Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1794/09/2770
14.06.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ордер № 55 від 26.04.2010 року;
представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі - ОСОБА_4, посвідчення УСВ № 008786;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Єфременко О.О.) від 23.11.09 року у справі № 2а-1794/09/2770
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99007)
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі (вул. Пушкіна,10, м.Севастополь, 99011)
про визнання недійсним наказу та поновлення на посаді.
21.09.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі та просив визнати недійсним наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 08.09.2009 року № 544 та поновити його на посаді оперуповноваженого СБНОН Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі.
У ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач доповнив адміністративний позов вимогами про скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі від 28.09.2009 року № 126 о/с щодо його звільнення (а.с.34), та змінив адміністративний позов, просив визнати протиправним та скасувати накази Управління міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі від 08.09.2009 року № 544 та від 28.09.2009 року № 126 о/с в частині, що стосується ОСОБА_5 та поновити його на посаді оперуповноваженого СБНОН Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі (а.с.167).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 23 листопада 2009 року (суддя Єфременко О.О.) у справі № 2а-1794/09/2770 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в м. Севастополі про визнання недійсним наказів та поновлення його на посаді було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2, звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було невірне застосовано норми матеріального права, що потягло за собою невірне вирішення справи.
За розпорядженням В.о. Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Іщенко Г.М. у зв'язку з відпусткою було замінено на суддю Яковенко С.Ю.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла зміст постанови, що оскаржується, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 28.03.2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ України в м. Севастополі, з 27.03.2008 року на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків (СБНОН) Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі.
Наказом УМВС України в м. Севастополі № 544 від 08.09.2009 року «за порушення службової дисципліни, яке виразилося у незаконному проведені огляду помешкання ОСОБА_6, у порушенні вимог ст. 190 КПК України, незаконному застосування до громадян ОСОБА_7, та ОСОБА_8, спецзасобів наручників, їх незаконне утримання до доставляння до Гагарінського РВ, що потягло за собою порушення статей 12, 13, 14 Закону України "Про міліцію", вимог статей 2, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пунктів 3, 8, 9, 10, 11 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, уведення в оману керівництва УМВС під час проведення службового розслідування оперуповноваженого СБНОН Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2»було звільнено з органів внутрішніх справ України (а.с. 9, 168).
Наказом УМВС України в м. Севастополі № 126 о/с від 28.09.2009 року (а.с.35) на підставі наказу УМВС України в м. Севастополі від 08.09.2009 року № 544, було звільнено у запас Збройних Сил України за ст. 64 «Є»(за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із критерії оцінки рішень, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, яки викладені в ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, суб'єкти владних повноважень для реалізації своїх функції провини діяти з дотриманням встановленої законом процедури прийняття рішення; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між буд-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, і у разі виявлення порушень хоча б одного із цих критеріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, є підстави для задоволення адміністративному позову.
Не погодившись зі своїм звільненням, позивач і звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази були видані з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому підстави для скасування вказаних наказів відсутні. З таким висновком суду не погоджується судова колегія з наступних підстав.
Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Відповідно до п. 19 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом міністра МВС № 552 від 06.12.1991 року (далі Інструкція), у випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівника органів внутрішніх справ, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається тільки після встановлення його винності або невинності у відповідності з законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою прокурора Гагарінського району м.Севастополя від 14.08.2009 року порушена кримінальна справа № 995030 за фактом перевищення працівниками Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі своїх службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (а.с.120).
Постановою старшого слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя від 28.08.2009 року порушена кримінальна справа відносно позивача, поряд з іншими, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (а.с.11).
19.08.2009 року на адресу УМВС України в м. Севастополі надійшов лист старшого слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя за вих. № 06/2-2891, з якого вбачається, що у зв'язку із розслідуванням зазначеної кримінальної справи № 995030, УМВС України в м. Севастополі, повинно було направити на адресу прокуратури Гагарінського району м. Севастополя матеріали службового розслідування за фактом застосування працівниками Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі 06.06.2009 року про огляд місця події -території за адресою: м. Севастополь, вул. Щитова, 31/2 спецзасобів травматичної дії.
Положенням статті 14 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України № 3460 - IV від 22.02.2006 року встановлено, що, з метою встановлення всіх обставин дисциплінарної провини, вчиненої особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, порядок проведення якого встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Згідно підпункту 7.3 пункту 7 Інструкції підставами для проведення службового розслідування, зокрема, є повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду.
Як вбачається із висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками СБНОН та СКР Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі від 08.09.2009 року, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки начальника УМВС України в м. Севастополі ОСОБА_9 (а.с.43-55), позивач вчинив порушення службової дисципліни, яке виразилося у незаконному проведені огляду 06.06.2009 року мешкання ОСОБА_10, у порушенні вимог статті 190 Кримінально-процесуального кодексу України, незаконному застосуванні до громадян ОСОБА_11, та ОСОБА_12, спецзасобів - наручників, їх незаконне утримання та доставлення до Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі.
Крім того, 15.07.2009 року у ході огляду працівниками 27-го відділу внутрішньої безпеки в м. Севастополі службового кабінету № 45 Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, який належить працівникам Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, у тому числі позивачу, були виявлені та вилучені у присутності понятих три медичних одноразових шприці, заповнених рідиною жовтого та коричневого кольорів, якою виявилась небезпечна наркотична речовина, обіг якої заборонений -опій, загальною масою 0,1844 г., у третьому шприці містився ангідрид оцтової кислоти, відносно якого встановлюються заходи контролю, що підтверджується висновком спеціаліста Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру № 485 від 16.07.2009 року (а.с.49).
Також у висновку службового розслідування, зазначено, що у кабінеті № 45 Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, працівники Сектору боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та СКР Гагарінського РВ УМВС України у м. Севастополі, в тому числі позивач, неодноразово вживали спиртні напої, що підтверджується наявними у справі фотоматеріалами, вилученими з комп'ютеру у кабінеті № 45 Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі, яки додано до висновку службового розслідування (а.с. 48), і на підстави викладеного було складено висновок про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України «за порушення службової дисципліни, яке виразилося у незаконному проведені огляду помешкання ОСОБА_10, у порушенні вимог ст. 190 КПК України, незаконному застосуванні до громадян ОСОБА_11, та ОСОБА_8, спецзасобів наручників, їх незаконне утримання до доставляння до Гагарінського РВ, що потягло за собою порушення ст. ст. 12,13,14 Закону України «Про міліцію», вимог ст. ст.2,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справі України п.п.3,8,9,10,11 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, уведення в оману керівництва УМВС під час проведення службового розслідування»(а.с.52).
Отже, вказане формулювання і було продубльовано в оскаржуваному наказі № 544 від 08.09.2009 року і, дії, за які ОСОБА_2, було притягнено до дисциплінарної відповідальності стосувалися проведення ним та іншими працівниками міліції за наказом першого заступника начальника Гагарінського РРВС ОСОБА_9 огляду земельної ділянки та подальшими заходами щодо затримання при цьому осіб, застосування до них спецзасобів та доставку до приміщення РРВС.
Тобто, дисциплінарне стягнення було накладено та службова перевірка проводилась саме відносно вказаних дій позивача за скоєння яких порушено кримінальну справу.
Таким чином, судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин п.19 Інструкції та ч. б ст. 21 Закону України „Про міліцію", згідно до яких у випадку порушення кримінальної справи у відношенні працівника органів внутрішніх справ, рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається тільки після встановлення його винності або невинності у відповідності з законом.
З постанов про порушення кримінальних справ та оскаржуваного наказу випливає, що ОСОБА_2, звинувачується за однією і тією ж ситуацією та діями, які він вчинив під час огляду місця події та його наступних дій по відношенню до затриманих. За цими ж фактами і було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, прокуратурою Гагарінського району, судове слідство за якою в даний час триває. Тобто ОСОБА_5, було звільнено фактично за дії, які є злочинами та за які відносно нього було порушено кримінальну справу.
Отже, судом не було надано оцінки та не були спростовані доводи позивача про неможливість застосування до нього дисциплінарного стягнення, тим більше у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, до встановлення у відповідності до закону його винності або невинності.
Посилання суду на те, що під час службового розслідування також було встановлено інші порушення - що позивач неодноразово вживав спиртні напої у службовому кабінеті та те, що у цьому кабінеті було вилучено наркотичні речовини, не можуть братися до уваги, оскільки ні в резолютивній частині висновку службового розслідування, ні в оскаржуваному наказі про це не вказано, як на підставу для застосування дисциплінарного стягнення та звільнення ОСОБА_2
Більш того, матеріали наданої службової перевірки не містять доказів, які б свідчили про те, коли саме ОСОБА_2, вживав спиртні напої або що вилучені наркотичні засоби належали йому або він мав до них будь-яке відношення і в чому складається «уведення в оману керівництва УМВС під час проведення службового розслідування».
Отже без встановлення винності саме ОСОБА_2, звинувачення його є порушенням принципу індивідуалізації відповідальності та застосування до нього покарання за дії інших осіб.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства є захист прав, свободі та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ч. 4 статті 71 КАСУ, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З аналізу вимог цієї статті слід, що суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дій чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для нього не доступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростовувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку, суд повинен задовольнити вимоги позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, порушуючи вимоги статті 71 КАС України не надав належних та допустимих доказів щодо накладення на ОСОБА_2, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, та при вирішенні питання про його звільнення діяв упереджено, необґрунтовано -без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Даним обставинам судом не дана належна оцінка, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Керуючись статтями 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Єфременко О.О.) від 23.11.09 року у справі № 2а-1794/09/2770, задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь (суддя Єфременко О.О.) від 23.11.09 року у справі № 2а-1794/09/2770, скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_5, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі від 08.09.2009 року № 544 в частині звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ України за порушення службової дисципліни.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополя № 126 о/с від 28.09.2009 року, щодо звільнення у запас Збройних Сил України за ст. 64 «Є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України ОСОБА_2.
Поновити ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків (СБНОН) Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі з 28.09.2009 року.
На підставі ст. 256 ч.1 п. 3 КАС України допустити негайне виконання постанови суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 21 червня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя О.Е.Єланська