Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/2975/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15-35
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Толстолуцька М.М.
при секретарі Перовій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Авдіївка)
до
Ворошиловського районної санітарно-епідеміологічної служби м. Донецька (м. Донецьк)
про
визнання незаконними та противоправними припису від 31.01.12р., постанови №45 від 03.03.11р., -
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ворошиловського районної санітарно-епідеміологічної служби м. Донецька про визнання незаконними та противоправними припису від 31.01.12р., постанови №45 від 03.03.11р. про застосування адміністративно - запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Терміни пересилання поштової кореспонденції в межах України встановлено Наказ ом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Судова повістка про виклик у судове засідання була надіслана позивачу рекомендованим листом з повідомлення 06.04.12р.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Оскільки процесуальні документи суду по справі були направлені відповідачу рекомендованими листами за адресою його реєстрації, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи у судовому засіданні. За таких обставин суд вважає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлялась належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях, просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
5 березня 2012 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Ворошиловського районної санітарно-епідеміологічної служби м. Донецька про визнання незаконними та противоправними припису від 31.01.12р., постанови №45 від 03.03.11р. про застосування адміністративно - запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі виявлених порушені відповідачем було неправомірно застосовано заходи реагування передбачені ст.42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», а саме зупинення діяльності та опломбування підприємства.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву позовні вимоги не визнав та зазначив, що при проведені перевірки та застосуванні до позивача заходів реагування відповідачем було дотримано вимоги законодавства.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що Позивач -ОСОБА_1, зареєстрована у якості фізичної особи підприємця Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради 09.02.11р., номер запису включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 2 253 000 0000 002371, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідач - Ворошиловська районна санітарно-епідеміологічна служба м. Донецька зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.01.02р., включено до ЄДРПОУ за кодом 05499493, має правовий статус юридичної особи.
Згідно з направленням №288/03.3 на перевірку дотримання санітарного законодавства від 03.03.11р. Ворошиловською районною санітарно-епідеміологічною службою м. Донецька проведено перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
За результатами перевірки складено акт перевірки №83 від 03.03.11р. та зафіксовано порушення п.п.1.2, 8.3, 8.5, 8.6, 10.5, 10.7, 10.11, 14.1, 14.2, 16.1, 16.2 Санітарних правил для підприємств ресторанного господарства, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.91 N 5777-91.
Особа, яка приймала участь у перевірки та особа, що відповідає за дотримання норм санітарного законодавства від підписання акту відмовились. Екземпляр акту вручено керуючому ТРЦ «Декор Донбасс» Голубан Ю.С. Також, 03.03.11р. адміністратору ОСОБА_3 було вручено повістку для дачі пояснень про виявлені порушення к 10 годині 04.03.11р. до Ворошиловської районної санітарно-епідеміологічої служби м. Донецька.
Постановою про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №45 від 03.03.11р. головним державним санітарним лікарем Ворошиловського районну м. Донецька Гурко Оленою Миколаївною на підставі ст.42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» тимчасово заборонено роботу підприємства громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПП ОСОБА_1 Постанова одержана позивачем особисто, про що свідчить її підпис у відповідній графі постанови.
31 січня 2012 року о 15 годині було проведено планову перевірку підприємства позивача по контролю виконання постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №45 від 03.03.11р. За результатами перевірки складено акт №22 та встановлено, що на момент проведення обстеження постанова №45 від 03.03.11р. позивачем не виконана.
Приписом від 31.01.12р. позивачу було запропоновано забезпечити виконання постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №45 від 03.03.11р. та підготувати підприємство до опломбування к 03.02.12р.
3 лютого 2012 року відповідачем було складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства №30 з приводу виконання припису від 31.01.12р., та встановлено, що на момент обстеження підприємство зачинено та не працює.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» оператори потужностей (об'єктів), що здійснюють в Україні діяльність з виробництва та/або обігу харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, повинні отримати експлуатаційний дозвіл відповідного головного державного санітарного лікаря, який видається на кожну з таких потужностей (об'єктів), що використовуються для здійснення вищезазначеної діяльності. Потужностям (об'єктам), які потребують експлуатаційного дозволу, присвоюється персональний контрольний (реєстраційний) номер. Потужності (об'єкти) та їх оператори заносяться до реєстру потужностей (об'єктів), який ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.
Порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду, визначення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику для здоров'я людини та середовища життєдіяльності від проведення господарської діяльності, і періодичність виконання перевірок врегульовані чинним, у т. ч. санітарним, законодавством, вони не суперечать основним засадам державного контролю, визначеним Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 39 Закону № 4004 визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Частиною 3 ст. 39 Закону № 4004 визначено, що державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 р. № 1109.
Згідно з п. 9 Положення № 1217 поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства, санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження та перевірки об'єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров'я і життя людини.
Обстеження та перевірка об'єктів нагляду проводиться вибірково за планами, що розробляються органами, установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово - залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян. Обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників.
Як встановлено судом на підставі направлення №288/03.3 від 03.03.11р. відповідачем було проведено перевірку кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт перевірки №83 дотримання санітарного законодавства від 03.03.11р., відповідно до якого встановлено порушення п.п.1.2, 8.3, 8.5, 8.6, 10.5, 10.7, 10.11, 14.1, 14.2, 16.1, 16.2 Санітарних правил для підприємств ресторанного господарства, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.91 N 5777-91.
Відповідно до ст.42 Закону № 4004 головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують заходи для припинення порушення санітарного законодавства, зокрема обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Головним державним санітарним лікарем Ворошиловського районну м. Донецька Гурко Оленою Миколаївною на підставі ст.42 Закону № 4004 було прийнято постанову застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства №45 від 03.03.11р., а саме: при відсутності необхідних санітарно-гігієнічних умов проводиться приготування їжі з застосуванням сировини і відсутні технологічні карти; не отримано дозвіл на роботу; асортимент виготовлених страв, які реалізуються не узгоджено; не надані медичні книжки на робітників. Постановою було тимчасово заборонено роботу підприємства громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» ПП ОСОБА_1 до усунення порушень.
Позивач обґрунтовуючи неправомірність прийняття акту перевірки та припису посилається на неправомірність застосування до його підприємства положення п.1.2 Санітарних правил для підприємств ресторанного господарства, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.91 N 5777-91, суд приймає таке твердження позивача оскільки, згідно з Постановою Главного державного санітарного лікаря №2 від 23.01.06р. государственного санитарного врача N 2 положения п. 1.2, які стосуються узгодження асортименту харчових продуктів, які виробляє та реалізує, не застосовуються в Україні.
Разом з цим, відповідно до п.1.1 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених Наказом Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України 24.07.2002 р. N 219, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за №680/6968 суб'єктами господарської діяльності повинен забезпечуватися належний санітарний стан виробничих, торговельних і складських приміщень відповідно до вимог Санітарних правил для підприємств ресторанного господарства, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.91 N 5777-91, а також прилеглої до підприємства території, упорядкування та озеленіння.
Суд також зазначає, що перевірка підприємства позивача була проведена 03.03.11р., але на час звернення до Донецького адміністративного суду 05.03.12р. позивачем не надано доказів наявності у нього експлуатаційного дозволу та відсутності порушень виявлених під час проведення перевірки.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено прийняття спірних рішень у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідачем доведено правомірність прийняття рішень суд приходить до висновку, що адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ворошиловського районної санітарно-епідеміологічної служби м. Донецька про визнання незаконними та противоправними припис від 31.01.12р., постанову №45 від 03.03.11р. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та те, що під час розгляду справи судом встановлено що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 2, ст. 11-16, ст. 71, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 160-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємь ОСОБА_1 до Ворошиловського районної санітарно-епідеміологічної служби м. Донецька про визнання незаконними та противоправними припису від 31.01.12р., постанови №45 від 03.03.11р. про застосування адміністративно - запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17 квітня 2012 року.
Повний текст постанови складений 23 квітня 2012 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Толстолуцька М.М.