11 квітня 2012 р. Справа № 7532/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Хобор Р.Б., Попка Я.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни,
10 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (далі - УПФ України в Кам'янець-Подільському районі) щодо невиплати їй підвищення до пенсії згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату такого підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 травня 2010 року з подальшим її нарахуванням та виплатою.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року, прийнятою у скороченому провадженні, вищевказаний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПФ України в Кам'янець-Подільському районі щодо невиплати позивачці підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату їй такого підвищення, розмір якого встановлюється ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 10 травня по 26 листопада 2010 року з врахуванням виплачених сум.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Кам'янець-Подільському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачки. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України. Також наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції виходив із того, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи із положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмова УПФ України в Кам'янець-Подільському районі у проведенні нарахування і виплати позивачці щомісячної надбавки до пенсії у вищезазначеному розмірі за період з 10 травня по 26 листопада 2010 року є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення виплачуваної їй відповідачем пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку адміністративного суду, не слід брати до уваги при вирішенні спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, виходячи із встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а також фактично заявлених позивачкою вимог, апеляційний суд приходить до переконання про підставність адміністративного позову позивачки у частині визнання протиправною відмови відповідача у підвищенні розміру її пенсії, як дитині війни, на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 10 травня по 26 листопада 2010 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачки здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної доплати правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачки у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі адміністративний суд не вбачає.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань до уваги апеляційним судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року у справі № 2а-2521/10 - без змін.
В силу вимог ч. 10 ст. 1832 КАС України ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Р.Б.Хобор
Я.С.Попко