Іменем України
Справа № 2а-2240/09/2770
21.10.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Ілюхіної Г.П.
секретар судового засідання Люфт Ю.Є.
за участю сторін:
представник позивача, Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" - ОСОБА_2, довіреність № 01/4197 від 19.10.10,
представник відповідача, Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя - ОСОБА_3, довіреність № 25/10 від 11.06.10,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І. ) від 22.12.09 у справі № 2а-2240/09/2770
за позовом Державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт" (вул. Рибаков, 5,Севастополь,99014)
до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 22.12.2009 (суддя Майсак О.І.) у справі №2а-2240/09/2770 частково задоволений позов Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт»до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя. Постановлено: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572310/0 від 14.05.2009 винесеного на підставі акту перевірки №1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009 щодо Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт», яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства в розмірі 37061,43 грн. В решті у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000572310/0 від 14.05.2009 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що сплата матеріальної допомоги пенсіонерам, які не працівниками підприємства, які віднесено підприємством у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності»не відповідають критеріям, викладеним у п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»і п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати», та внаслідок чого не можуть бути включеними до Звіту про фінансові результати. Заявник вважає, що направлення власних коштів ДП «Севастопольський морський рибний порт»на надання матеріальної допомоги пенсіонерам -колишнім працівникам підприємства є одним з направленням розподілу капіталу.
Також з апеляційною скаргою звернувся позивач. В скарзі він ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та просить судову колегію прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду стосовно того, що діяльність, яку здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_4 щодо підвищення кваліфікації працівників не підпадає під поняття українського закладу освіти, є помилковими. Крім того, заявник вказав, що має місце неоднозначне трактування норм п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000562310/0.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої апеляційні скарги з підстав, що викладені в них.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.
В ході перевірки встановлені порушення п.5.15 ст.5, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7, п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»; порушення п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»і п.8, п.12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові результати»; порушення п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
За результатами перевірки складено акт №1690/23-123/20709663/34 від 28.04.2009, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №0000572310/0 від 14.05.2009 позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем -частина прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучаються до бюджету (код 3021010100) в сумі 37061,43 грн., у тому числі основний платіж -24707,62 грн., штрафна санкція -12353,81 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №0000520171/0 від 14.05.2009 позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 1746,12 грн., у тому числі основний платіж -582,04 грн., штрафна санкція -1164,08 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя №0000562310/0 від 14.05.2009 позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 63721,62 грн., у тому числі основний платіж -42481,08 грн., штрафна санкція -21240,54 грн. За результатами оскарження вищевказаних повідомлень-рішень Державною податковою адміністрацією м. Севастополя податкові повідомлення-рішення ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя були залишені без змін, а скарги платника податків - без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у бухгалтерському обліку до складу витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності»віднесено сплату матеріальної допомоги пенсіонерам -колишнім працівникам підприємства. Сума виплати у розмірі 165714,80 грн. віднесено позивачем на зменшення фінансового результату за звітний період.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до п.5,6 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з п.29 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робот, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); витрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; витрати від не операційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж, тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші втрати звичайної діяльності.
Відповідно до ст..75 Господарського Кодексу України державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
З урахування вищевикладеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що виплати пенсіонерам -колишнім працівникам підприємства, виникли в результаті здійснення звичайної діяльності підприємства засновані на нормах законодавства України, оскільки підприємство самостійно визначає свою облікову політику. Правильність віднесення цих витрат на рахунок 977 «Інші витрати звичайної діяльності»підтверджується листом -роз'ясненням Міністерства фінансів України №34000-10/166 від 17.07.2008.
Правильними вважає судова колегія висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000520171/0 від 14.05.2009.
Судом першої інстанції встановлено, що в рахунок компенсації вартості підвищення кваліфікації 9 найманих осіб позивачем сплачено на користь підприємця-фізичної особи ОСОБА_4 за договором №072/444 від 30.07.2008 31350 грн. судом встановлено, що ОСОБА_4 має дозвіл на навчання з питань охорони праці №525.05.43.80.22.0 строком дії з 19.12.2005 до 19.12.2010 щодо підвищення кваліфікації працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, висотно-верхолазні роботи з застосуванням спеціальної оснастки та страхувальних приладів.
Відповідно до п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.
У зв'язку з тим, що діяльність ОСОБА_4 по наданню послуг з підвищення кваліфікації працівників, які виконують висотно-верхолазні роботи, не відноситься до діяльності навчальних закладів, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, стосовно того, що кошти, сплачені позивачем за надання послуг з навчання та підвищення кваліфікації найманих осіб необхідно розглядати відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»як додаткові блага (дохід працівників), які включаються до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і підлягають оподаткування за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судова колегія вважає правильними.
Матеріалами справи встановлено, о позивач здійснює операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими борами та операції з поставки послуг, пов'язаних з товарами, які переміщуються через митну територію України транзитом. Позивачем включені до складу податкового кредиту суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (робіт, послуг), які частково використовувались в операціях з поставки послуг, пов'язаних з товарами, які переміщуються через митну територію транзитом, що надаються іноземним суднам та сплачено ними відповідно до законодавства України портовими зборами. Позивачем включено до складу податкового кредиту фонд оплати працівників адміністративного апарату.
Відповідно до п.п. 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Судова колегія погоджується з висновками податкового органу стосовно того, що розподіл в податковому обліку сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) товарів (робот, послуг), які повністю або частково беруть участь в звільнених від оподаткування операціях необхідно здійснювати з урахуванням коефіцієнта участі товарів у звільнених операціях і в оподатковуваних, тобто даний коефіцієнт повинен визначатися відносно товару (його вартості), а не кількості працівників.
За таких обставин, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.12.09 у справі № 2а-2240/09/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 жовтня 2010 р.
Головуючий суддя О.В.Дугаренко
Судді Н.П.Горошко
Г.П.Ілюхіна