Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2833/09/2770
19.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила;
представник відповідача - Територіального управління державної судової адміністрації в м. Севастополі у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - Державної судової адміністрації України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - Державного казначейства України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник третьої особи - Севастопольського апеляційного господарського суду - ОСОБА_3, довіреність № 5038-141а від 11.01.10 року;
розглянувши апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Лотова Ю.В, суддів Шаповал І.І., Майсак О.І.,) від 11.02.10 року у справі № 2а-2833/09/2770
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99003)
до Територіального управління державної судової адміністрації в м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)
до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ 21, 01021)
до Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ 14, 01014)
третя особа: Севастопольський апеляційний господарський суд (вул. Суворова, 21, м. Севастополь, 99011)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості по заробітній платі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 11.02.10 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління державної судової адміністрації в м. Севастополі, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, за участю третьої особи Севастопольського апеляційного господарського суду, про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості, було задоволено частково. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у сумі 88 755,00 грн., для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотулі Вікторії Володимирівні. Стягнено з Державної судової адміністрації України на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотули Вікторії Володимирівні заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року у сумі 88 755, 00 грн. (без утримання податків та внесків на соціальне страхування. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна судова адміністрація України, звернулася з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11 лютого 2010 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державне казначейство України, звернулося з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 11 лютого 2010 року в частині зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у сумі 88 755,00 грн., для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотулі В.В.
У судове засідання 19.07.2010 року позивач та представники відповідачів не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 12 липня 2001 року № 2669-Ш (а.с.7) наказом виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду "Про призначення на посаду" від 31 липня 2001 року № 3-К ОСОБА_2, призначено з 01.08.2001 року на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду. Цим же наказом ОСОБА_2 установлено надбавку відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів", від 05 вересня 2001 року № 1142 "Про деякі питання функціонування господарських судів", Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", наказу Вищого арбітражного суду України від 09 січня 1997 року № 4-К у розмірі 40 відсотків до посадового окладу з врахуванням доплати за 5 кваліфікаційних клас та надбавку за вислугу років у розмірі 20 відсотків.(а.с.21).
Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду ОСОБА_2 дійсно з 01.08.2001 року і по цей час працює на посаді судді Севастопольського апеляційного господарського суду (а.с.6).
Наказом голови Севастопольського апеляційного господарського суду "Про встановлення персональних надбавок працівникам суду" від 24 січня 2005 року № 12 з 01 січня 2005 року суддям Севастопольського апеляційного господарського суду встановлено набавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці у розмірі 50 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас згідно з Указом Президента України від 19 вересня 1996 року № 856/96; позивачу: надбавку за виконання особливо важливої роботи або високі досягнення у праці, яка нараховується від посадового окладу суддів з урахуванням кваліфікаційного класу згідно з Указом Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 у розмірі 50 відсотків; надбавку за напруженість та складність роботи від посадового окладу з урахування доплати за кваліфікаційних клас згідно з Указом Президента України від 05 березня 2002 року № 220/2002 у розмірі 60 відсотків (а.с.23).
Наказами голови (заступника голови) Севастопольського апеляційного господарського суду "Про преміювання працівників суду" від 25 червня 2005 року № 151, 28 липня 2005 року № 183, від 26 серпня 2005 року № 205, від 27 вересня 2005 року № 246, від 23 жовтня 2005 року № 278, від 28 листопада 2005 року № 319, від 21 грудня 2005 року № 348, ОСОБА_2, премійовано за червень, липень, серпень, листопад, грудень у розмірі 25 відсотків; за вересень -33,5 відсотків; за жовтень - 34,2 відсотків; премійовано: за червень, липень, серпень, грудень -у розмірі посадового окладу; за жовтень -у розмірі двох посадових окладів.
Згідно з довідкою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2009 року № 5038-37046, позивачу за період роботи з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року сума донарахованої заробітної плати склала 88 755,00 грн., (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування). Розрахунки даної довідки підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про статус суддів" судді знаходяться на публічній службі зі здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20.03.2002 року зазначив, що видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і положеннями частини першої статті 129, частини першої статті 130 Конституції України у взаємозв'язку зі статтями 11, 14 Закону України "Про статус суддів" свідчать, що Верховна Рада України, приймаючи Державний бюджет, не вправі скасувати чи зменшити матеріальне та побутове забезпечення суддів без відповідної компенсації.
Згідно зі ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, відповідно до норм вказаного Закону, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України.
Кабінетом Міністрів України 30.06.2005 року прийнято постанову № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якій надана зворотна дія в часі - з 01.06.2005 року.
На підставі цього нормативного акту з 01.06.2005 року Голові, першому заступнику Голови та заступнику Голови Верховного Суду України підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці. Однак, лише 03.09.2005 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою підвищено їм посадові оклади - пропорційно до окладів Голови та заступників Голови Верховного Суду України, однак набрання чинності цієї постанови було визначене, згідно з пунктом 5 цієї постанови, на майбутнє - з 01.01.2006 року.
Кабінет Міністрів України забезпечив відповідність посадових окладів суддів з вимогами статті 44 Закону України "Про статус суддів", однак не усунув порушення вимог частини другої названої статті і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладами Голови Верховного Суду України, а саме з 01.06.2005, оскільки надав постанові від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці суддів" чинності з 01.01.2006 року.
