Копія
Іменем України
Справа № 2а-533/09/0105
16.09.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим на постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Смирнова З.П.) від 17.03.09 року у справі № 2а-533/09/0105
за позовом ОСОБА_2 (вул. Новосадова, 6, с. Нахідка, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96185)
до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим (вул. Леніна, 8, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)
про визнання дій неправомірними по нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни.
Постановою Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Смирнова З.П.) від 17.03.2009 року у справі № 2а-533/09/0105 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим про визнання дій неправомірними по нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни, було задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим по не нарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії дитині війни та стягнення підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року - неправомірними Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_2, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до діючого законодавства у розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, відповідач діяв виключно в межах повноважень, наданих Фонду законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема заявник посилається на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат відповідно до наведеного Закону проводиться з державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У судове засідання 16.09.2010 року позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.4), тобто на час закінчення Другої Світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни. Ці обставини відповідачем не спростовуються.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України таабо будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим на постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Смирнова З.П.) від 17.03.09 року у справі № 2а-533/09/0105, залишити без задоволення.
Постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Смирнова З.П.) від 17.03.09 року у справі № 2а-533/09/0105, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 вересня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська