Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц -1860 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Курдюков В.М.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
Іменем України
11 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Спас О.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
Каракуші К.В.,
при секретарі Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Токмака в особі Токмацької міської ради про визнання права власності,
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади м. Токмака в особі Токмацької міської ради про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 0,0617га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
В позові зазначала, що у власності ОСОБА_5 знаходилась вказана земельна ділянка та розташований на ній житловий будинок за адресою АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Відповідно до свідоцтва про права на спадщину за законом від 29.11.2004 р. спадкоємицею майна, у тому числі земельної ділянки розміром 0.0617га за адресою АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, яка відповідно заповіту від 23.04.2004 року заповідала їй усе своє майно. За життя ОСОБА_4 не зареєструвала своє право власності на зазначену земельну ділянку і на теперішній час право власності продовжує бути зареєстрованим за ОСОБА_5
Просила суд визнати за нею право власності на дану земельну ділянку площею 0,0617га в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків рішення суду фактичним обставинам справи, порушення вимог процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 -215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.
Позивачка є спадкоємицею усього майна за заповітом після смерті ОСОБА_4 Спадкодавець ОСОБА_4 успадкувала вищевказану спірну земельну ділянку, проте, право на неї в державних органах не зареєструвала. (а.с.5 -12).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно застосував для вирішення справи ст. ст. 1216, 1218 ЦК України з системного аналізу яких видно, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, від спадкодавця до спадкоємця. Суд вірно керувався ст. 1299 ЦК України, якою встановлено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу) і при цьому право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Оскільки спадкодавець ОСОБА_4 не зареєструвала своє право на успадковану спірну земельну ділянку, хоча за законом це було її обов'язком у тому випадку, коли вона бажала набути на неї право власності, у неї не виникло право власності на вказане нерухоме майно. Відповідно спірна земельна ділянка не увійшла до складу спадщини і не може бути успадкована позивачкою.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 1225 ЦК України не знайшли свого підтвердження. Набути право власності на спірну земельну ділянку на підставі вказаної норми матеріального права позивачка не може, так як її вимоги суперечать цій статті закону.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Тобто, закон передбачає перехід права власності від спадкодавця до спадкоємця. Проте, в справі встановлено, що спадкодавець на момент відкриття спадщини не мала права власності на земельну ділянку, а тому перехід права не може відбутися в зв'язку з відсутністю цього права.
Інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.
Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 08 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: