Справа № 2-5173/11
Номер провадження 2/1109/579/2012
20 березня 2012 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
при секретарі Мосійчук А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом КП "Теплоенергетик" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за використану теплову енергію, -
Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 7675 грн. 34 коп. за використану теплову енергію.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, в ході судового розгляду справи надала заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
На підставі ст.ст. 158, 159 ЦПК України справа розглядається за наявними в ній документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою КРЕПу № 6 (а. с. 12) і відповіддю на запит суду обласного адресного бюро.
Власником цієї квартири була ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть (а. с. 22), потім ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а. с. 23).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а. с. 24).
Позивач на протязі 2002 - 2011 років в опалювальний сезон надав в квартиру, в якій зареєстрований відповідач, теплову енергію.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як визначено в ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 68 ЖК України квартиронаймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Позивач заявив до стягнення 5511 грн. 74 коп. основного боргу нарахований в період з 01.01.02р. по 01.04.11р.
Відповідач в письмовій заяві від 16.12.11р. просить застосувати позовну давність.
Відповідно до ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Стаття 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач не подавав клопотання про поновлення пропущеного ним строку позовної давності із зазначенням поважних причин, тому суд застосовує до правовідносин сторін позовну давність.
Позивач звернувся до суду 25.10.11р., три роки для позовної давності - 25.10.08р.
Згідно наданого позивачем розрахунку, борг відповідача за вищевказаний період становить 3277 грн. 70 коп. Доказів сплати цього боргу відповідач не подав, тому він підлягає стягненню на користь позивача.
Виходячи з предмету і змісту спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та індексу інфляції із суми простроченої заборгованості, за весь період її виникнення так-як в цій частині вимог містяться обставини, що свідчать про наявність спору про право, а саме: водо-теплопостачаня та водовідведення відноситься до комунальної послуги і регулюється як загальними матеріальними нормами, так і спеціальними законами, якими є Закони України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», що мають пріоритет у застосуванні в порівнянні із основними нормами права.
Так, жоден із перерахованих Законів не містить у заявника прав на стягнення заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції.
Натомість, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" в обов'язках теплогенеруючої, теплотранспортної та теплопостачальної організацій передбачає можливість стягнення тільки пені за встановленими законодавством або договором розмірами. По відношенню до правовідносин пов'язаних із наданням теплової енергії, Закон і договір не передбачає можливості застосування загальних цивільно-правових фінансових санкцій за невиконання грошового зобов'язання, як то стягнення трьох відсотків річних і індексу інфляції (ст.625 ЦК).
Дійсно п. 3 ч. 3 ст. 96 ЦПК України містить процесуальну можливість такого стягнення, але її реалізація може настати при наявності на то відповідних правових підстав, яких на момент подачі заяви в суд, суб'єкт господарювання не надав.
Позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 31, 57 - 60, 88,213-215,294 ЦПК України суд,-
Позов КП "Теплоенергетик" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенергетик» борг за надану теплову енергію в сумі 3277 грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП "Теплоенергетик" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда В. В. Мохонько