номер провадження справи 34/10/12
Запорізької області
18.04.12 Справа № 5009/724/12
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.
За участю представників: від позивача: Лихолат М.М.- директор, НОМЕР_1 від 14.01.1997 р.; від відповідача: ОСОБА_2, НОМЕР_2 від 13.07.1995 р.;
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/724/12
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" (69083, АДРЕСА_2) (скорочено ВАТ "Автотранспортне підприємство № 12327");
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69104, АДРЕСА_1) (скорочено ФОП ОСОБА_2.);
про стягнення суми.
Сутність спору:
Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 12327" заявлено позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 121 959,96 грн. заборгованості, 733,48 грн. пені, 243,92 грн. індексу інфляції, 220,53 грн. 3% річних, всього 123 157,89 грн.
Ухвалою господарського суду від 27.02.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження № 34/10/12 у справі № 5009/724/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.03.2012 р., розгляд справи відкладався до 28.03.2012 р., також було оголошено перерву до 18.04.2012 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договорів оренди нежитлового приміщення: б/н від 17.03.2009 р., № 37/1 від 18.03.2011 р., та № 45 від 01.04.2011 р. своєчасно та в повному обсязі орендну плату та комунальні платежі не сплачує, у зв'язку із чим у ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 121 959,96 грн. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути 733,48 грн. пені, 220,53 грн. 3% річних, 243,92 грн. індексу інфляції, всього 123 157,89 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ "Автотранспортне підприємство № 12327" посилається на ст.ст. 193, 199, 232 ГК України, ст.ст. 16, 625 ЦК України та ст.ст. 1, 15, 118, 119 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
Відповідач визнав письмовою заявою позов та просив розстрочити виконання рішення суду терміном на 3 роки, невиконання зобов'язань пояснив скрутним фінансовим становищем. В судовому засіданні 18.04.2012 р. підтримав подану заяву.
За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
17.03.2009 р. ВАТ "Автотранспортне підприємство № 12327" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі -договір оренди від 17.03.2009 р.).
Відповідно до розділу 1 договору оренди від 17.03.2009 р., орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, яке знаходиться на території ВАТ «АТП 12327», за адресою: 69083, АДРЕСА_2, загальною площею 591,8 м2, далі приміщення, що знаходиться у власності орендодавця, для використання з метою, визначеній у даному договорі (механічна мийка), а орендар зобов'язався оплачувати орендодавцю плату за користування (орендну плату).
Пунктом 2.4 договору оренди від 17.03.2009 р. передбачено, що приміщення вважається переданим орендарю в користування з моменту підписання акта прийому-передачі уповноваженими представниками сторін.
01.05.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 591,8 м2 в технічно належному стані, що підтверджується складеним сторонами актом прийому передачі приміщення від 01.05.2009 р.
Згідно пунктів 4.1 та 4.2 договору оренди від 17.03.2009 р., за орендоване приміщення орендар з 17.03.2009 р. сплачує орендну плату у розмірі 4 000,00 грн., яка вноситься орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця, починаючи з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення оренди. Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом множення розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за розрахунковий місяць.
У відповідності до п. 5.1 договору оренди від 17.03.2009 р., цей договір укладено на строк з 17.03.2009 р. по 17.03.2011 р.
18.03.2011 р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 37/1 (надалі - договір оренди № 37/1).
Відповідно до умов зазначеного договору, позивач зобов'язався передати відповідачу в тимчасове користування (оренду) складське приміщення НОМЕР_4, яке знаходиться на території ВАТ «АТП № 12327»за адресою: 69083, АДРЕСА_2, загальною площею 100 кв.м., що знаходиться у власності орендодавця, для використання з метою, визначеною у даному договір (механічна мийка), а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю плату за користування (орендну плату) (п.1.1. договору оренди № 37/1).
Пунктами 4.1 та 4.2 договору оренди № 37/1 передбачено, що за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату у розмірі 4 000,00 грн. за календарний місяць, яка вноситься орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. Платіж за електроенергію проводиться орендарем, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, відповідно до показань лічильників.
Як передбачено, п. 5.1 договору оренди № 37/1, цей договір укладено на строк з 18.03.2011 р. по 31.03.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
За положеннями п. 9.1 договору оренди № 37/1, при належному виконанні зобов'язань, прийнятих на себе за договором оренди, після закінчення строку договору, орендар має переважне право укласти договір оренди на новий строк на тих самих умовах.
01.04.2011 р. між сторонами договору оренди від 17.03.2009 р. та договору оренди № 37/1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 45 (надалі - договір оренди № 45).
Згідно п. 1.1. договору оренди № 45, позивач зобов'язався передати відповідачу в тимчасове користування (оренду) складське приміщення НОМЕР_4, яке знаходиться на території ВАТ «АТП № 12327»за адресою: 69083, АДРЕСА_2, загальною площею 100 кв.м., що знаходиться у власності орендодавця, для використання з метою, визначеною у даному договір (механічна мийка), а орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю плату за користування (орендну плату).
У відповідності до пунктів 4.1 та 4.2 договору оренди № 45, за орендоване приміщення орендар сплачує орендну плату у розмірі 3 000,00 грн. за календарний місяць, яка вноситься орендарем не пізніше 5 числа поточного місяця. Платіж за електроенергію проводиться орендарем, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків, відповідно до показань лічильників.
Цей договір укладено на строк з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем щодо оплати орендної плати та комунальних послуг, позивачем заявлено даний позов.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
За своєю правовою природою, договори по даній справі є договорами оренди будівлі.
Параграфом 1 глави 58 ЦК України передбачено, загальні положення про найм (оренду), які застосовуються, зокрема, і до договору оренди будівлі.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідач в порушення умов зазначених договорів оренди, своєчасно та в повному обсязі орендну плату та плату за електроенергію не сплачує, у зв'язку із чим, станом на 31.12.2011 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 121 959,96 грн.
Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати орендної плати та комунальних послуг, вимога позивача про стягнення 121 959,96 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 733,48 грн. пені за період з 05.09.2011 р. по 23.02.2012 р., яка нарахована позивачем на заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 45 від 01.04.2011р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2. договору оренди № 45, який передбачає, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню виходячи з фактичної кількості днів у 2012 році.
Відповідно за період з 05.09.2011 р. по 23.02.2012 р. пеня за підрахунками суду складає 732,59 грн. В іншій частині стягнення пені вимога позивача задоволенню не підлягає.
Також позивач просить стягнути з відповідача 220,53 грн. 3% річних за період з 01.02.2012 р. по 23.02.2012 р. та 243,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів за лютий 2012 р.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що розрахунок втрат від інфляції позивачем виконано вірно, за лютий 2012 р. стягненню підлягає 243,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Що стосується розрахунку 3% річних, то встановлено, що за період з 01.02.2012 р. по 23.02.2012 р. стягненню підлягає більша сума 3% (229,92 грн.), однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.
Відповідач позовні вимоги про стягнення 123 157,89 грн. визнав у повному обсязі, що підтверджується заявою відповідача про визнання позову від 28.03.2012р. (а.с. 93).
Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.
Стосовно розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Згідно п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України», підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення по даній справі не надано жодного доказу скрутного фінансового становища, на яке посилається ФОП ОСОБА_2, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної заяви відповідача та розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
У зв'язку із внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», переплачена сума судового збору підлягає поверненню ВАТ "Автотранспортне підприємство № 12327".
Керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" (69083, АДРЕСА_2, код ЄДР 03114170) 121 959 (сто двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 96 коп. заборгованості, 732 (сімсот тридцять дві) грн. 59 коп. пені, 220 (двісті двадцять) грн. 53 коп. 3% річних, 243 (двісті сорок три) грн. 92 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 2 463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 16 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.О. Науменко
Повний текст рішення складено 23.04.2012 р.