Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1704/09/0102
10.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Кучерука О.В. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим на постанову Армянського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шестаковська Л.П.) від 19.10.09 у справі № 2а-1704/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 96012)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (вул. Шкільна, 55-а, м. Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
про визнання бездіяльності відповідача неправомірною, зобов'язання виконати певні дії
Постановою Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 жовтня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим щодо не нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 оку по 31 серпня 2009 року у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01 січня 2009 оку по 31 серпня 2009 року у розмірах, визначених Законом України " Про соціальний захист дітей війни" .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача, отже має право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем у спірний період позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виплачувалося частково у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже, з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по квітень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірне підвищення в цей період виплачувалась у встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якого був визначений неконституційним лише 22.05.2008.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія також вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008 неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, вірно визначивши період за який спірне підвищення підлягає виплаті на користь позивача, однак судом першої інстанції не зазначена сума, яка підлягає виплаті, що в свою чергу може ускладнити виконання судового рішення, чим порушити права позивача.
Також суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати спірного підвищення до пенсії позивачу згідно з вимогами статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність дій відповідача в цій частині, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується Закон України "Про соціальний захист дітей війни", з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів, у зв'язку з чим другий пункт резолютивної частини оскаржуваного судового рішення підлягає виключенню.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009 по 31.10.2009 у розмірі 498,00грн., з 01.11.2009 по 31.12.2009 у розмірі 573,00грн.
Таким чином на користь позивач підлягає нарахуванню та виплаті спірне підвищення за період з січня 2009 року по серпень 2009 року, з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком в сумі 796,80грн.
Згідно з частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги наведене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, п.2 ч. 1 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 19.10.09 у справі № 2а-1704/09 змінити.
Виключити пункт другий резолютивної частини постанови.
Пункт третій резолютивної частини постанови викласти у наступній редакції:
"Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" за період з січня 2009 оку по серпень 2009 року в сумі 796,80грн.".
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко