Копія
Іменем України
Справа № 2а-404/10/0124
18.10.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;
представник відповідача - Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - Управління державного казначейства у місті Ялта у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чорна О.В.) від 05.01.10 року у справі № 2а-404/10/0124
за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1
до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим (вул. Ломоносова, 27, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)
до Управління державного казначейства у м Ялті (вул. Московська, 33-А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чорна О.В.) від 05.01.2010 року у справі № 2а-404/10/0124 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим, Управління державного казначейства у м Ялті про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, було задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну допомогу за дитиною (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1) до досягнення нею трирічного віку за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року у розмірі 5360 гривень 32 копійки. Стягнено з місцевого бюджету м.Ялта на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим надало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05.01.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на Бюджетний кодекс України та Закон України «Про Державний бюджет України». Відповідач вважає, що розмір допомоги розмір визначається Верховною Радою України щороку у законі про державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до того ж прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює з 01 січня 2006 року 50% від встановленого рівня прожиткового мінімуму, тобто від узагальненого розміру його.
Законами України «Про державний бюджет України»не передбачено кошти на виплату допомоги сім'ям з дітьми в об'ємі, що встановлений нормами Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Крім того, Управління праці і соціального захисту населення, на думку відповідача, не може бути відповідачем по справі, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів. Саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік встановлені видатки бюджету.
У судове засідання 18.10.2010 року позивач та представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду , не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є матір'ю -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до частин 1-2 статті 42, статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням", має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з частиною 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Статтею 43 Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статті 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням»були виключені.
Проте, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10рп-2008 вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з момент прийняття рішення Конституційним судом України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Судова колегія вважає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням", не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому відсутність коштів на виплату допомоги не позбавляє особу, якої повинна бути здійснена виплата , права на отримання такої виплати.
Невиплачена позивачу допомога, як матері дитини, що не досягла трирічного віку, та допомога при народжені дитини підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання допомоги, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням" не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Рішення Конституційного суду України №10рп-2008, яким було визнано неконституційними виключення Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статей 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням»було прийнято 22 травня 2008 року.
Таким чином, з 01.01.2008 до 22.05.2008 року положення статті 42-43 Закону були виключеними, тому за вищезгаданий період застосування їх положень неможливо.
Що стосується позовних вимог про стягнення допомоги за 2009 рік то судова колегія також вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008 року неконституційними змін, які були внесені Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», інших нормативно-правових актів та змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням», обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія, запроваджено не було.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, які мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чорна О.В.) від 05.01.10 року у справі № 2а-404/10/0124, залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чорна О.В.) від 05.01.10 року у справі № 2а-404/10/0124, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 жовтня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська