Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-412/09/0113
15.03.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Звєрєв Г. С. ) від 13.05.09 у справі № 2а-412/09/0113
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим (вул. Трудова, 2,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Постановою Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.09 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою в якій просить постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.09 скасувати.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З таких підстав судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період 2008 -2009 роки. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2006-2007 роки відповідно задоволенню не підлягають.
За даними позивача відповідачем у 2006, 2007 роках позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 -2009 роках - виплачувалось частково у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Так, згідно матеріалів справи позивачу здійснювалась виплата спірного підвищення у наступному розмірі:
У 2008 році:
з січня по березень -47,00грн., щомісячно,
з квітня по червень -48,10грн., щомісячно,
з липня по вересень -48,20грн., щомісячно,
з жовтня по грудень -49,80грн., щомісячно,
У 2009 році:
з січня по травень - 49,80грн., щомісячно
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже, з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по квітень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірна допомога в цей період виплачувалась у встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якої був визначений неконституційним лише 22.05.2008.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. -482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. -498грн.
За таких обставин, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни за період з травня по грудень 2008 року, яке підлягає виплаті позивачу, складає 780,40грн., згідно правильного розрахунку суду першої інстанції, з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 481грн. х 30% х 2 + 482грн. х 30% х 3 + 498грн. х 30% х 3 -390грн.20коп.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія зазначає, що оскільки після визнання 22.05.2008 неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу слід здійснити за період з січня по квітень 2009 року включно, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2009 році по час звернення позивача по справі до суду.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573грн.
Отже на користь позивача у 2009 році підлягає виплаті 398грн.40коп., з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 498грн. х 30% х 4 -199грн.20коп.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно нарахування та виплати підвищення до пенсії починаючи з 01.04.2009 та на майбутнє, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатися до суду за захистом саме порушеного права, а тому судова колегія приходить до висновку, що порушення прав особи у майбутньому не можу бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скасрга в цій частині не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 13.05.09 у справі № 2а-412/09/0113 скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі АР Крим нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 780,40 грн., за період з 01 січня 2009 року по 13 квітня 2009 року в сумі 398,40 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 03,40 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України №1691-VI від 18.02.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Cуду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко