Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2-а-4194/08/8/0170
30.11.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Лядової Т.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 24.03.09 у справі № 2а-4194/08/8
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, 95013)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року у справі №2-а-4194/08/8 позов задоволений частково.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (95000, м.Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6, рахунки невідомі) щодо ненарахування ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (95000, м.Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6, рахунки невідомі) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) щомісячну державну соціальну допомогу у сумі 1150,30 грн., з яких 369,90 грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з жовтня по грудень 2007 року, 780,40грн. щомісячна державна соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року в частині, у якої задоволені позовні вимоги та прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлений абзацом 1 ч.1 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, яка призначається у відповідності з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у якому просить про визнання дій відповідача протиправними щодо не виконання відповідачем вимог ст. 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а саме не підвищення з 01.01.06 р. пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком; про зобов'язання відповідача виплатити несплачену за період з 01.01.06 р. по даний час підвищену пенсію, у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком в порядку встановленому ст. 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дитина війни - особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.8), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України таабо будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі "Кечко проти України"Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа "Жовнір проти України"від 29.06.2005.).
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України "Про соціальний захист дітей війни", то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України "Про соціальний захист дітей війни", не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у запереченнях на позов, просив відмовити у позові, крім іншого, також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач звернулася з позовом в суд 13.10.2008 року, отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по жовтень 2007 року позивачем пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову стосовно невиплат підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік і за період з січня по жовтень 2007р., у зв'язку з пропуском річного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня - 411грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Судова колегія зазначає, що при визначенні розміру підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком повинні застосовуватися вимоги ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У розмір пенсії повинен бути збільшений на 1 %.
Фактично позивачу підлягає перерахунку підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за листопад - грудень 2007 року включно в сумі 249,06грн. (415,11 грн. х 30% х 2 = 249,06грн.).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.
Таким чином судова колегія вважає за необхідне встановити період підвищення до пенсії, який підлягає донарахуванню позивачу з 22.05.08 по 31.12.2008 року з наступного розрахунку з врахуванням виплачених сум:
22.05.08 по 30.12.08 (481 х 30 : 100 : 31х 10) - (48,10 : 31 х 10) = 31,03
червень 08 (481 х 30 : 100 -48,10) = 96,20
липень -вересень 08 (482 х 30 : 100 х 3) -(48,20 х 3) = 289,20
жовтень -грудень 08 (498 х 30 : 100 х 3) -(49,80 х 3) = 298,80 всього 715,23грн.
У позовної заяві позивач просила зобов'язати відповідача виплатити недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, але вимоги про нарахування такої допомоги не висувала.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія вважає, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, та крім зобов'язання відповідача нарахувати державну соціальну допомогу, прийняв рішення про зобов'язання відповідача виплатити державну соціальну допомогу з метою повного захисту прав та інтересів позивача.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, помилково зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу, оскільки позивач, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення до пенсії, а не на соціальну допомогу.
Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з прийняттям новій постанови.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року у справі №2-а-4194/08/8 залишити без змін.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2009 року у справі №2-а-4194/08/8 змінити, виклавши її в наступної редакції:
Позов задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (95000, м.Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6, рахунки невідомі) щодо ненарахування ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, рахунки невідомі) підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за листопад - грудень 2007 року в сумі 249,06грн. за період з 22.05.08 по 31.12.08 року у розмірі 715,23 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1,70грн. державного мита.
В інший частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис Г.П.Ілюхіна
підпис Т.Р.Лядова
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова