Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1838/09/0114
21.12.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 22.12.09 року у справі № 2а-1838/09/0114
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим (вул. Лісова, 5, смт. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 22.12.2009 року у справі № 2а-1838/09/0114 адміністративний позов ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії, було задоволено частково.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_2, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 06.11.2008 року по 01.10.2009 року у розмірі 1095 грн. 60 коп.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим виплачувати ОСОБА_2, щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог, було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що для вказаного підвищення до пенсії поняття "мінімальна пенсія за віком" не застосовується; відсутній порядок розрахунку підвищення, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; передбачене Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення абзацу третього та викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем за 2006, 2007 роки позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008, 2009 роках - виплачувалось не в повному обсязі: 10%.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі -Закон № 2195-IV), Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 № 3235-ІV, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Суд першої інстанції здійснив аналіз зазначеного діючого законодавства України та норм міжнародного права і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України) діє у попередній редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.
Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 встановив, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Однак, постанова суду першої інстанції підлягає зміні, так як суд прийняв рішення на майбутнє, без зазначення строку.
Суд першої інстанції необґрунтовано застосував положення Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки порушення прав осіб у майбутньому не може вважатися предметом судового захисту у розумінні статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснювати виплату щомісячної державної допомоги у подальшому.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції в постанові помилково зобов'язав відповідача здійснити виплату щомісячної державної соціальної допомоги, в той час, як статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачена виплата підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Крім того, судом невірно вказана сума, яка підлягає виплаті на користь позивача, неправомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог з жовтня 2009 року по день прийняття рішення судом.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з листопада 2008 року (після прийняття рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 в межах строку звернення до суду) по грудень 2009 року (день прийняття рішення судом першої інстанції) у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року, яке підлягає виплаті позивачу, складає 1439,40 грн., з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Все вищезазначене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення абзацу третього та викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 22.12.09 року у справі № 2а-1838/09/0114 залишити без задоволення.
2. Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 22.12.09 року у справі № 2а-1838/09/0114 змінити, виключивши абзац третій та виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року в сумі 1439,40 грн. з урахуванням виплаченого. "
3. В іншій частині постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 22.12.09 року у справі № 2а-1838/09/0114 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська