Копія
про роз'яснення судового рішення
Справа № 2а-947/09/0109
05.07.2010 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Кучерука О.В. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Джигіль В.Є.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- НОМЕР_1 виданий Краснулуцьким МВ УМВС України в Луганської області від 19.03.2001 року;
представник відповідача у судове не з'явився;
розглянувши заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі № 2а-947/09/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,м.Сімферополь,95013)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання до певних дій,
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13.10.09 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволені частково. Визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови в перерахунку та виплати пенсії позивачу. На Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим покладений обов'язок перерахувати пенсію позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 квітня 2009 року, та виплатити недоотриману різницю.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 13.10.09 року, прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим - залишено без задоволення, постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тихопой О.О. ) від 13.10.09 у справі № 2а-947/09 - змінено, резолютивну частину постанови викладено у такій редакції: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з травня 2008 року по жовтень 2009 року у сумі 61397,47 грн. "
08.06.2010 року за вх. № 4815 та № 4816 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду надійшла заява від ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року.
Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року заява призначена до розгляду.
Позивач у судовому засіданні наполягала за задоволенні заяви про роз'яснення рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин нез'явлення суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.170 КАС України, судова колегія знаходить можливим розгляд клопотання у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду клопотання наявні в матеріалах справи письмові докази.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія знаходить заяву про роз'яснення судового рішення такими, що підлягє задоволенню з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Отже на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Також судова колегія зауважує, що порушення прав особи у майбутньому не може бути взято до уваги, як підстава для захисту порушеного права, так як захисту підлягають права та інтереси, які порушені зі сторони органів державної влади, їхніх посадових осіб і ці порушення не можуть бути умовними, а повинні відбутися у часі, про що свідчать дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта власних повноважень.
Керуючись ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі № 2а-947/09/0109 - задовольнити.
2. Роз'яснити постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі № 2а-947/09/0109 наступним чином:
"Постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 року зобов'язує Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з травня 2008 року по жовтень 2009 року у сумі 61397,47 грн. та вказує на пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві".
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.Р.Лядова