< Копія >
Іменем України
Справа № 2а-787/09/0115
30.06.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим на Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим ( Забара Г.Я. ) від 01.07.09 по справі № 2а-787/09/0115
за позовом ОСОБА_3 АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим (пер. Садовий, 4,Первомайське,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2010 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_3 має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією паспорта позивача.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача з 01 січня 2006 року позивачу підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виплачувалося частково у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що відповідачем не спростовувалося..
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, отже має певний правовий статус, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Позов до суду позивачем подано 11.06.2009 року, тобто після спливу річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів поважності причини пропуску строку суду не надано.
Відповідач у запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень статей 99, 10 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову із застосуванням норм зазначених статей.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Отже, з травня 2008 року у позивача виникло право на підвищення пенсії у розмірі 30%. Позовні вимоги за період з січня по квітень 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем спірна допомога в цей період виплачувалась у встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 розмір, якої був визначений неконституційним лише 22.05.2008р.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2008 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.04.2008р. по 30.06.2008р. у розмірі 481грн., з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. -482грн., з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. -498грн.
Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009р. по 31.10.2009р. у розмірі 498,00грн., з 01.11.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі 573,00грн.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову, в межах заявлених позовних вимог, в частині нарахування та виплати на користь позивача підвищення пенсії з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року в сумі 1185,60грн. згідно вірного розрахунку суду першої інстанції.
Судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови правомірно вказано період з липня 2008 року по червень 2009 року, проте в резолютивній частині постанови не вказано період за який підлягає нарахуванню та виплаті спірне підвищення.
Вказане не є підстав
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини також зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Керуючись ст.ст.195, 196, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Первомайського районного суду Автономної Республіки Крим від 01.07.09 по справі № 2а-787/09/0115 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1691-VI від 18.02.2010 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя < підпис > Н.П.Горошко
Судді < підпис > М.А.Санакоєва
< підпис > О.В.Кучерук
< З оригіналом згідно >
< Підпис > < Довідник працівників >