Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-2850/09/0118
25.11.09 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Дугаренко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сікорська Н.І. ) від 21.08.09 року по справі № 2а-2850/09/0118
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (вул. Ракетна, 34, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95018)
про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як ветерану війни,
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.
На Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації покладений обов'язок здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої разової допомоги до 05 травня за 2008 рік у розмірі 3017 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорювалося сторонами під час розгляду справи, ОСОБА_2 є інвалідом війни третьої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни -інвалідів війни.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХII інваліди війни 3 групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину п'яту статті 13 Закону України № 3551-ХII викладено у наступній редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році позивачем отримана разова грошова допомога до 5 травня у сумі 350 грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік".
22.05.2008р. Рішенням Конституційного Суду України від N 10-рп/2008, зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У даному рішенні, як і у рішенні Конституційного суду України від 09.07.2007р. зазначено, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 22.05.2008р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення N 10-рп/2008, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., тому, судом на користь позивача за 2008 рік підлягає стягненню 3017грн. (481грн. х 7 = 3367грн. -350грн. = 3017грн.).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги, у зв'язку з чим недоплачена ОСОБА_2 щорічна грошова допомога як інваліду війни за 2008 рік підлягає стягненню, оскільки право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Судова колегія вважає обґрунтованою відмову суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошової допомоги за 200- 2007 р., оскільки положенням частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Крім того, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог відносно виплати грошової допомоги за 2009 рік, тому що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач не позбавлений права звернутися з вказаною вимогою до відповідача до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, а разі відмови йому в задоволенні його звернення, позивач має право звернутися до суду за захистом саме порушеного права.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
2. Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.08.2009 року по справі № 2а-2850/09 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги, як ветерану війни, -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко