Копія
Іменем України
Справа № 2а-11656/09/10/0170
12.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, Тернопільський МУ УМВС України в Тернопільській області .23 лютого 1998 року;
представник позивача - Генеральна прокуратура України - ОСОБА_3, довіреність № 05/2/2-136-10 від 16.06.10 року;
розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 27.11.09 року у справі № 2а-11656/09/10/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
представник позивача - ОСОБА_4 (АДРЕСА_2
до Генеральної прокуратури України (вул. Різницька 13/15, м. Київ-11, 01011)
про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2009 року було закрито провадження по справі у справі № 2а-11656/09/10/0170 (суддя Кудряшова А.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до виконання певних дій, у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивачеві було роз'яснено його право на звернення за вирішенням даного спору в порядку кримінального судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду від 27.11.2009 року представник позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що прийнята с порушенням норм процесуального права, та прийняти нову ухвалу з направленням справи для продовження розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення позивача, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою та просить визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо не проведення перевірки та неприйняття рішення в порядку статті 97 КПК України за його заявою від 05.08.2009 року про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 3 ст. 364 КК України, за фактом приховування злочину співробітниками ГУ БОЗ МВС України, зобов'язання Генеральної прокуратури України розглянути заяву від 05.08.2009 року про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 3 ст. 364 КК України, за фактом приховування злочину співробітниками ГУ БОЗ МВС України та за результатами її розгляду прийняти процесуальне рішення відповідно до вимог, передбачених ст. 97 КПК України.
Закриваючи провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд виходив з того, що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки питання щодо вчинення дій під час провадження у кримінальних справах, у тому числі під час прийняття рішення по заяві про злочини і порядок їх розгляду регламентуються Кримінально-процесуальним кодексом України.
Отже, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія судів виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, листом начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України № 17/2-35378-09 від 14.09.09 року представнику позивача була надана відповідь на заяву позивача про вчинення злочину від 05.08.09 року, згідно якої відповідачем прийнято рішення про відсутність порушень вимог чинного законодавства та відсутності підстав для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України. Дана відповідь начальником відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 надана не як суб'єктом владних повноважень при здійснені ними владних управлінських функцій, а на виконання процесуальних дій відповідно до ст. 97 КПК України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що по заяві позивача надана відповідь, яка за своїм змістом свідчить про фактичне прийняття рішення щодо відмови у порушенні кримінальної справи, але без додержання вимог ст. 97 КПК України, тобто неоформлена як процесуальний документ - постанова. Отже прийняття рішення не за формою, встановленню КПК України не змінює його сутності, тому, на думу суду першої інстанції, позивач не позбавлений права оскаржити відмову у порушені кримінальної справи в порядку встановленому КПК України.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного суду України від 23.05.2001 року по справі №6-рп/2001 (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури.
У розділі ІІ Порушення кримінальної справи, дізнання та досудове слідство Кримінального процесуального кодексу України є глава 22 "Оскарження дій слідчого та прокурора", що передбачає право оскарження. Вказана глава містіть статті 234 та 235, 236 про оскарження дій слідчого, розв'язання скарг прокурором та оскарження дій прокурора. Проте вказані статті не містять в собі права особи оскаржити бездіяльність відповідних осіб у випадку не вирішення заяви про злочин у порядку ст. 97 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно вказаної статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
У даному випадку позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України, щодо фактів, викладених у заяві. Однак на думку позивача відповідачем не вирішені питання саме в порядку ст. 97 КПК України, тобто: 1) не порушена кримінальна справа; 2) не надана відмова в порушенні кримінальної справи; 3) не направлена заява за належністю.
Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за діями посадових осіб до початку досудового слідства не може бути перешкодою для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.
Відповідно до ст. 99 КПК України при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб.
Статтею 99-1 КПК України встановлений порядок оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, а саме: постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
З урахуванням цього, колегія суддів вважає, що у випадку не прийняття заяви, або не прийняття відповідного рішення по прийнятій заяві в порядку ст. 97 КПК України, наявне невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень обов'язків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересі фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 2 КПК України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Формулювання у Кодексі цього завдання є уточненням щодо спеціальних суб'єктів - учасників кримінального судочинства - норми ч. 2 ст. 3 Конституції України, яка визначає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Це означає, що кримінальне судочинство покликане гарантувати всім його учасникам створення належних умов для повної і безперешкодної реалізації їхніх законних прав та інтересів, у тому числі, і їхніх спеціальних прав як учасників кримінального судочинства. Учасники кримінального процесу перелічені у главі 3 КПК України, це обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільні позивач та відповідач, їхні представники. Вказані особи визнаються учасниками кримінального процесу тільки після прийняття особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, чи судом відповідного процесуального документа -постанови. Тому особа, що подає відповідну заяву, ще не є учасником кримінального судочинства.
Відповідно до частини 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості розгляду в порядку кримінально-процесуального судочинства спорів про скарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень до моменту прийняття відповідного рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи, то таки спори є публічно-правовими, отже відповідно до ст.ст.2, 17 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 27.11.09 року у справі № 2а-11656/09/10/0170, задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 27.11.09 року у справі № 2а-11656/09/10/0170, скасувати.
Постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська