Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2147/09/0114
23.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В.) від 11.12.09 року у справі № 2а-2147/09/0114
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим (вул. Лісова, 5, смт. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В.) від 11.12.09 року у справі № 2а-2147/09/0114 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про нарахування та виплату підвищення до пенсії, було задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим провести донарахування та виплату на користь ОСОБА_2, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 25.11.2008 року по 01.10.2009 року у сумі 996 грн. 00 коп. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_2, щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В задоволені решти позовних вимог, було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим, надало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, відповідач діяв виключно в межах повноважень, наданих Фонду законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема заявник посилається на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат відповідно до наведеного Закону проводиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що позивач, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача, отже має право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем у спірний період позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виплачувалося частково у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже, з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008 по 30.06.2008 у розмірі 481,00грн., з 01.07.2008 по 30.09.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 по 31.12.2008 -498,00грн.
Згідно зі статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто не відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення було встановлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія вважає, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, та крім зобов'язання відповідача нарахувати державну соціальну допомогу, прийняв рішення про зобов'язання відповідача виплатити державну соціальну допомогу з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання в подальшому виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тобто на майбутнє. Порушення прав особи у майбутньому не може бути прийняте судом як підстава для захисту у даному судовому засіданні, так як захисту підлягають права, свободи та інтереси, які порушенні з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб і це порушення не може бути умовним, а повинне відбуватися у часі про що свідчимуть дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 п. 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, 197, ч. 1 п. 2 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В.) від 11.12.09 року у справі № 2а-2147/09/0114, залишити без задоволення.
2. Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В.) від 11.12.09 року у справі № 2а-2147/09/0114, змінити, виклавши її в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_2, задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 25.11.08 року по 01.10.09 рік.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська