11 квітня 2012 р. Справа № 18091/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника громадянина ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року в справі за позовом Долинського РВ УМВСУ в Івано-Франківській області до громадянина ОСОБА_1 про затримання та примусове видворення за межі України,
У вересні 2011 року Долинський РВ УМВСУ в Івано-Франківській області звернувся до суду з позовом до громадянина ОСОБА_1 про його затримання та примусове видворення за межі України. Посилався на те, що 22.09.2011 року відповідач був виявлений працівниками міліції на залізничному вокзалі м. Долина, при цьому не мав при собі документів, які посвідчують його особу. Оскільки правові підстави для його подальшого перебування на території України відсутні, а також були підстави вважати, що не маючи документів, він буде ухилятися від виїзду за межі України, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року позов задоволено, затримано та примусово видворено за межі України громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Постанову суду першої інстанції в інтересах відповідача оскаржила його представник ОСОБА_3, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не взяв до уваги, що рішення компетентного органу щодо видворення відповідача за межі України не приймалося, тому його ухилення від виконання такого рішення як правової підстави для затримання та примусового видворення, не мало місця, що не давало підстав позивачу для звернення до суду з даним позовом. Крім того, розглянувши справу у відсутності відповідача, не з'ясувавши всіх обставин справи, не дотримавши правил предметної підсудності, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи вимоги органу внутрішніх справ щодо затримання та примусового видворення ОСОБА_1 за межі України, суд першої інстанції прийшов до висновку про відповідність заявлених вимог позивача чинному законодавству. Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
В справі встановлено, що 22.09.2011 року працівниками Долинського РВ УМВСУ в Івано-Франківській області під час несення служби по охороні громадського порядку в м. Долина на залізничному вокзалі було затримано громадянина ОСОБА_1, який не мав при собі документів, які посвідчують його особу. ОСОБА_1 пояснив, що 19.09.2011 року в Україну він прибув з ОАЕ, в м. Києві його зустріли знайомі арабського походження, які вилучили в нього паспорт, а згодом в пошуках роботи привезли його в м. Долину, де він був затриманий.
Долинський РВ УМВСУ в Івано-Франківській області на відповідача склав протокол про адміністративне правопорушення № 0067494 від 22.09.2011 року, на підставі якого постановою Долинського районного суду від 23.09.2011 року ОСОБА_1 був визнаний винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 203 КУпАП, а в зв'язку з малозначністю правопорушення - він був звільнений від адміністративної відповідальності з обмеженням усним зауваженням. Справа в суді розглядалася з участю перекладача ОСОБА_2, а відповідач свою вину в правопорушенні визнав та не заперечив, що на території України перебуває нелегально.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як іноземець порушив встановлений законом порядок перебування в Україні, перебуваючи 22.09.2011 року на її території без документів на право перебування в Україні.
Відповідно до ст. 32 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо:
він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання;
він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк;
його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку;
під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону;
він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними.
Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо:
його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою;
він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення;
у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів охорони державного кордону (стосовно осіб, затриманих ними у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону України) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до п'яти днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
У разі якщо ці особи ухиляються від виїзду після прийняття такого рішення, вони підлягають примусовому видворенню на підставі постанови адміністративного суду.
Органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх зверненням постанови адміністративного суду затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі органами охорони державного кордону до суміжної держави.
Така постанова приймається судом за зверненням органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (всупереч забороні щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом) або прийняті на територію України на виконання міжнародних договорів про реадмісію осіб, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, розміщуються за рішенням адміністративного суду в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більш як дванадцять місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Фізичні або юридичні особи, які запрошували чи приймали цих іноземців та осіб без громадянства, влаштовували їх незаконний в'їзд, проживання, працевлаштування, сприяли в ухиленні від виїзду після закінчення строку перебування, в порядку, встановленому законом, відшкодовують витрати, завдані державі у зв'язку з видворенням зазначених іноземців та осіб без громадянства.
Отже, при вирішенні питання про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України необхідно з'ясувати, чи прийнято відповідним компетентним органом рішення про видворення за межі України, а також чи має місце ухилення іноземця чи особи без громадянства після прийняття такого рішення про видворення або чи є наявними обґрунтовані підстави вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду як підстава для звернення до суду з адміністративним позовом про примусове видворення за межі України.
В справі встановлено, що рішення Долинським РВ УМВСУ в Івано-Франківській області про видворення ОСОБА_1 за межі України не приймалося.
Порушення позивачем встановленого на час спірних правовідносин порядку видворення іноземців та осіб без громадянства призвело до порушення прав та законних інтересів відповідача, який при наявності рішення про видворення за межі України мав би можливість добровільно виконати його без застосування заходів примусу на підставі оскарженої постанови суду першої інстанції.
Суд на вказані обставини справи належної уваги не звернув та прийняв постанову про задоволення позову з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову з викладених підстав.
Апеляційні вимоги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права задоволенню не підлягають в силу правомірності розгляду справи у відсутності відповідача на підставі його заяви з участю перекладача. Не є підставою для скасування постанови суду і доводи апелянта в частині порушення судом предметної підсудності, оскільки справа розглянута належним судом.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника громадянина ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року в справі № 2а-3082/11/0970 скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : М.П.Кушнерик
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 13.04.2012 року