн. 50 коп. інфляційних втрат за порушення строків по сплаті комісії за обслуговування акредитиву;
- 25 414 (двадцять п'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 70 коп. державного мита, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 20.04.2012р.