ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 45/50
25.09.08
За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз
України"
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про стягнення заборгованості
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача Грищенюк Д.І. (довіреність № 2-75 від 08.07.2008р.);
від відповідача Рахильчук О.В. (довіреність № 2/7841 від 04.12.2007р.);
25.09.2008р. у судовому засіданні, за згодою позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дочірня компанія «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву (надалі відповідач) 6 280 153, 67 грн. з яких: 5 547 369, 02 грн. -вартість послуг зі зберігання природного газу в сезоні зберігання 2007-2008р., 94 837, 21 грн. 3% річних, 637 947, 44 грн. інфляційних збитків.
В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно заяви від 24.09.2008р. з урахуванням сплати суми основного боргу, на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 1 608 737, 02 грн. суми на яку збільшується сума основного боргу, внаслідок інфляційних процесів, 263 993, 97 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем несплачені послуги зі зберігання природного газу у підземних сховищах газу (ПСГ) у сезоні 2007/2008. Обов'язковість правових відносин між позивачем і відповідачем із зберігання природного газу матеріального резерву встановлена на підставі обов'язкових до виконання адміністративних актів.
Провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі 45/19 та було поновлено згідно ухвали від 02.06.2008р..
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2008р. у справі 45/19 за позовом ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»до Державного комітету України з державного матеріального резерву було зобовязано останнього укласти з ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву у сезоні 2007-2008р..
Відповідач у відзиві на позов зазначав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через наступне.
Законом України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання провадиться в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 таке відшкодування здійснюється виключно на підставі договору. Тобто саме договір є підставою для сплати коштів за зберігання та з урахуванням вирішення спору щодо визнання його укладеним, відповідачем була проплачена сума основного боргу що заявлялась до стягнення.
Оскільки, виконання послуг по відповідальному зберіганню регулюється Законом «Про Державний матеріальний резерв»та Постановою КМУ від 12.04.2002р. № 532, якими не передбачається відшкодування збитків, завданих інфляцією та 3% річних, стягнення вказаних сум на користь позивача та їх нарахування відповідач вважає безпідставним.
Дослідивши наявні у справі докази, встановивши обставини справи, господарський суд, -
На зберіганні позивача у підземних сховищах газу (ПСГ) перебуває природний газ матеріального резерву в обсязі 513 645 280 куб. м., що підтверджується актом перевірки Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 28.02.2007р., судовим рішенням у справі 45/19 від 28.01.2008р., яке набрало законної сили згідно Постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення вартості наданих послуг зі зберігання природного газу матеріального резерву позивач з посиланням на норми Цивільного кодексу якими врегульовані питання щодо загальних умов виконання зобов'язань, зазначав про понесення ним фактичних витрат в розмірі 11 094 738, 04 грн. вартості зберігання у сезоні зберігання 2007-2008 року. Зважаючи на несплату відповідачем заборгованості позивачем також нараховані інфляційні збитки та 3% річних, суми яких за період з 01.06.2007р. позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Сума боргу у визначеному розмірі була сплачена відповідачем 10.09.2008р., що позивачем не заперечується та у зв'язку з чим позивач в межах даної справи просив розглянути вимоги про стягнення 1 608 737, 02 грн. суми на яку збільшується сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів та 263 993, 97 грн. -3% річних з простроченої суми.
Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 28 січня 2008р. у справі № 45/19, яке набрало законної сили згідно Постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2008р. між сторонами по справі укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, а саме зберігання в сезоні 2007 -2008 років у підземних сховищах газу 513 645 280 м3 природного газу.
Згідно наданого до матеріалів справи пояснення позивача від 11.08.2008р. щодо виконання судового рішення позивач звернувся з відповідною заявою до Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження на підставі наказів суду у справі 45/19 (копії наказів та заяви залучені до матеріалів справи та підтверджують викладені обставини).
За умовами договору щодо укладення якого судом вирішено спір у справі 45/19, позивач прийняв на відповідальне зберігання в сезоні 2007-2008 років газ, що залишився в підземних сховищах газу зберігача на кінець завершення сезону зберігання 2006-2007 років у кількості 513645280 м3 та зобов'язався зберігати в ПСГ вказаний природний газ, а відповідач -відшкодовувати витрати позивача по його зберіганню протягом 60 днів з моменту підписання спірного договору, в період відбору газу - до 20-го числа місяця, наступного за звітним, до 20 червня 2008 року послуги по зберіганню газу, що залишився в ПСГ на момент завершення періоду відбору -15 квітня 2008 року згідно з встановленими тарифами ставками.
Тарифні ставки на зберігання природного газу визначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 575 від 11.05.2006р. «Про затвердження тарифу на послуги зі зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»» та відповідно до умов пп 4.1, 4.2, 4.3 договору тарифна ставка на зберігання газу в ПСГ встановлена у розмірі 21, 60 грн. за 1000 м 3 газу з урахуванням ПДВ 3, 60 грн.; за 1000 м3, на відбір та закачування газу - 9 грн. за 1000 м 3 газу з урахуванням ПДВ 1, 50 грн. за 1000 м3.
Строк дії договору відповідно до умов п. 8.3 договору поширює свою дію на відносини сторін, які склалися з 16 квітня 2007 року і діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2008 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до 20 червня 2008 року.
Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України “Про державний матеріальний резерв».
Відповідно до умов договору позивач протягом сезону зберігання 2007-2008 років зберігав у підземних сховищах газу 513 645 280 м3 природного газу, належних відповідачу, та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 11 094 738, 04 грн..
Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, суду не надано.
Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв» відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву» передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
При цьому, договірні умови про оплату витрат на зберігання набрали чинності з часу набрання законної сили рішенням суду про зобов'язання укласти договір на зберігання природного газу матеріального резерву в сезоні 2007-2008р. (Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2008р. у справі 45/19).
Відповідно саме з указаної дати у відповідача виник обов'язок щодо оплати вартості зберігання та лише починаючи з 18.04.2008р. правомірним є нарахування 3% річних та інфляційних витрат. Вимоги щодо необхідності оплатити вартість послуг зі зберігання природного газу в сезоні 2007-2008р. як те передбачено ч. 2 ст. ст. 530 ЦК України у випадку не встановлення строку виконання боржником зобов'язання, відповідачу в періоді до прийняття Постанови КАГС від 17.04.2008р. у справі 45/19 позивачем не надсилались, пропозиція укласти договір, а також позовна заява у даній справі не є такою вимогою в розумінні зазначених положень закону.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
До того ж, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
З наведених обставин суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача з приводу відсутності підстав для стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, оскільки в даному випадку право нарахування таких виникло у позивача в силу закону.
За таких обставин вимоги про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, нараховані до 17 квітня 2008р. задоволенню не підлягають.
З урахуванням визначеного періоду прострочення відповідно до вимог ст.ст. 624, 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 235 393, 36 грн. збитків внаслідок інфляції за період прострочення 18 квітня - 30 червня 2008р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем), 116 858, 51 грн. три проценти річних з простроченої суми за період прострочення з 18.04.2008р. по 09.09.2008р. (178 днів) згідно наступних розрахунків.
За 13 днів квітня 2008р. сума інфляційних втрат складає 74 519, 66 грн. та розрахована наступним чином:
5 547 369, 02 грн. (сума боргу) х 103, 1 % (індекс інфляції) = 5 719 337, 46 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції)
5 719 337, 46 грн. -5 547 369, 02 грн. = 171 968, 44 грн. (інфляційні втрати за квітень 2008р.)
171 968, 44 грн. : 30 (кількість днів у квітні 2008р.) х 13 (кількість днів) = 74 519, 66 грн.
За травень 2008р. інфляційні збитки становлять 72 115, 80 грн. ((5 547 369, 02 грн. х 101, 3%) - 5 547 369, 02 грн.); за червень 2008р. сума інфляційних втрат -88 757, 90 грн. ((11 094 738, 04 грн. х 100, 8%) - 11 094 738, 04 грн.).
За таких обставин, інфляційні втрати за період з 18.04.2008р. по 30.06.2008р. складають 235 393, 36 грн. (74 519, 66 грн. + 72 115, 80 грн. + 88 757, 90 грн.).
Сума 3% річних визначена виходячи із суми 5 547 369, 02 грн. за період з 18.04.2008р. по 20.05.2008р. (кількість прострочення 33 дні) та з урахуванням суми боргу в розмірі 11 094 738, 04 грн. в періоді з 21.05.2008р. по 09.09.2008р. (кількість днів прострочення 112) та складає 116 858, 51 грн..
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню в сумі 352 251, 87 грн. (235 393, 36 грн. інфляційних збитків + 116 858, 51 грн. -3% річних).
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в загальному розмірі 25 618 грн..
Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська 28, ідент код 00034016, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 235 393, 36 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто три гривні 36 копійок) суми на яку збільшується сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів, 116 858, 51 грн. (сто шістнадцять гривень вісімсот п'ятдесят вісім гривень 51 копійку) 3% річних.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська 28, ідент код 00034016, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 25 618 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень) судових витрат.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 30.09.2008р.