11.11.08р.
Справа № А27/368-07
За позовом Малого приватного багатопрофільного підприємства фірма «АлмаЗ», м. Павлоград Дніпропетровської області
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград Дніпропетровської області
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Дякун А.І.
Представники:
від позивача -Кулікова Л.Б. дов. від 11.11.08р. №356
від відповідача -Бочаров О.І. дов. від 03.04.08р. №7333/9/10, Марікуца О.Б. дов. від 06.05.08р. №9708/10
Суть спору:
Мале приватне багатопрофільне підприємство фірма «АлмаЗ»(далі МПБП фірма «АлмаЗ») звернулося з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Західно-Донбаська ОДПІ) про зобов'язання списати суму 10036,50грн., штрафні санкції до неї в сумі 10038,50грн. як незаконно пред'явлені позивачу до оплати відповідачу з особового рахунку підприємства.
В ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги вказавши на необхідність зобов'язання відповідача ліквідувати неіснуючу недоїмку в розмірі 7699,88грн. згідно першої податкової, списати з особового рахунку підприємства штрафні санкції в розмірі 297,62грн. за 2004р., 11082,52грн. за 2007р. згідно додатку 1 до листа №1407/10/15-119 і штрафні санкції у розмірі 1996,10грн. згідно додатку 2 до листа №1407/10/15-119 від 23.01.2008р. і пеню згідно актів звірки за 2006, 2007, 2008 р.р. в розмірі 2667,86грн. за 2006р., 513,21грн. за 2007р., 1218,87грн. за 2008р., нараховані на неіснуючу недоїмку, загальна сума 25476,06грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- господарським судом Дніпропетровської області по справі №36/183 прийнято рішення від 20.09.2005р., яким частково від суми позову 10802,50грн. задоволений позов Західно-Донбаської ОДПІ в сумі 763,83грн., а в іншій частині позову відмовлено, так як позивач самостійно у встановлені законом строки здійснив оплату в бюджет 10802,50грн. -763,83грн. = 10038,67грн., однак у зв'язку з відсутністю в рішенні суду вказівки про списання невизнаної суми -10038,67грн. податкова інспекція не списала вказану суму з особового рахунку підприємства;
- позивач направив відповідачу листа від 26.03.2007р. щодо списання штрафних санкцій, однак в порушення пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковою інспекцією не надано відповіді;
- відповідач 14.10.2003р. в односторонньому порядку зарахував на особовий рахунок недоїмку в розмірі 7699,88грн. (помилка працівника податкової інспекції) і з вказаного часу відповідач змінює призначення платежів та направляє їх на погашення неіснуючої заборгованості.
Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що:
- посилання позивача на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.05р. по справі №36/183 є безпідставним, оскільки вказане рішення скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.07р. по справі №К-22135/06 (№36/183);
- станом на 05.03.2007р. позивач мав податковий борг на загальну суму 11873,40грн. в тому числі: з податку на прибуток -11717,50грн., з орендної плати з юридичних осіб - 155,90грн., що виник у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань, визначених платником самостійно в уточненій податковій декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2006р., а також на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.01.2007р. №0000471541/0;
- переплата в особовому рахунку позивача в сумі 7700грн. є необґрунтованою, оскільки не підтверджується платіжними та іншими документами платника і донарахування податку на прибуток в сумі 7700грн. відповідає вимогам чинного законодавства;
- активи МПБП фірма «АлмаЗ»знаходились в податковій заставі, що було підставою для направлення сплачених коштів на погашення податкових зобов'язань в порядку черговості (п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») і правомірність дій податкової інспекції підтверджена наведеною ухвалою Вищого адміністративного суду України;
- позивачем не вказані підстави для списання податкового боргу в сумі 10036,50грн.
В судовому засіданні 11.11.08р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
В матеріалах справи міститься друга податкова вимога від 05.03.2007р. №2/275 в якій вказано на те, що сума податкового боргу МПБП фірми «АлмаЗ»станом на 05.03.2007р. становить:
- з податку на прибуток 11717,50грн. в тому числі: 1681грн. -основний платіж і 10036,50грн. -штрафні санкції;
- з орендної плати -155,90грн.
МПБП фірма «АлмаЗ»було направлено Західно-Донбаській ОДПІ листа від 26.03.2007р. №122 в якому вказано на необхідність списання штрафних санкцій в сумі 10242,02грн., оскільки вказаний штраф нарахований на борг, який не існує.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 161 вказаного Кодексу встановлено, що під час прийняття постанови суд вирішує:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;
4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;
5) як розподілити між сторонами судові витрати;
6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 163 Кодексу постанова складається з:
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково;
висновку суду по суті вимог.
З урахуванням викладеного, обов'язком суду при вирішенні спору та прийнятті рішення по справі є чітке встановлення обставин на яких ґрунтуються доводи сторін, доказів, що підтверджують такі обставини, їх оцінка, вирішення питання щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, надання висновку по суті вимог.
В свою чергу, позивач повинен чітко вказати зміст позовних вимог і викласти обставини, якими обґрунтовуються такі вимоги, надати (зазначити) докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (ст.106 КАС України).
Аналіз позовної заяви, доповнень до позову та матеріалів справи свідчить про фактичну неможливість визначитись як з вимогами МПБП фірми «АлмаЗ», так і з обставинами, якими обґрунтовуються такі вимоги, а також з відповідними доказами.
Як зазначалось вище, підприємство в первинній позовній заяві вказувало на необхідність зобов'язання податкової інспекції списати суму 10036,50грн., штрафні санкції до неї в сумі 10038,50грн. як незаконно пред'явлені позивачу до оплати відповідачу з особового рахунку підприємства.
Позивач вказав на те, що господарським судом Дніпропетровської області по справі №36/183 прийнято рішення від 20.09.2005р., яким частково від суми позову 10802,50грн. задоволений позов Західно-Донбаської ОДПІ до МПБП фірми «АлмаЗ»в сумі 763,83грн., а в іншій частині позову відмовлено, так як позивач самостійно у встановлені законом строки здійснив оплату в бюджет 10802,50грн. -763,83грн. = 10038,67грн., однак у зв'язку з відсутністю в рішенні суду вказівки про списання невизнаної суми -10038,67грн. податкова інспекція не списала вказану суму з особового рахунку підприємства.
Однак, наведене рішення суду не дає змоги встановити наявність у позивача податкового боргу в сумі 10036,50грн. та штрафних санкцій до вказаної суми в розмірі 10038,50грн.
До того ж ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.07р. по справі №К-22135/06 (№36/183) наведене рішення господарського суду Дніпропетровської області та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2006р. скасовані з направленням справи на новий розгляд.
В доповненнях №1 від 01.11.2008р. позивач вказує на необхідність зобов'язання відповідача ліквідувати неіснуючу недоїмку в розмірі 7699,88грн. згідно першої податкової, списати з особового рахунку підприємства штрафні санкції в розмірі 297,62грн. за 2004р., 11082,52грн. за 2007р. згідно додатку 1 до листа №1407/10/15-119 і штрафні санкції у розмірі 1996,10грн. згідно додатку 2 до листа №1407/10/15-119 від 23.01.2008р. і пеню згідно актів звірки за 2006, 2007, 2008 р.р. в розмірі 2667,86грн. за 2006р., 513,21грн. за 2007р., 1218,87грн. за 2008р., нараховані на неіснуючу недоїмку, загальна сума 25476,06грн.
При цьому позивач зазначає лише те, що відповідач 14.10.2003р. в односторонньому порядку зарахував на особовий рахунок недоїмку в розмірі 7699,88грн. (помилка працівника податкової інспекції) і з вказаного часу відповідач змінює призначення платежів та направляє їх на погашення неіснуючої заборгованості.
В той же час, відсутні будь-які посилання на підстави (податкові повідомлення-рішення, декларації, дані особового рахунку) визначення підприємством вказаних сум як таких, що підлягають списанню.
Суд враховує, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.07.2007р. від 03.07.2007р. по справі №36/183 встановлено наступне.
Західно-Донбаською ОДПІ проведено перевірку МПБП фірми «АлмаЗ»щодо правильності ведення облікових операцій. За результатами проведеної перевірки виявлено наявність безпідставної переплати з податку на прибуток в сумі 7700грн., яка утворилася у зв'язку з помилковим повторним проведенням списання коштів у сумі 7700грн. Наявна переплата з податку на прибуток є необґрунтованою, не підтверджується платіжними та іншими документами платника. Зазначена переплата фактично зменшила податкові зобов'язання підприємства на 7700грн. Тому за результатами проведеної інвентаризації розрахунків з бюджетом МПБП фірми «АлмаЗ»Західно-Донбаською ОДПІ складено акт перевірки особового рахунку від 30.09.2003р. №3247/195. Відповідно до п.4.2.4 Інструкції нарахування податкових зобов'язань, визначених органом державної податкової служби, проводиться в особовому рахунку платника у розділі «Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій»за кодами операцій: … нарахування основного платежу при виявленні арифметичних помилок. Тому здійснення донарахування суми податку на прибуток в розмірі 7700грн. відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, підпункт 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за наявності у платника податків податкового боргу не передбачає можливості спрямування коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізній термін виникнення.
Оскільки активи МПБП фірми «АлмаЗ»у зв'язку з наявністю податкового боргу, знаходились в податковій заставі, сплачені нею кошти направлені на погашення податкових зобов'язань у порядку черговості.
Суд враховує викладені касаційною інстанцією обставини при вирішенні даного спору.
Позивачем не спростовано твердження податкової інспекції про можливість погашення податкового боргу в порядку черговості (п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Викладені обставини свідчать про те, що суд фактично позбавлений можливості визначитися не лише з предметом позову, а й з обставинами, якими підприємство обґрунтовує свої вимоги. Як позовна заява, так і доповнення до неї не дають змоги встановити суму податкового боргу, підставу та дату виникнення такого боргу, яку суму слід списати, які докази слід витребувати для встановлення відповідних обставин.
Суд не приймає посилання позивача на порушення податковою інспекцією пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у вигляді ненадання відповіді на лист від 26.03.2007р. щодо списання штрафних санкцій. Вказаною нормою регульований порядок подання скарги та розгляд такої скарги у зв'язку з прийняттям податковим органом саме рішення щодо визначення податкових зобов'язань. Однак у вказаному листі не було оскаржене рішення про нарахування податкових зобов'язань.
Викладені обставини свідчать про необхідність відмови в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.
Суддя В.О.Татарчук
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України -17.11.2008р.