01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" січня 2012 р. Справа № 21/138-11
за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», Київська обл., с. Медвин
про стягнення 6 101 071,48 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №31-15030-09/04 від 08.04.2011р.),
ОСОБА_2 (довіреність №25/361 від 27.12.2011р.)
від відповідача: не з'явився
13.10.2011р. Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі-ПАТ «АКБ «Київ»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина»(далі-ТОВ «Агро-Богуславщина»/відповідач) про стягнення 6 101 071,48 грн., з яких:
- 4 225 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором №26/07 від 22.03.2007р. та 331 075,69 грн. пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 1 448 794,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом та 96 201,00 грн. пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2011р. порушено провадження у справі №21/138-11 та призначено справу до розгляду на 24.10.2011р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 24.10.2011р. та 07.11.2011р. розгляд даної справи відкладався на 07.11.2011р. та 21.11.2011р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.2011р. зустрічний позов ТОВ «Агро-Богуславщина»до ПАТ «АКБ «Київ»про визнання недійсним кредитного договору №26/07 від 22.03.2007р. повернуто без розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2011р. провадження у даній справі зупинено до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ «Агро-Богуславщина»на ухвалу господарського суду Київської області від 07.11.2011р.
Постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. ухвалу господарського суду Київської області від 07.11.2011р. залишено без змін, а ухвалу господарського суду Київської області від 11.11.2011р. скасовано. Матеріали даної справи передано на розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2011р. розгляд даної справи призначено на 10.01.2012р.
11.11.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області від Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України в особі ПАТ «АКБ «Київ»надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в розмірі заявлених позовних вимог, із забороною відповідачу відчужувати це майно.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Оскільки прокурором не надано суду доказів, що підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених останнім заходів до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, у задоволенні зазначеної заяви прокурора відмовлено з огляду на її необґрунтованість.
Ухвалами господарського суду Київської області від 10.01.2012р. та 23.01.2012р. розгляд даної справи відкладався на 23.01.2012р. та 30.01.2012р. відповідно.
В судові засідання 07.11.2011р., 10.01.2012р., 23.01.2012р. та 30.01.2012р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд
22.03.2007р. між АКБ «Київ», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ»(даі-кредитодавець) та ТОВ «Агро-Богуславщина»(далі-позичальник) укладено кредитний договір №26/07 (далі-Договір).
Пунктами 2.1 (в редакції додаткової угоди №2 від 07.09.2007р.), 4.4.1 та 10.1 Договору передбачено, що у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №259 від 21.02.2007р. (зі змінами та доповненнями) кредитодавець надає позичальнику кредит на кредитування витрат, пов'язаних з придбанням сільськогосподарської техніки у сумі 4 225 000,00 грн.; строк користування кредитом з 22.03.2007р. по 22.03.2009р. включно.
Позичальник зобов'язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов'язань за цим договором.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним.
Так, на виконання умов Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 4 225 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №1 від 22.03.2007р. на суму 700 350,00 грн., №3 від 26.03.2007р. на суму 211 000,00 грн., №2 від 26.03.2007р. на суму 800 000,00 грн., №103 від 31.07.2007р. на суму 110 358,00 грн., №178 від 12.09.2007р. на суму 92 200,00 грн., №164 від 12.09.2007р. на суму 885 430,00 грн.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення кредитодавцем (позивачем) умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного повернення кредиту (22.03.2009р.), належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 4 225 000,00 грн. заборгованості.
Факт неповернення відповідачем суми наданого за Договором кредиту підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з позичкового рахунку останнього.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 225 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за Договором.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1049, 530 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що позичальник повертає кредит не пізніше 22.03.2009р.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач у строки, встановлені Договором, суму наданого кредиту не повернув, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 225 000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за Договором підлягає задоволенню.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку по поверненню кредиту за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 331 075,69 грн. пені, нарахованої з 21.02.2011р. по 21.08.2011р. на 4 225 000,00 грн. заборгованості.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.1 Договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 326 540,41 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 331 075,69 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 326 540,41 грн.