Такими постановами Кабінету Міністрів України порушені положення статті 113 Конституції України та вимоги Закону України "Про статус суддів" щодо одночасного визначення пропорції в оплаті праці між суддями та Головою Верховного Суду України і його заступниками, що призвело до порушення прав і гарантій суддів на отримання з 01.06.2005 року до 31.12.2005 року заробітної плати відповідно до вимог частини третьої статті 11, частини другої статті 44 Закону України "Про статус суддів".
Оскільки пункт 5 зазначеної постанови суперечив частині другій статті 44 Закону України "Про статус суддів" і, в період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 рік порушував право суддів на оплату праці, яке підлягає захисту та відновленню згідно із принципами адміністративного судочинства, тому Вищий адміністративний суд України постановою від 16.05.2007 року визнав цей пункт незаконним та допустив поворот виконання цієї постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що порушені права позивача підлягають відновленню.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, у тому числі, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
Статтями 120, 121 Закону України "Про судоустрій України" визначено основні засади та порядок фінансування судів.
Відповідно до частини першої статті 120 зазначеного закону, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 120 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.
Відповідно до частини 3 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.
Згідно з частиною 4 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не менше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.
Частиною 5 статті 120 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 126 Закону України "Про судоустрій України", до повноважень Державної судової адміністрації України віднесено виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом. Також з положень зазначеної статті вбачається, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення про територіальні управління державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.11.2004 року № 205/04, "основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності загальних місцевих судів (далі - судів), яке становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя".
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку з тим, що Севастопольський апеляційний господарський суд є спеціалізованим судом, та його фінансування не відноситься до повноважень Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Севастополі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги до цього відповідача не підлягають задоволенню.
Судова колегія зазначає, що здійснювати виплату недоотриманої заробітної плати позивачу, за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів", відповідно Закону України "Про державний бюджет України" повинна Державна судова адміністрація України.
Також колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до норм "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001 року № 2542-III, бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Пунктом 1.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 року, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу" встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до частини четвертої статті 22, частини другої статті 32, статей 34, 35, 36, 47, 51 Бюджетного кодексу України, Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1837, постанов Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 965 "Про затвердження Порядку спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади через відповідних міністрів" (із змінами), від 28.02.2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (із змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року № 296-р "Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів" (із змінами), наказу Міністерства фінансів України від 14.12.2001 року № 574 "Про затвердження Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 року за № 3/6291.
Відповідно до пункту 1.2, цей Порядок регулює взаємовідносини між Міністерством фінансів України як головним розпорядником бюджетних коштів (далі - головний розпорядник коштів) та центральними органами виконавчої влади та урядовими органами державного управління (далі - відповідальні виконавці) у процесі складання, затвердження та виконання державного бюджету за кодом відомчої класифікації видатків 350 "Міністерство фінансів України" (далі - КВКВ 350) відповідно до Бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 року № 604 "Про бюджетну класифікацію та її запровадження" (із змінами). До системи головного розпорядника коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входить вісім відповідальних виконавців, а саме: Державне казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна пробірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР).
Пункт 1.3. встановлює, що статус відповідальних виконавців та особливості їх участі в бюджетному процесі визначено Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 року № 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за N 3/6291.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року, № 1232, якою затверджено "Положення про Державне казначейство України", Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Згідно з п. 3 Постанови КМУ № 1232 основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 року, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлені бюджетні видатки за програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" на 9500,00 тис. грн.
За таких повноважень відповідачів, права позивача можуть бути відновлені шляхом зобов'язання Державного казначейства України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" у сумі 79504,00 грн., для виплати позивачу та стягнення з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2, несплаченої суми з щомісячного грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року у зазначеному розмірі (сума вказана без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів). Оскільки справляння податку і сплата податків та інших обов'язкових платежів є обов'язком роботодавця та працівника, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за відрахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів без визначення їх розміру.
З пункту 3 резолютивної частини вбачається зобов'язання Державної судової адміністрації України стягнути на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотули Вікторії Володимирівні заборгованість з щомісячного грошового забезпечення за червень - грудень 2005 року у сумі 88 755,00 грн. (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування). Тоді як недоплачена сума не може бути зазначена як "заборгованість", оскільки заборгованістю є суми, що нараховані до сплати позивачу, однак не сплачені з вини відповідача. З урахуванням викладеного пункт 3 резолютивної частини постанови суду в цієї частини підлягає зміні.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 2 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Лотова Ю.В, суддів Шаповал І.І., Майсак О.І,) від 11.02.10 року у справі № 2а-2833/09/2770, залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Лотова Ю.В, суддів Шаповал І.І., Майсак О.І,) від 11.02.10 року у справі № 2а-2833/09/2770, змінити, виклавши пункт третій резолютивної частини в наступній редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_2, задовольнити частково.
Зобов'язати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів»у сумі 88 755,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн. 00 копійок) для виплати судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотулі Вікторії Володимирівні.
Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400), як головного розпорядника бюджетних коштів за бюджетною програмою "Виконання рішень суддів на користь суддів", на користь судді Севастопольського апеляційного господарського суду Сотули Вікторії Володимирівни (АДРЕСА_2, 99003, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплачену частину щомісячного грошового забезпечення за період з 01.06.2005 по 31.12.2005 у розмірі 88 755,00 грн. (без утримання податку з доходів фізичних осіб і внесків на соціальне страхування).
3. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська