ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 32/5
04.06.08
За позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах держави в
особі Установи 28 Управління начальника робіт
До Міністерства оборони України
Про визнання недійсним договору № 2 від 27.11.2003
Суддя Хрипун О.О.
Представники сторін:
Від прокуратури Єременко М.В. -пом.прок.
Від позивача Макаров К.К. -ю/к
Від відповідача Кучма Л.В. -пров.спец.
Обставини справи:
10.01.2008 військовий прокурор Євпаторійського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Установи 28 Управління начальника робіт про визнання недійсним на підставі ст.ст. 216, 230, 526 ЦК України укладеного під впливом обману договору міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців, та про спонукання Міністерства оборони України повернути отримане за договором майно, а у разі неможливості його повернення -відшкодувати вартість отриманого по цінам, які існують на момент відшкодування у сумі 1 244 234,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог військовий прокурор Євпаторійського гарнізону, пославшись на порушення інтересів держави, зазначає, що під час перевірки дотримання посадовими особами Установи 28 Управління начальника робіт законодавства про власність було виявлено, що за договором міни № 2 від 27.11.2003 Міністерство оборони України передало позивачу нерухоме майно, власником якого не являлося, не повідомивши позивача про дані обставини, чим ввівши його в оману.
Військовий прокурор Євпаторійського гарнізону порушення інтересів держави вбачає в тому, що невиконання спірного договору призводить до зростання кредиторської заборгованості позивача та ставить під загрозу виконання загальнодержавних програм житлового та військового будівництва.
11.03.2008 до Господарського суду міста Києва надійшла заява військового прокурора Євпаторійського гарнізону про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним договір міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по пр. Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців, як укладений під впливом обману; спонукати Міністерство оборони України повернути отримане по договору майно, а у разі неможливості його повернення -відшкодувати вартість отриманого по цінам, які існують на момент відшкодування у сумі 1 308 213,24 грн.; стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача пеню за порушення терміну виконання зобов'язання за договором у сумі 4 490 120,52 грн.
Відповідач позовні вимоги заперечує повністю, стверджуючи, що військовий прокурор Євпаторійського гарнізону не має права звертатися з позовом в інтересах юридичної особи, а тому позов має бути залишений без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з довідкою № 565 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 19.10.2001 Головним організаційним управлінням Генерального штабу Збройних сил України Міністерства оборони України, в/ч А 2677 мала найменування 28 Управління начальника робіт в/ч А 2677, код ЄДРПОУ 24967480. Організаційною директивою № 115/1/011 умовне найменування військова частина А 2677 - 28 Управління начальника робіт було анульовано. Згідно з довідкою Головного управління статистики в АРК № 05.3-06-19/2058 від 29.11.2004 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Установа 28 управління начальника робіт (код ЄДРПОУ 24967480) зареєстрована 19.10.2001, внесено зміни 11.11.2004.
Відповідно до Положення, затвердженого наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 19.10.2004 № 237 "Про затвердження Положення про Установу 28 управління начальника робіт", Установа 28 управління начальника робіт -це державна установа, яка заснована на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління Міністерства оборони України та функціонально підпорядкована Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахунковому) Міністерства оборони України, майно належить на праві господарського відання.
27.11.2003 між Міністерством оборони України та військовою частиною А 2677 був укладений договір міни № 2 нерухомого військового майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по проспекту Леніна, 137 мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців і членів їх сімей.
За умовами вказаного договору сторони зобов'язалися здійснити обмін нерухомого майна, що належить до сфери управління Міністерства оборони України, а саме: незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку, загальною площею -1920 кв.м. в м. Миколаєві по пр. Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14 (згідно з додатком 2 до договору), на квартири, які належать на праві власності позивачу, а саме: 362,34 кв.м. загальної площі житла (8 квартир згідно з додатком 1 до договору).
На виконання вказаного договору позивачем 28.11.2003 були передані відповідачу: за актом № 1 -5 квартир у житловому будинку по вул. Кантура, 5а в смт. Новоозерне АР Крим загальною площею 201,6 кв.м. на суму 309158,78 грн., за актом № 2 -3 квартири у житловому будинку по пр-ту Героїв Сталінграда, 101 у м. Миколаєві загальною площею 143,2 кв.м. на суму 219 600,88 грн., за актом № 3 -1 квартиру у житловому будинку по вул. 9 травня у м. Євпаторії АР Крим загальною площею 55,74 кв.м. на суму 85 877,44 грн.
28.11.2003 у м. Миколаєві сторони договору також підписали акт прийому-передачі нерухомого військового майна: незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою : м. Миколаїв, пр-т Леніна 137 корп. 14 мкр 63, загальною площею 1920 кв.м., у тому числі: підвал -503,67 кв.м., І поверх -1079 кв.м., ІІ поверх -337,4 кв.м. Загальна вартість майна становить 614637,12 грн.
31.03.2004 командир в/ч А 2677 звернувся (листом вих. № 39) до Миколаївського міського бюро технічної інвентаризації з проханням провести інвентаризацію та видати свідоцтво на право власності незакінченого будівництва вбудовано-прибудованих приміщень в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137.
20.04.2004 Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомило позивача про неможливість провести інвентаризацію та видати свідоцтво на право власності незавершене будівництво вбудовано-прибудованих приміщень в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137, оскільки вимогами пп. "а" п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5 (в редакції від 28.01.2003) передбачено, що оформлення права власності проводиться на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти за наявністю рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію. Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації також повідомило позивача, що власником незавершеного будівництва вказаних нежитлових приміщень на підставі цивільно-правових угод (договорів купівлі-продажу, міни) є інші юридичні особи.
Листом від 17.03.2008 № 2640 Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації на запит Господарського суду міста Києва повідомило, що на момент укладання договору міни від 27.11.2003 № 2 право власності на вбудовано-прибудовані приміщення в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137 не могло бути зареєстровано за жодною особою, оскільки вказані нежитлові приміщення незавершені будівництвом та не прийняті в експлуатацію. До теперішнього часу жодна особа не зверталася з заявою про державну реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт. Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації також повідомило, що з матеріалів реєстраційної справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.05.2002, право власності на вищевказані приміщення перейшло від ТОВ "Торговий дім "Галант Еліт" до ТОВ "П'ятий Океан", відомості про укладання договорів стосовно вказаних приміщень після 31.05.2002 в матеріалах реєстраційної справи відсутні.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.11.2002, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2002 та постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2003, було відмовлено в позові військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що уповноважило Головнокомандуючого ВМСУ та його структурний підрозділ в/ч 1758 здійснювати функції замовника капітального будівництва і інші відповідні функції в спірних правовідносинах про визнання договору купівлі-продажу № 80 від 31.05.2002 та реєстрації Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації цього договору недійсними.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.03.2006, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006, відмовлено в задоволенні подання першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 25.11.2002.
Таким чином, судовими рішеннями підтверджено правомірність правовстановлюючого документа на вбудовано-прибудовані приміщення в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137, - договору купівлі-продажу № 80 від 31.05.2002, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Галант Еліт" та ТОВ "П'ятий Океан".
Наведені судові рішення стверджують, що Міністерство оборони України станом на час укладання спірного договору не мало належних правових підстав розпоряджатися майном: вбудовано-прибудованими приміщеннями в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Зазначений кодекс набрав чинності з 01.01.2004.
Військовим прокурором Євпаторійського гарнізону заявлено вимогу про визнання недійсним договору від 27.11.2003, як такого, що укладений внаслідок обману, вчиненого до набрання чинності Цивільним кодексом України. Оскільки судом потрібно встановити правовідносини, що існували на момент укладання спірного договору, слід застосовувати норми ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірної договору. Але, слід застосовувати правові наслідки недійсності правочинів на час розгляду спору, тобто норми ЦК України.
Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди. Факт обману доводиться зацікавленою (потерпілою) стороною.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд не встановив фактичних даних, які б свідчили про умисне введення в оману Установи 28 Управління навчальних робіт Міністерством оборони України при укладанні договору міни № 2 від 27.11.2003. Навпаки, аналіз подальших дій відповідача свідчить: відповідач вважав, що правомірно розпоряджається вбудовано-прибудованими приміщеннями в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Під недійсним правочином розуміють дії фізичних і юридичних осіб, які хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, але не створюють цих наслідків, внаслідок невідповідності вчинених дій вимогам закону.
Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, однією з яких є відсутність суперечності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статі 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Статтею 225 ЦК УРСР, з урахуванням положень 242 ЦК УРСР передбачено, що право обміну майна належить власнику.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження правомірності розпорядження ним 27.11.2003 вбудовано-прибудованими приміщеннями в 10-ти поверховому 60-ти квартирному житловому будинку за адресою м. Миколаїв, пр-т Леніна, 137. Навпаки, рішення господарського суду Миколаївської області свідчить про відсутність у нього такого права.
За таких обставин договір міни № 2 від 27.11.2003 визнається недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, яка кореспондується з нормами ст. 48 ЦК УРСР, як такий, що не відповідає вимогам закону.
Як передбачено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідач не заперечує своєї неспроможності повернути позивачу отримані за договором міни № 2 від 27.11.2003 квартири, оскільки вказані квартири придбавалися для житла військовослужбовців та членів їх сімей.
За таких обставин, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість одержаних за недійсним договором квартир, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України (розрахованих станом на 01.01.2008), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.01.2008 № 31, вартість 1 кв.м. загальної площі квартир у Республіці Крим становить 3 686,00 грн., по Миколаївській області - 3 393,00 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 1 308 213,24 грн. відшкодування вартості отриманого за договором міни № 2 від 27.11.2003 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, позовні вимоги про стягнення розрахованої на підставі п. 5.2 договору міни № 2 від 27.11.2003 пені у розмірі 4 490 120,52 грн. не можуть бути задоволені, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на умовах недійсного правочину.
Відсутні правові підстави також вважати пеню у розмірі 4 490 120,52 грн. збитками, пов'язаними із вчиненням недійсного правочину.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 4 490 120,52 грн. пені вважаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Судом не приймаються заперечення відповідача про відсутність правових підстав для звернення військового прокурора Євпаторійського гарнізону з позовом в інтересах юридичної особи. Даний позов заявлено не в інтересах окремої юридичної особи, а в інтересах держави для забезпечення виконання державної програми з забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, будівництва об'єктів і споруд військового та спеціального призначення.
Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб на будь -якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Згідно з абзацом 4 частини першої статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3 -рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Згідно з Положенням, затвердженим наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 19.10.2004 № 237 "Про затвердження Положення про Установу 28 управління начальника робіт", на Установу 28 управління начальника робіт покладено виконання завдань по здійсненню капітального будівництва, експлуатації і ремонту об'єктів і споруд військового призначення, житлових будинків для військовослужбовців і членів їх сімей тощо.
Таким чином, у даному випадку інтереси держави та інтереси Установи 28 Управління навчальних робіт співпадають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам шляхом стягнення їх до Державного бюджету України. Зокрема, підлягає стягненню 85 грн. державного мита з вимог про визнання договору недійсним, 13 082,13 грн. державного мита з вимог про повернення майна, яке визначається, виходячи з вартості майна, що витребовується (п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України), та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним договір міни № 2 від 27.11.2003 нерухомого майна (незавершене будівництво збудовано-прибудованих приміщень 10-ти поверхового 60-ти квартирного житлового будинку в м. Миколаєві по пр. Леніна, 137, мкр. 63, корп. 14) на житло для військовослужбовців, укладений між Міністерством оборони України та військовою частиною А 2677.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Установи 28 Управління начальника робіт (97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15, р/р 26007035847702 а АКІБ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 24967480) 1 308 213 (один мільйон триста вісім тисяч двісті тринадцять) грн. 24 коп. відшкодування вартості отриманого за договором міни № 2 від 27.11.2003.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) до Державного бюджету України 13 167 (тринадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 13 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення:09.06.2008