ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 6/914
13.10.08
За заявою державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва № 6/914 за позовом державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько- середземноморські авіалінії»про стягнення 877028,95 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Огій А.В. (за дов.)
Від відповідача Шабан Н.М. (за дов.)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом державний міжнародний аеропорт «Бориспіль»до товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»про стягнення 204881,67 грн. заборгованості за послуги з наземного обслуговування літаків за період з жовтня 2002 року по грудень 2002 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг з наземного обслуговування в повному обсязі відповідно до договору від 01.01.2001 про надання послуг з наземного обслуговування, укладеного між сторонами у формі додатку В 1.5/2.5.9-4 до Стандартної Угоди ІАТА про наземне обслуговування 1998 року.
Ухвалою суду від 05.12.2005 було порушено провадження у справі № 6/914.
До прийняття рішення по справі позивач подав ряд заяв про збільшення розміру позовних вимог. Зокрема, позивач просив стягнути додатково за період з січня 2003 року по 15 серпня 2003 року 672147,28 грн.
Відповідач позовні вимоги відхилив, зазначивши, що ним повністю оплачені рахунки-фактури, які за договором є підставою для оплати послуг позивача.
Позивач, на спростування доводів відповідача, зазначив, що оплата послуг з наземного обслуговування була відповідачем здійснена з урахуванням знижок, встановлених наказами Міністерства транспорту України.
Відповідач не погодився з посиланнями позивача на неправомірність наказів Міністерства транспорту України, якими запроваджено знижки до діючих тарифів, зазначивши, що вони не є нормативно-правовими актами, не підлягають державній реєстрації, Міністерство транспорту та зв'язку України мало право самостійно встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому тарифи. Одночасно відповідач зазначив, що позивач визнав факт застосування знижок по оплаті аеропортових зборів шляхом надання щомісячно корегувальних рахунків-фактур та ведення обліку операцій по наданим послугам та розрахункам за ці послуги з урахуванням вказаних знижок.
Рішенням суду від 01.08.2006 у позові було відмовлено повністю.
Підставою для відмови у позові стало самостійне зменшення позивачем вартості наданих послуг з наземного обслуговування літаків (збір за зліт-посадку, пасажирський збір та забезпечення авіаційної безпеки), а не внаслідок одноособового застосування відповідачем тих чи інших правових актів, яке було здійснено на підставі наказів Міністерства транспорту України № 895 від 17.12.2002, № 31 від 17.01.2003, № 114 від 18.02.2003, № 191, № 296 від 16.04.2003, № 375 від 22.05.2003, № 470 від 01.07.2003, № 516 від 11.07.2003, № 630 від 14.08.2003, № 709 від 15.09.2003.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 рішення було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 31.01.2007 вказану постанову апеляційної інстанції було залишено без змін.
Позивач звернувся до суду з заявою про перегляд згаданого вище рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст.ст. 112-114 ГПК України.
Ухвалою від 05.03.2007 розгляд заяви було призначено на 22.03.2007.
Нововиявленою обставиною, на думку заявника, є нечинність з моменту прийняття наказів Міністерства транспорту та зв'язку України, на підставі яких позивач зменшив вартість наданих послуг з наземного обслуговування. Нечинність наказів встановлена постановою господарського суду міста Києва у справі № 14/536-А від 12.12.2006, що набрала законної сили.
Відповідач проти задоволення заяви заперечив, посилаючись на те, що поведінка позивача підтверджує добровільність застосування знижок до послуг з наземного обслуговування літаків в розмірах, визначених у згаданих вище наказах, підписання посадовими особами рахунків зі знижками свідчить про волевиявлення сторін встановити договірну вартість за надані послуги.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
31.12.2001 між державним міжнародним аеропортом «Бориспіль»та товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії», було укладено договір про надання послуг з наземного обслуговування у вигляді додатку В 1.2/2.5.11-3 від 08.01.2002 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (далі - Договір).
Вказаний Договір визначає послуги для разового наземного обслуговування, які зобов'язувався надавати позивач відповідачу (п. 1.1. Договору), що складається з прибуття та подальшого відправлення того самого літака, а також порядок їх оплати відповідачем.
Договір було укладено на період з 31.12.2001 до 01.08.2003, який в подальшому продовжувався шляхом підписання додаткових угод.
У примітці до п. 1.1. параграфу 1 Договору передбачено, що збір за посадку-зліт, пасажирський збір, збір за забезпечення авіаційної безпеки та збір за наднормативну стоянку не входять до наземного обслуговування і встановлюються відповідним наказом Міністерства транспорту України по аеропорту Бориспіль.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», до повноважень Мінтрансу України належить встановлення, за погодженням з Міністерством економіки України, аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).
Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»№ 459 від 29.12.1997, що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 за № 127/2567, були встановлені аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.
Отже, виходячи з вищевикладеного, плата за пасажирський збір, збір за забезпечення авіаційної безпеки та за посадку-зліт не регулюється сторонами за договором, а є фіксованою ціною (тарифом), що встановлюється центральним органом виконавчої влади.
