Постанова
Іменем України
Справа № 2а-11397/09/0109
08.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Люфт Ю.Є.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність бн від 15.03.10
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,
розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим та ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя ( Долгополов А.М. ) від 28.08.09 у справі № 2а-11397/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про стягнення недоотриманого підвищення пенсії,
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 28.08.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 28.08.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 28.08.2009 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити по зовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим та ОСОБА_2.
В судовому засіданні представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
З таких підстав судова колегія зазначає, що спір має бути вирішений в межах позовної давності, а саме, за період 2008 -2009 роки. Вимоги про стягнення підвищення пенсії за 2007 рік відповідно задоволенню не підлягають.
За даними позивача відповідачем у 2007 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, не виплачувалось, а в 2008 -2009 роках -виплачувалось частково у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже, з липня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по червень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірна допомога в цей період виплачувалась у встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якої був визначений неконституційним лише 22.05.2008, крім того, позивач звернувся до суду першої інстанції у липні 2009 року.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008 по 30.06.2008 у розмірі 481грн., з 01.07.2008 по 30.09.2008 -482грн., з 01.10.2008 по 31.12.2008 -498грн.
За таких обставин, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни за період з липня по грудень 2008 року, яке підлягає виплаті позивачу, складає 588,00грн., з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 482грн. х 30% х 3 + 498грн. х 30% х 3 -294,00грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія також вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008 неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу слід здійснити за період з січня по травень 2009 року включно, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2009 році по час вирішення спору у суді.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009 по 31.10.2009 у розмірі 498грн., з 01.11.2009 по 31.12.2009 у розмірі 573грн.
Отже на користь позивача у 2009 році підлягає виплаті 498грн., з урахуванням нарахованого та виплаченого підвищення у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме, 498грн. х 30% х 5 -249грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення підвищення пенсії на майбутнє, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатися до суду за захистом саме порушеного права, а тому судова колегія приходить до висновку, що порушення прав особи у майбутньому не можу бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частиною 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 28.08.09 у справі № 2а-11397/09 скасувати.
Ухвалити нову постанову.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим про стягнення недоотриманого підвищення пенсії задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополь АР Крим нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 підвищення пенсії за період з липня по грудень 2008 року в сумі 588,00 грн., за період з січня по травень 2009 року в сумі 498,00 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України №1691-VI від 18.02.2010 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Cуду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 13 липня 2010 р.
Головуючий суддя О.В.Дугаренко
Судді Т.В. Дадінська
В.А.Омельченко