23.10.06р.
Справа № 25/228-06
За позовом Закритого акціонерного товариства "Придніпровський регіональний промисловий комплекс", м. Дніпропетровськ
до Колективного підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 11420,03 грн.
Суддя Чередко А.Є.
Представники:
від позивача:Чумаченко В.М., доручення б/н від 20.08.06р.
від відповідача: Бондаренко В.Ю., довіреність №1-юр від 10.01.06р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення з останнього збитків у сумі 5800,00грн., що є витратами на юридичну допомогу під час розгляду справи у господарському суді про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання № 106 від 12.06.2000р., а також стягнення 3% річних у сумі 1432,86грн. та інфляційних втрат у сумі 4187,17грн. на суму основної заборгованості за договором постачання № 106 від 12.06.2000р.
Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на ст.ст. 161, 162, 203, 214 ЦК УРСР.
15.09.2006р. позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача пені у сумі 25791,48грн., нарахованої за прострочку виконання зобов'язання по договору постачання № 106 від 12.06.2000р.
17.10.2006р. позивач знов звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача збитків у сумі 21756,69грн. у вигляді не отриманих доходів.
Позивачем не надано доказів сплати держмита у повному обсягу за заявами про збільшення позовних вимог (позивачем сплачено 322,55грн., а сума позову з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог становить 58968,41грн.), тому суд з огляду на приписи ч. 3 ст. 46 ГПК України вважає, що заяви позивача про збільшення позовних вимог не підлягають розгляду в межах даної справи.
Окрім того, позивачем фактично заявлені додаткові позовні вимоги з іншими підставами, які не заявлялися при пред'явлені позову, тому вони не можуть вважатися збільшенням розміру пред'явлених позовних вимог в розумінні ст. 22 ГПК України, тому суд вважає, що позивач вийшов за межи наданих йому процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а додатково пред'явлені позовні вимоги не підлягають розгляду в межах даної справи.
Отже суд розглядає позовні вимоги позивача, які заявлені при пред'явлені позову у суді.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що стягувані 5800,00грн., які є витратами на юридичну допомогу під час розгляду справи у господарському суді не є збитками в розумінні ст.. 203 ЦК УРСР, оскільки не є обов'язковими виплатами; позивачем пред'явлено позов за межами строку позовної давності в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат; у відношенні до позивача була порушена справа про банкрутство, а позивач не пред'явив свої вимоги протягом місяця з дня публікації відповідного оголошення, отже згідно з ст.. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вони вважаються погашеними.
У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 29.08.2006р. по 14.09.2006р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
12.06.2000р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 106, згідно з умовами, якого постачальник зобов'язався поставити покупцю металопродукцію вартістю 16740,00грн., а покупець до 10.07.2000р. здійснити розрахунок за поставлену продукцію.
Оскільки відповідач не виконав свого зобов'язання по договору позивач звернувся з позовом до суду та за рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 17.04.2001р. у справі № 16/198 було стягнуто з відповідача на користь позивача 1000,00грн. боргу за договором № 106 від 12.06.2000р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2003р. у справі № 16/196 з відповідача на користь позивача було стягнуто ще 14328,60грн. заборгованості за договором № 106 від 12.06.2000р.
З метою стягнення заборгованості з відповідача, 19.02.2001р. позивач уклав з ПП Троневським Ю.Д. договір на надання інформаційно-консультаційних послуг юридичного характеру № 37/1, а 22.02.2001р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору про залучення юриста Чумаченко В.М, для стягнення заборгованості з відповідача по договору № 106 від 12.06.2000р. та визначення вартості послуг по стягненню заборгованості з відповідача у сумі 5800,00грн.
24.12.2003р. після фактичного виконання рішення суду у справах № 16/198 та 16/196 між позивачем та ПП Троневським Ю.Д. був підписаний акт здачі-приймання виконаних робот по договору № 37/1 від 19.02.2001р. та додатковій угоді № 1 до нього та 24.12.2003р. позивач сплатив на користь ПП Троневського Ю.Д. 5800,00грн., що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача.
Згідно ст. 203 ЦК УРСР (1963р.), яку слід застосовувати до спірних правовідносин в силу ст. 5 та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Отже підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.
Терміном “збитки» позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок -це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище -наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було виконано свого обов'язку по оплаті поставленої продукції по договору № 106 від 12.06.2000р., що зумовило необхідність отримання позивачем юридичної допомоги та здійснення витрат на її оплату у сумі 5800,00грн., внаслідок чого зменшилась майнова сфера позивача у справі. Не доведено відповідачем і відсутності його вини у порушенні зобов'язання
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт заподіяння збитків позивачу у розмірі 5800,00грн. та протиправність поведінки відповідача, яким порушено грошове зобов'язання, а також причинний зв'язок між ними. Суд, також вбачає вину відповідача у заподіянні збитків позивачу, яка відповідачем не спростована.
З підстав наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків у сумі 5800,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача щодо відсутності необхідних підстав для стягнення збитків безпідставними.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Аналогічну норму містить і ст..625 ЦК України.
Позивачем нараховані 3% на суму заборгованості відповідача - 14328,60грн., розмір яких за період з 11.07.2000р. (дата початку прострочки виконання зобов'язання) по 26.12.2003р. (дата виконання рішення суду) становить 1432,86грн. та інфляційні втрати, розмір яких за період з серпня 2000р. по травень 2003р. становить 4187,17грн.
Згідно з ст.71 ЦК УРСР, норми якого слід застосовувати до правил про позовну давність в силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Аналогічний строк позовної давності встановлено і ст.. 257 ЦК України.
Позивач звернувся з позовом до суду 19.07.2006р.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР, ст.. 261 ЦК України). Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку (ст.79 ЦК УРСР, ст.. 264 ЦК України).
Отже, позивачем пред'явлено позов в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 4187,17грн. та 3% річних у сумі 1237,36грн. за період з 11.07.2000р. по 19.07.2003р. після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР та ст.. 267 ЦК України, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Посилання позивача на переривання позовної давності по стягненню 3% річних та інфляційних втрат пред'явленням позову у 2003р. суд вважає безпідставним, оскільки позивачем не заявлялося цих вимог при розгляді справи № 16/196, тобто переривання перебігу строку позовної давності могло бути застосовано лише до стягнення основного боргу, але він був стягнутий за наведеним рішенням.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в межах строку позовної давності у сумі 195,50грн., а в решті позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу слід відмовити.
Суд, також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що у відношенні до нього була порушена справа про банкрутство, а позивач не пред'явив свої вимоги протягом місяця з дня публікації відповідного оголошення, тому згідно з ст.. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вони вважаються погашеними.
Так, відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Згідно з ст. 1 наведеного Закону, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
На час порушення провадження у справі про банкрутство відповідача -02.08.2005р. та опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, позивач не мав підстав для звернення до суду з відповідною заявою, оскільки в розумінні ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», збитки, які не є борговими зобов'язаннями та 3% річних і інфляційні втрати, які мають характер збитків від інфляції та не можливості користуватися грошовими коштами не включаються до складу грошового зобов'язання боржника, отже позивач не мав підтверджених документами вимог щодо грошових зобов'язань до відповідача та не був його конкурсним кредитором, що виключає застосування до заявлених позовних вимог позивача приписів ст.. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам. Сплачене позивачем держмито у загальній сумі 208,33грн. за платіжним дорученням № 468 від 16.10.2006р. та квитанцією № 811 від 23.10.2006р. слід повернути позивачеві, як надмірно сплачене.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 76, 79, 80, 203, 214 ЦК УРСР, ст.ст. 257, 261, 264, 267, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 46, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
Стягнути з Колективного підприємства «Дніпропетровський комбайновий завод»(49700, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, ЄДРПОУ 05793181) на користь Закритого акціонерного товариства «Придніпровський регіональний промисловий комплекс»(49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 30, ЄДРПОУ 23075199) збитки у сумі 5800,00 грн., 3% річних у сумі 195,50грн. та судові витрати сплачені позивачем по сплаті держмита у сумі 59,95грн. і інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 59,00грн., видати наказ.
В решті позову - відмовити.
Повернути Закритому акціонерному товариству «Придніпровський регіональний промисловий комплекс»(49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучіка, 30, ЄДРПОУ 23075199) з державного бюджету надмірно сплачене держмито у сумі 208,33грн. за платіжним дорученням № 468 від 16.10.2006р. та квитанцією № 811 від 23.10.2006р., які знаходяться в матеріалах справи № 25/228-06, видати довідку.
Суддя
А.Є. Чередко
Рішення підписано 07.11.2006р.