Крім того, пунктами 2.1 (в редакції додаткової угоди №3 від 06.10.2008р.), 4.4.9 (в редакції додаткової угоди №3 від 06.10.2008р.) та 2.4 Договору передбачено, що розмір плати за користування кредитом -25% річних, при цьому розмір компенсації, яка відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету, встановлено в розмірі облікової ставки НБУ.
Нараховані проценти за користування кредитом перераховуються в наступні терміни:
- за період з 22.03.2007р. по 31.12.2007р. -до 31.12.2007р.;
- за період з 01.01.2008р. по 22.03.2009р. -23.03.2009р.
Проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, за період з 22.03.2007р. по 21.08.2011р. відповідач мав сплатити 3 160 184,98 грн. процентів за користування кредитом. Розрахунок здійснювався за період фактичного користування відповідачем кредитом у відповідності до п. 2.4 Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав сплативши 1 711 390,19 грн. (березень 2007р.-частково вересень 2009р.), внаслідок чого за ним утворилось 1 448 794,79 грн. заборгованості.
Факт сплати відповідачем 1 711 390,19 грн. процентів за користування кредитом за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з відсоткового рахунку відповідача за спірний період.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 448 794,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за вересень 2009р.-серпень 2011р.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив проценти за користування кредитом за спірний період, зазначений факт відповідачем не спростований, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 448 794,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за вересень 2009р.-серпень 2011р. згідно Договору підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором в частині сплати процентів за користування кредитом, позивач просить суд стягнути з відповідача 96 201,00 грн. пені, нарахованої зростаючим підсумком за періоди:
з 21.02.2011р. по 28.02.2011р. на 1 027 915,34 грн. заборгованості за вересень 2009р.-січень 2011р.,
з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на 1 086 255,07 грн. заборгованості за вересень 2009р.-лютий 2011р.,
з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на 1 150 845,48 грн. заборгованості за вересень 2009р.-березень 2011р.,
з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на 1 213 352,33 грн. заборгованості за вересень 2009р.-квітень 2011р.,
з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на 1 277 942,74 грн. заборгованості за вересень 2009р.-травень 2011р.,
з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. на 1 340 449,59 грн. заборгованості за вересень 2009р.-червень 2011р.,
з 01.08.2011р. по 21.08.2011р. на 1 405 040,00 грн. заборгованості за вересень 2009р.-липень 2011р.
Відповідно до п. 8.1 Договору при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.
Зі змісту зазначеного пункту Договору слідує, що право на нарахування пені у позивача виникає у разу порушення відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом.
Статтею 612 ЦК України встановлено боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.4.9 (в редакції додаткової угоди №3 від 06.10.2008р.) Договору передбачено, що нараховані проценти за користування кредитом перераховуються в наступні терміни:
- за період з 22.03.2007р. по 31.12.2007р. -до 31.12.2007р.;
- за період з 01.01.2008р. по 22.03.2009р. -23.03.2009р.
Натомість, умовами Договору передбачено строки сплати процентів за користування кредитом лише до 22.03.2009р., у той час як 96 201,00 грн. пені заявлено позивачем до стягнення за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2009р. по липень 2011р., що унеможливлює встановлення судом періоду, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зазначеного зобов'язання.
Виходячи з наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, зі змісту яких можливо встановити період з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом протягом вересня 2009р.-липня 2011р. у розумінні ст. 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 96 201,00 грн. пені за порушення строків по сплаті процентів за користування кредитом за зазначений період, є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2010р. у справі №55/151-09(29/184-08).
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина»(09751, Київська обл., Богуславський р-н, с. Медвин, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 32167932) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869):
- 4 225 000 (чотири мільйони двісті двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту та 326 540 (триста двадцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 41 коп. пені за порушення строків по сплаті кредиту;
- 1 448 794 (один мільйон чотириста сорок вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 79 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина»(09751, Київська обл., Богуславський р-н, с. Медвин, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 32167932) на користь Державного бюджету України 25 078 (двадцять п'ять тисяч сімдесят вісім) грн. 96 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 31.01.2012р.