Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/2599/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09:50
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Олішевська B.В.
при секретарі Кусти Ю.Ф.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Кусти Ю.Ф., розглянувши адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька
до відповідача: Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька
про: стягнення суми по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, суми витрат підвищення до пенсії та державної адресної допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року на загальну суму 340690,97 грн.
за участю:
представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 - за довір.
від відповідача: не з'явився
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька, звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення суми по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, суми витрат підвищення до пенсії та державної адресної допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року на загальну суму 340690,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 1 п. п. «г», «д» ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі - Закон № 1105) на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійного фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності і у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві, визначеного Порядком, затвердженим Постановою правління ПФУ від 03.03.2003 р. № 5-4 та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків України від 04.03.2003 р. № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 16.05.2003 р. за № 376/7697 (далі - Порядок).
На підставі наведених нормативно - правових актів позивачем направлені відповідачу Акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника та допомога на поховання за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, однак відповідач відмовився прийняти до відшкодування сплачені позивачем пенсії на загальну суму 340690,97 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши заперечення на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги, а також те, що зазначені у розрахунку суми заборгованості особи не мали право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
У зв'язку з наведеним представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року, Пенсійне забезпечення громадян України здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно із ст. 81 вказаного Закону призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону № 1105 якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі - Порядок).
За приписами п. 5 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З матеріалів справи вбачається, що Відділенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ленінському районі м. Донецька не визнані та як наслідок не відшкодовані органу Пенсійного фонду витрати на виплату пенсій по втраті годувальника, допомоги на поховання та щомісячну адресну допомогу по особовим справам осіб, які одержували пенсію по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року на загальну суму 340690,97 грн.
Суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та не приймається відповідачем до відшкодування, у зв'язку з тим, що утриманці на час смерті годувальника були працездатними та не досягли пенсійного віку за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року становить 6787,10 грн. по особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами:
ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина, ОСОБА_12 1934 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Його дружина, ОСОБА_4 1939 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, його дружина, ОСОБА_5 1936 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, його дружина, ОСОБА_6 1940 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, його дружина, ОСОБА_7 1947 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_6, його дружина, ОСОБА_8 1953 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_7, його дружина, ОСОБА_9 1953 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
ОСОБА_19 помер ІНФОРМАЦІЯ_8, його дружина, ОСОБА_10 1948 року народження, на день смерті чоловіка була працездатною та не досягла 55 років.
На підставі викладеного, суд зазначає, що вищевказані особи не мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону № 1105.
До того ж, позивачем складений список осіб, яким виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та не приймається відповідачем до відшкодування, у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причино - слідчий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року в сумі 2463,72 грн. із осіб: ОСОБА_20, ОСОБА_21
Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону № 1105, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.
Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охороною здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606, (далі - Інструкція № 606), встановлено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.
На підставі викладеного на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування позивачу пенсії по втраті годувальника у випадку, коли особа, яка отримує цю пенсію, перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, та причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом підтверджено висновками МСЕК.
Судом встановлено, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 були дружинами осіб, які внаслідок нещасного випадку отримали професійне захворювання, яке спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до п. 2 Інструкції № 606 для розгляду причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням, отруєнням або трудовим каліцтвом до МСЕК направляються відповідні документи постраждалих, у яких при житті було встановлено професійне захворювання (отруєння), трудове каліцтво, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, та померлих після вступу в дію Закону України «Про охорону праці».
Документація на померлого для розгляду причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом надається до МСЕК лікувально-профілактичним закладом, в якому при житті був під наглядом хворий.
Висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується Міністерством охорони здоров'я України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом. Форма акта затверджується Інструкцією Міністерства охорони здоров'я України від 15.12.2005 № 720 «Про затвердження форм медичної облікової документації щодо причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, що використовуються в медико-соціальних експертних комісіях».
Проте, в матеріалах справи відсутні висновки МСЕК про причино-наслідкового зв'язку смерті потерпілих з професійним захворюванням, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що у Відділення фонду не виникло обов'язку перед органом Пенсійного фонду по відшкодуванню щомісячних страхових виплат ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відповідно до Закону № 1105.
Крім того, позивач просить суд стягнути суму допомоги на поховання, виплачену сім'ї померлого, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію та пенсію із втратою годувальника, або особі, яка здійснила поховання, в частині відшкодування Фондом в жовтні 2011 року в розмірі 1480 грн., які не прийняті до відшкодування відповідачем, в зв'язку з тим, що смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
«Порядком проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 та постановою правління Фонду від 03 жовтня 2008 року № 45 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 9 ст. 34 Закону № 1105, причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.
Проте, в матеріалах справи висновки МСЕК про причинний зв'язок смерті ОСОБА_22 відсутній.
Смерть особи від загального захворювання, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника не є страховим випадком, при настанні якого виникає обов'язок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька на відшкодування витрат, пов'язаних з похованням.
Приймаючи до уваги визначення вказаними нормативними документами підстав для проведення витрат на поховання, суд приходить до висновку, що в даному випадку у Відділення фонду не виникло обов'язку перед органом Пенсійного фонду по відшкодуванню даних затрат.
Щодо вимоги позивача про стягнення сум виплаченої адресної допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року в розмірі 329960,15 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення» запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого прожиткового мінімуму.
Постановою Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Як вбачається з наведеного серед переліку виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Також суд зазначає, що з положень статті 21 Закону № 1105 вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.
Кабінет Міністрів України Постановою від 26 березня 2008 року № 265 установив, що у разі, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розмір пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Таким чином Відділення виконавчої дирекції Фонду не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Вищезазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 06 червня 2011 року по справі № 2 I-57a11.
Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення суми по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, суми витрат підвищення до пенсії та державної адресної допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року на загальну суму 340690,97 грн. є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України та ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька про стягнення суми по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року, суми витрат підвищення до пенсії та державної адресної допомоги за період з 01.07.2011 року по 31.10.2011 року на загальну суму 340690,97 грн. відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 квітня 2012 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови складено та підписано 10 квітня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Олішевська B.В.