Копія
Іменем України
Справа № 2а-1115/09/0117
12.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, проте до початку розгляду справи надала на адресу суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю;
представник відповідача - Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції МЮУ в АР Крим у судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Копичинський О.В.) від 21.09.09 року у справі № 2а-1115/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції МЮУ в АР Крим (вул. Курортна 2 А, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)
про оскарження постанови державного виконавця.
26.08.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим щодо оскарження дій державного виконавця із проханням відстрочити виконання рішення Сакського міськрайонного суду від 07.04.2009 року по справі № 2-602/09 (а.с.1).
Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 вересня 2009 року відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі в порядку пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, так як справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.(а.с.2).
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заявлені позовні вимоги.(а.с.7-8).
Доводи апеляції мотивовані тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про юрисдикцію та предмету підсудність цієї справи; спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду суддів Іщенко Г.М., та Щепанську О.А., у зв'язку з поважними причинами було замінено на суддю Дадінську Т.В., та Санакоєву М.А.
У судове засідання 12.07.2010 року позивач та представник відповідача не з'явилися, проте до початку розгляду справи надали на адресу суду клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно положень статті 3 цього Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта, а цей суб'єкт, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Частиною першою статті 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім держаного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 1 вересня 2005 року, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що до цивільної юрисдикції відносяться лише спори щодо рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, які ухвалені цивільними судами за правилами нового Цивільного кодексу України, тобто, які ухвалені після 1 вересня 2005 року.
Як вбачається з позовної заяви, у даному випадку мають місце відносини стосовно оскарження дії державного виконавця за примусовому виконанню рішення суду за виконавчим листом № 2-602 від 07.04.2009 року Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим про виселення з квартири АДРЕСА_2.
Отже, позивачем оскаржуються дії державного виконавця виконавчої служби, які вчиненні під час виконання рішення, яке ухвалене цивільним судом 07.04.2009 року за правилами нового Цивільного кодексу України, тобто, яке ухвалене після 1 вересня 2005 року, з огляду на викладене, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, а відноситься до цивільної юрисдикції і, на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог норм процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Копичинський О.В.) від 21.09.09 року у справі № 2а-1115/09, залишити без задоволення.
Ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Копичинський О.В.) від 21.09.09 року у справі № 2а-1115/09, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська