Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1992/10/2770
15.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю сторін:
представник позивача, Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 02.02.10
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя та Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 09.08.10 у справі № 2а-1992/10/2770
за позовом Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Робоча, 5 А,Севастополь,99001)
до Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 09 серпня 2010 року позов Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задоволено частково.
Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя №0000192310/0 від 02 квітня 2010 року, №0000192310/1 від 09 червня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн.
Визнано противоправним та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя №1/116 від червня 2010 року в часті стягнення заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями № 0000192310/0 від 02 квітня 2010 року, №0000192310/1 від 09 червня 2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 09 серпня 2010 та ухвалити нову постанову якою в задоволені позову Дочірньому підприємству "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" відмовити.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник позивача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 09 серпня 2010 та ухвалити нову постанову якою позов Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній та заперечував проти апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що постанова суду має бути скасована з наступних підстав.
Працівниками Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя проведена планова документальна перевірка дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс»- фірма маркетингу і зовнішньоекономічних зв'язків відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складений акт № 847/10/23-123/24865093/30 від 22.03.2010.
Відповідно до даних, викладених в цьому акті, перевіркою було встановлено порушення позивачем пунктів 13.1, 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом не здійснення нарахування та сплати податку з доходів нерезидента з виплаченої останньому суми штрафних санкцій за невиконання умов контракту, що призвело до заниження податку на доходи нерезидентів у розмір 19 784, 23 грн., у тому числі за перше півріччя 2008 року -у розмірі 12 962, 78 грн., за 9 місяців 2008 року -у розмірі 19 784, 23 грн.
Крім того, було встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом включення до складу валових витрат суми 3 413,40 грн., не підтвердженої первинними документами, призвело до заниження податку на прибуток підприємств у 1 кварталі 2008 на суму 853,00 грн.
У зв'язку з вказаним на підставі акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000192310/0 від 02.04.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн., у тому числі 853,00 грн. -основний платіж, 426,50 грн. -штрафні санкції; № 0000202310/0 від 02.04.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток нерезидентів у розмірі 59 352,69 грн., у тому числі 19 784, 23 грн. -основний платіж, 39 568,46 грн. - штрафні санкції.
Ці податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 09.06.2010 за вих. № 4360/10/25-020 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 02.04.2010 № 0000192310/0, №0000202310/0 -без змін.
З метою доведення до платника податків нового строку сплати сум податкових зобов'язань позивачу направлені податкові повідомлення-рішення від 09.06.2010 № 0000192310/1, № 0000202310/1, а у подальшому виставлена податкова вимога 1/116 від 29.06.2010 на суму 60 631, 44 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000192310/0 від 02.04.2010, № 0000192310/1 від 09.06.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн. та задоволення в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.
В акті перевірки зазначено, що до валових витрат позивача за 1 квартал 2008 року включена вартість авіаквитку за маршрутом Київ -Мілан -Алжир -Рим -Київ, придбаного у зв'язку із відрядженням заступника директора дочірнього підприємства «Зовнішекономсервіс»ОСОБА_3 на підставі внутрішнього наказу від 09.01.2008. Його вартість (3 413,40 грн. без податку на додану вартість) позивач перерахував згідно з рахунком-фактурою від 09.01.2008 № 09/01/01-А на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛП ГРУП»шляхом оформлення платіжного доручення № 1478 від 10.01.2008 на вказану суму. Але у зв'язку з тим, що позивачем до перевірки не був наданий сам авіаквиток (посадочний квіток) за маршрутом Київ -Мілан -Алжир -Рим -Київ на ім'я ОСОБА_3, податкова інспекція дійшла висновків щодо неправомірного віднесення його вартості до складу валових витрат.
За загальним правилом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з розділом 3 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації України від 14.03.2006 № 187, квиток - документ, що має назву "Пасажирський квиток та багажна квитанція", у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), який включає умови договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирським купонами; електронний квиток - електронний документ, який включає роздрук маршруту, електронні купони і, у разі використання, документ для посадки.
У листі Міністерства фінансів України від 02.03.2009 № 31-34000-10-25/5704 вказується на те, що, виходячи з того, що електронний авіаційний квиток не складається на бланках суворого обліку та законом його не віднесено до переліку розрахункових або платіжних документів, обґрунтованість віднесення вартості електронного квитка до валових витрат платник податку має підтвердити відповідними розрахунковими або платіжними документами, які б засвідчували здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, квитанція до прибуткового касового ордера, виписка з карткового рахунку). Первинними документами, які фіксують факти витрачання коштів на придбання електронного авіаційного квитка і можуть бути підставою для їх відображення в бухгалтерському обліку, є відповідні платіжні документи.
Таким чином, висновки відповідача щодо завищення позивачем вартості валових витрат лише з тієї підстави, що ним не наданий авіаквиток, не відповідають підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки авіаквиток не відноситься до розрахункових та платіжних документів, надання яких вимагає наведена норма.
Крім того, із пояснень представника позивача випливає, що відривна частина посадкового талону пасажира була втрачена ОСОБА_3, проте на підтвердження його перебування у відрядженні та витрати на авіаквиток у розмірі 3 413,40 грн. стороною надані наступні документи: рахунок-фактура від 09.01.2008 № 09/01/01-А на суму 3 413,40 грн., платіжне доручення № 1478 від 10.01.2008 на суму 3 413,40 грн., видаткова накладна від 10.01.2008 на суму 3 413,40 грн., багажна квитанція на ім'я ОСОБА_3, роздруківка маршруту, в якій, зокрема, зазначені ім'я пасажира -ОСОБА_3 та номер квитку -055 4610283329, командировочне посвідчення на ім'я ОСОБА_3, розпорядження на виконання робіт від 09.01.2010 № 01, авансовий звіт про витрачання іноземної валюти за час перебування в закордонному відрядженні, рахунок готелю AURASSI (Алжир) від 17.01.2010, наказ про відрядження заступника директора ОСОБА_3 до Алжиру, віза, ксерокопія закордонного паспорту з відміткою про вибуття 12.01.2010 з України та прибуття 18.01.2010 в Україну, а також лист-підтвердження товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛП ГРУП»від 23.07.2010 про отримання від позивача коштів у розмірі 3 413,40 грн. за авіаквиток за маршрутом Київ-Мілан-Алжир-Рим-Київ.
Перелічені документи повною мірою підтверджують витрати позивача на придбання авіаквитка в розмірі 3 413, 40 грн., що у свою чергу не позбавляє його права на їх віднесення до складу валових витрат.
Слід також зазначити, що в цій частині прийнята судом першої інстанції постанова не оскаржується сторонами.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192310/0 від 02.04.2010, № 0000192310/1 від 09.06.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн., постанова суду в цій частині є обґрунтованою та правомірною.
Проте судова колегія не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у позовних вимогах в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 02.04.2010, № 0000202310/1 від 09.06.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (нерезидентів) у розмірі 59 352, 69 грн.
Із акту перевірки вбачається, що дочірнє підприємство «Зовнішекономсервіс»на адресу нерезидента - Президента Індії, представленого Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, здійснило перерахування штрафних санкцій у розмірі 27 113, 37 доларів США (131 894,90 грн.) при виконанні контрактів від 27.09.2007 № 030-1407/7/05V1EC203, від 31.08.2007 № 030-1407/23/06V1FC087, укладених між позивачем як постачальником та Президентом Індії, представленим Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, як замовником на постачання суднових запасних частин.
Підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 статті 2 вказаних контрактів передбачено, що у випадку, якщо постачальник не може поставити майно до дати, указаної у контракті, замовник утримує з постачальника суму заздалегідь оцінених збитків у розмірі 0,5% від контрактної вартості недопоставленого в строк майна за затримку за кожен тиждень або його частину.
Згідно з пунктом 3.1 контракту № 030-1407/7/05V1EC203 від 27.09.2007 поставка майна здійснюється авіатранспортом/морським транспортом з аеропортів/морських портів України, на умовах СІР/СІF до аеропорту/морського порту Мумбай відповідно до редакції «ІНКОТЕРМС 2000»протягом 7 місяців від дати підписання сторонами контракту.
Із вантажних митних декларацій: № 123000001/8/002324 з відміткою Севастопольської митниці 05.05.2008 на суму 110 413,20 грн., що за комерційним курсом НБУ - 5,05 еквівалентно 21 864,00 доларів США; № 123000001/8/002328 з відміткою Севастопольської митниці 05.05.2008 на суму 260 802,20 грн., що за комерційним курсом НБУ - 5,05 еквівалентно 51 644,00 доларів США; № 123000001/8/002357 з відміткою Севастопольської митниці 06.05.2008 на суму 1 741 921,75 грн., що за комерційним курсом НБУ - 5,05 еквівалентно 344 935,00 доларів США, вбачається, що позивач відвантажив товар на адресу Президента Індії, представленого Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, з порушенням строків поставки, визначених пунктом 3.1 контракту № 030-1407/7/05V1EC203 від 27.09.2007.
За несвоєчасне відвантаження майна позивач виплатив на адресу Президента Індії, представленого Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, штрафні санкції в розмірі 17 727, 32 доларів США, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 13 від 20.05.2008 (проведено банком 20.05.2008) на суму 2 305, 24 доларів США, у тому числі 2 205, 24 долара США - штраф за несвоєчасне відвантаження, що за комерційним курсом НБУ - 5,05 еквівалентно 11 136, 46 грн.; № 15 від 28.05.2008 (проведено банком 29.05.2008) на суму штрафних санкцій 15 522,08 доларів США, що за комерційним курсом НБУ - 4,85 еквівалентно 75 282,09 грн.
Згідно з пунктом 3.1 контракту від 31.08.2007 № 030-1407/23/06V1FC087 поставка майна здійснюється авіатранспортом/морським транспортом з аеропортів/морських портів України на умовах СІР/СІF до аеропорту/морського порту Мумбай відповідно до редакції «ІНКОТЕРМС 2000»протягом 8 місяців від дати підписання сторонами контракту.
Із вантажних митних декларацій: № 123000001/8/001765 з відміткою Севастопольської митниці 04.04.2008 на суму 225 947,10 грн., що за комерційним курсом НБУ - 5,05 еквівалентно 44 742,00 доларів США; № 123000001/8/003386 з відміткою Севастопольської митниці 26.06.2008 на суму 212 494,46 грн., що за комерційним курсом НБУ - 4,8497 еквівалентно 43 816,00 доларів США; № 123000001/8/003736 з відміткою Севастопольської митниці 11.07.2008 на суму 908 888,77 грн., що за комерційним курсом НБУ - 4,8417 еквівалентно 187 721,00 доларів США, вбачається, що позивач відвантажив на адресу Президента Індії, представленого Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, по ВМД №123000001/8/003736 від 11.07.2008 на суму 187 721,00 доларів США товар з порушенням строків поставки, визначених пунктом 3.1 контракту від 31.08.2007 № 030-1407/23/06V1FC087.
За затримку відвантаження товару позивач сплатив Президенту Індії, представленому Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, згідно з меморіальним ордером № 6532874 від 01.08.2008 суму штрафних санкцій у розмірі 9 386,05 доларів США, що за комерційним курсом НБУ - 4,8451 еквівалентно 45 476,35 грн.
Всього за перевіряємий період позивач сплатив Президенту Індії, представленому Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії, штрафних санкцій у розмірі 27 113,37 доларів США або 131 894,90 грн., у тому числі за перше півріччя 2008 року - 17 727, 32 дол. США (86 418,55 грн.), за 9 місяців 2008 року - 27 113,37 дол. США (131 894,90 грн.).
Податкова інспекція, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, виходила з того, що з вказаних сум позивачем повинен був сплатити податок на доход нерезидента.
Згідно з пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок на доход нерезидента є одним з видів податку на прибуток.
Порядок нарахування податку на доход нерезидента наведений у статті 13 вказаного Закону України, відповідно до якої будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, від здійснення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) обкладають податком на доход нерезидента.