З огляду на це, вартість даних послуг, незалежно від дій сторін за Договором, підлягає сплаті виходячи з ціни (тарифу), встановленої Міністерством транспорту України.
Рішення від 01.08.2006 про відмову у позові ґрунтувалось на наказах Міністерства транспорту України № 895 від 17.12.2002, № 31 від 17.01.2003, № 114 віл 18.02.2003, № 191, № 296 від 16.04.2003, № 375 від 22.05.2003, № 470 від 01.07.2003, № 516 від 11.07.2003, № 630 від 14.08.2003, № 709 від 15.09.2003, якими були затверджені розміри знижок за збори за аеропортові обслуговування.
Тобто рішення суду ґрунтувалось на рішеннях центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесено встановлення цін (тарифів) на дані послуги.
У той же час, постановою господарського суду міста Києва від 13.12.2006 у справі № 14/536-А за позовом Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»до Міністерства транспорту та зв'язку України було визнано нечинним з дати прийняття та скасовано згаданий вище наказ № 709 від 15.09.2003 в частині, що стосується державного міжнародного аеропорту «Бориспіль».
Вищевказаним наказом було затверджено розмір знижок із зборів за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в аеропортах України на серпень 2003 року.
За таких обставин, оскільки наказ № 709 від 15.09.2003, в силу своєї нечинності, не породжує будь-яких правових наслідків, визначення вартості зборів за аеропортове обслуговування повітряних суден (посадка-зліт, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів) повинно здійснюватись виходячи з тарифів, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»№ 459 від 29.12.1997, що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 за № 127/2567.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для розгляду справи і не могли бути відомі заявникові.
Нововиявленими обставинами за своєю правовою природою є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, що існували на час вирішення спору, але в силу певних обставин не були відомі.
Виходячи з цього, нечинність з моменту прийняття наказу Міністерства транспорту України, що встановлено постановою господарського суду міста Києва у справі № 14/536-А від 12.12.2006, є нововиявленою обставиною.
З огляду на викладене, оскільки підстави для застосування знижок відсутні, заборгованість відповідача за послуги зі зльоту-посадки, пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки за серпень 2003 року становить 149631,85 грн.
Порядок розрахунку на надані позивачем послуги, у тому числі за послуги зі збору за посадку-зліт, пасажирського збору, збору за забезпечення авіаційної безпеки та збору за наднормативну стоянку, встановлено параграфом 4 Договору.
Пунктом 5.1 вказаного параграфу передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі рахунку, який позивач передає відповідачу до 15 числа місяця наступного за звітним.
У свою чергу, відповідач зобов'язаний був оплатити надані позивачем послуги в національній валюті України протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку на розрахунковий рахунок позивач.
09.09.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/470 для оплати за період з 01 по 15 серпня 2003 року 1790585,67 грн. Відповідач оплатив рахунок частково на суму 1640886,59 грн.
Враховуючи те, що рахунок містить посилання на наказ № 709, датований 15.09.2003, дата складання рахунку (09.09.2003) вважається такою, що зазначена помилково.
Не сплативши у повному розмірі збір за зліт-посадку, пасажирський збір та збір за забезпечення авіаційної безпеки відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.
В силу наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту «Бориспіль»№ 459 від 29.12.1997 до складу оспорюваних зборів за обслуговування повітряних суден, знижки за які було надано наказом Міністерства транспорту України № 709 від 15.09.2003, не входить збір за стоянку.
Отже, визнання недійсним наказу Міністерства транспорту України № 709 від 15.09.2003 в частині застосування знижки до збору за стоянку в розмірі 67,23 грн. не є нововиявленою обставиною.
Таким чином, рішення господарського суду міста Києва підлягає зміні в частині стягнення 149631,85 грн. збору за зліт-посадку, пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
В силу п. 1 ч. 5 ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення у разі зміни або скасування рішення.
Оскільки доказів нечинності наказів Міністерства транспорту України, на підставі яких були засновані знижки до серпня 2003 року, заявник суду не подав, рішення господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1496,32 грн. державного мита (за подання позовної заяви та заяви про перегляд за нововиявленим обставинами) та 20,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі, керуючись ст.ст. 49, 112-114 ГПК України, суд -
Заяву державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2008 у справі № 6/914 за позовом державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»до спільного закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» про стягнення 877028,95 грн. задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2006 змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько- середземноморські авіалінії»(03055, м. Київ, вул. Шулявська, 7, рахунок 26007133601 в АК «Промислово-фінансовий банк, МФО 320906, код 30180773) на користь державного міжнародного аеропорту «Бориспіль»(08307, м. Бориспіль-7, Київська обл., аеропорт, рахунок 26008301210001 у філії АКБ «Національний кредит»м. Бориспіль, МФО 300700, код 20572069) 149631,85 грн. заборгованості, 1496,32 грн. державного мита та 20,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.А.Ковтун
Рішення підписано 12.11.2008