Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
12.11.2008
Справа №2-17/190-2008А
За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «КАТП «Джанкой», Джанкойський район АР Крим, с. Победное
до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим, м. Джанкой
про визнання нечинним рішення
Суддя Господарського суду АР Крим
Гайворонський В.І
при секретарі Нозріной Т.Ю
Представники:
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього просить визнати нечинним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим № 1208 від 14.12.2007 року, у зв'язку з тим, що оспорюване рішення підписане заступником начальника Управління з надходження доходів та персоніфікованому обліку Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим в день, коли сам начальник знаходився на своєму робочому місці.
Згідно ст. 51, 137 КАСУ уточнення позовних вимог є правом позивача. Таким чином позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення.
Позивач просить розглянути справу за його відсутності по причині відрядження юрисконсульта.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, у відзиві проти позову заперечує і вказує, що заступник начальника Управління Пенсійного Фонду має право підписувати рішення , оскільки це право надано йому посадовою інструкцією.
Згідно Рішення № 1208 від 14.12.2007 року «Про застування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувателями страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного фонду» з позивача вирішено стягнути суму штрафу в розмірі 38448,06 грн., та нарахувати пеню в розмірі 9944,99 грн. Рішення підписане заступником керівника відповідача.
По справі проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно Рішення № 1208 від 14.12.2007 року «Про застування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувателями страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувателями або органом Пенсійного фонду» з позивача вирішено стягнути суму штрафу в розмірі 38448,06 грн., та нарахувати пеню в розмірі 9944,99 грн., що підтверджується вказаним рішенням.
Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить із наступних обставин:
Позивачем заявлена вимога про визнання нечинним спірного рішення.
Позов поданий по нормам КАСУ та розлягається по нормам КАСУ.
Згідно п. 1 ч. 2 статті 162 КАСУ рішення суб'єкта владних повноважень визнається протиправним і нечинним (чи скасовується). Тобто, умовою визнання рішення нечинним чи його скасування є визнання рішення протиправним.
Таким чином, вимоги щодо умов визнання нечинним рішення органу владних повноважень при розгляді справи за нормами КАСУ прямо передбачені п. 1 ч. 2 статті 162, і тому щодо визнання нечинним рішення органу владних повноважень при розгляді справ за нормами КАСУ судом не можуть ігноруватися вказані умови.
Однак, позивачем не заявлена вимога про визнання рішення протиправним.
При цьому необхідно відмітити, що суд не вправі виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін з власної ініціативи розглядати відповідну вимогу.
Згідно статті 6 Конституції України суд є органом державної влади.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, які передбачені Конституцію України та Законами України.
Статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12) по аналогічному випадку, а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Більш того, розгляд судом вимог, які не заявлені позивачем, буде грубим порушенням прав відповідача, який вправі знати про позовні вимоги, та заперечувати щодо них.
Таким чином, оскільки рішення органу владних повноважень не визнане протиправним, відповідно, підстав для визнання його нечинним не існує.
Підстав для відшкодування (повернення) позивачу держмита згідно ст. 94 КАСУ в даному випадку не існує .
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 162,163 КАС України, суд -
В позові відмовити повністю.
Ст. 254 КАС України передбачено, що постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАСУ країни, якою встановлено, що: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАСУ - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.