Перелік доходів нерезидента, що підлягають оподаткуванню на доход нерезидента, наведений у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цей перелік не є вичерпним, оскільки підпункт "ж", крім інших, передбачає й інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Пунктом 13.2 ст.13 цього Закону передбачено обов'язок резидента або постійного представництва нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Таким чином, в даному випадку підлягають застосуванню положення Конвенції між Урядом України й Урядом Республіки Індія про запобігання подвійного оподатковування й попередження податкових відхилень щодо податків на доходи й капітал, ратифікованої Законом України № 2737-III від 20.09.2001, оскільки вказана Конвенція відповідно до її підпункту "а" пункту 3 статті 2 поширюється на такі податки України, як, зокрема, податок на прибуток (доходи) підприємств.
За загальним правилом пункту 1 статті 7 наведеної Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише у цій Державі.
Вказане правило кореспондується з пунктом 1 статті 22 Конвенції ("інші доходи"), який встановлює, що відповідно до положень пункту 2 види доходів резидента Договірної Держави, про які спеціально не йдеться в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Договірній Державі, незалежно від місця виникнення доходів.
Разом з тим положення цієї Конвенції згідно з її статтею 1 застосовуються до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Таким чином, предметом доказування в даній справі є та обставина, що контрагент позивача є резидентом Індії.
Відповідно до пункту 1.16 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до нерезидентів відносяться юридичні особи й суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва й т.п.) з місцезнаходженням за межами України, які створені й здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.
Конвенція під резидентом Договірної Держави розуміє особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію.
За укладеними контрактами контрагентом позивача є Президент Індії, представлений Об'єднаним Головним Штабом Міністерства Оборони (ВМС) Індії. В силу цього судова колегія вважає, що факт того, що контрагент позивача є резидентом Індії, не викликає сумнівів.
У даному випадку довідка, надання якої вимагає пункт 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподатковування доходів із джерелом походження з України відповідно до міжнародних договорів України про запобігання подвійного оподатковування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001, має формальний характер, оскільки із змісту наведеного пункту вбачається, що її надання має на меті підтвердження того факту, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції щодо не представлення позивачем вказаної довідки, судова колегія враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 02.07.2009 у справі № 23/650/06-АП.
У зв'язку з цим висновки суду першої інстанції щодо недотримання позивачем вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 470 від 06.05.2001, в частині надання довідки за формою, встановленою цим Порядком, та правомірності донарахування на цій підставі податку з доходів нерезидентів є безпідставним з урахуванням того, що в Конвенції надання такої довідки не передбачено, а Кабінет Міністрів України має повноваження приймати лише відповідні рішення для забезпечення реалізації Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»( які прямо віднесені цим Законом до його компетенції підпунктом 22.32 цього Закону), однак не має повноваження встановлювати підстави звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та підстави відмови у звільненні від оподаткування таких доходів, якщо це не передбачено в міжнародному договорі.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
В аспекті викладеного слід навести положення статті 15 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували свої зобов'язання за цими договорами.
Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Вказане кореспондується з статтею 19 Закону України «Про систему оподаткування», в якій встановлено, що, якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, відсутність вказаної довідки згідно з Конвенцію не може бути в даному випадку підставою для застосування пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Таким чином, судом першої інстанції невірно прийнято рішення щодо правомірності застосування відповідачем пункту 16.13 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині відповідальності за утримання і перерахування в бюджет податків, відзначених у статті 13 цього Закону.
Оскільки підстав для нарахування податку не було, то й штрафні санкції застосовані неправомірно.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202310/0 від 02.04.2010, № 0000202310/1 від 09.06.2010 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (нерезидентів) у розмірі 59 352,69 грн. підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції -скасуванню.
На підставі викладеного відповідачем неправомірно було виставлено податкову вимогу для оплати податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 279,50 грн. та податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (нерезидентів) у розмірі 59 352,69 грн., що є підставою для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частиною 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 09.08.10 у справі № 2а-1992/10/2770 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Дочірнього підприємства "Зовнішекономсервіс" - фірма маркетингу і зовнішньо-економічних зв'язків відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000192310/0 від 02.04.2010.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000192310/1 від 09.06.2010.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000202310/0 від 02.04.2010.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000202310/1 від 09.06.2010.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 листопада 2010 р.
Головуючий суддя О.В.Дугаренко
Судді Т.В. Дадінська
В.А.Омельченко