Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22ц -1708/ 2012 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
Рішення
«18 »квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Свинаренко О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до АТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Запорізької обласної дирекції, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки та поруки, зобов'язання вчинити певні дії.-
У листопаді 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнювали, до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості за кредитним договором.
У позовній заяві позивач зазначав, що 24 квітня 2008 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/17-44/1097-37, на суму 35 000,00 доларів США зі сплатою 14,0 % річних, на строк по 24.04.2014 р., для використання на споживчі цілі. Додатковою угодою дата погашення кредиту - 24 серпня 2016 року.
В забезпечення кредитного договору 24.04.2008 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, посвідчений 24.04.2008 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим № 1378. Предметом іпотеки є нерухоме майно -квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 39,35 кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., та належить іпотекодавцю/відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва па право власності № 1130 від 29 липня 1993 року, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Запоріжжя.
ОСОБА_3 порушив умови зазначеного кредитного договору, відповідач зобов'язання належним чином не виконував тривалий час, а саме: з травня 2010 року.
Просили в рахунок погашення заборгованості . за кредитним договором № 14/17-44/1097-37 від 24.04.2008 р. перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 589 581, 80 грн., в тому числі: 287 670, 08 грн. ( 36 081, 89 доларі США) - заборгованість кредит; 60 344, 33 грн. ( 7 568, 87 доларів США) -нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом ; 241 567, 39 грн. ( 30 299, 32 доларів США) -пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 39, 35 кв. м., житловою площею 19, 5 кв.м., та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності № 1130 від 29 липня 1993 року, виданого Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Запоріжжя, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу на користь ПАТ "Раййфайзєн Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнути з відповідача судові витрати.
Не погоджуючись з позовом, в листопаді 2011 року, ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції, треті особи: ОСОБА_6, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсними кредитного договору № 014/17-44/1097-37 від 24.04.2008 р., договорів іпотеки та поруки .
В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що 24 квітня 2008 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ним було укладено кредитний договір № 014/17-44/1097-37, на суму 35 000,00 доларів США зі сплатою 14,0 % річних, на строк по 24.04.2014 р., для використання на споживчі цілі.
В забезпечення кредитного договору 24.04.2008 року був укладений договір іпотеки . Предметом іпотеки є нерухоме майно -квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 39,35 кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., та належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва па право власності № 1130 від 29 липня 1993 року, виданоговВиконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Запоріжжя.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24.04.2008 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.
Банком, як до укладення оспорюваного кредитного договору, так і в момент його укладення були порушені вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», Цивільного кодексу України, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Внаслідок зазначених дій банку текст кредитного договору не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому відсутні положення, необхідні для такого роду договорів.
Банк, не надавши повної, своєчасної та достовірної інформації про умови та порядок кредитування , ввів його в оману.
Підставою недійсності кредитного договору є також використання іноземної валюти як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства.
Просив суд визнати недійсним кредитний та договори поруки і іпотеки.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року позов Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль"в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/17-44/1097-37 від 24.04.2008 р. перед Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 589 581, 80 грн., в тому числі: 287 670, 08 грн. ( 36 081, 89 доларів США) - заборгованість по тілу кредиту; 60 344, грн. ( 7 568, 87 доларів США) - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом; 241 567, 39 грн. ( 30 299, 32 доларів США) - пеня за несвоєчасну сплату планового платежу по кредиту, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, загальною площею 39, 35 кв. м., житловою площею 19, 5 кв.м., та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності № 1130 від 29 липня 1993 року, виданого Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Запоріжжя, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових пін і на подібне майно на момент продажу на користь Публічного акціонерного товариства "Раййфайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" судові втрати на загальну суму 1 820,00 гри. ( одна тисяча вісімсот двадцять гривень 00 кой.), з яких : 1 700 00 грн. - витрати на сплату державного мита; 120,00 грн. - витрати на сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, а справу розглянути за правилами ст. 303 ЦПК України та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсними на підставі ст.ст.203,215, 230 ЦК України договорів кредиту, іпотеки та поруки
При вирішенні даного спору судом з достатньою повнотою та всебічністю досліджено надані сторонами докази, вірно встановлено фактичні обставини справи і визначено відповідно до них правовідносини та правильно застосовано норми матеріального й процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не можуть прийняті до уваги , виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом цієї норми закону ніхто не може бути примушений до укладення договору, що не відповідає його волі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Принцип свободи договору передбачає, як це закріплено у ст. 627 ЦК України, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі у контрагентів та визначенні умов договору тощо.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Із матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та банком були укладені кредитний договір 014/17-44/1097-37 від 24 квітня 2008 року на суму 35 000 доларів США зі сплатою 14 % річних та терміном погашення до 24 квітня 2004 року , а додатковою угодою від 27 квітня 2009 року сторони визначили дату остаточного погашення кредиту 24 серпня 2016 року.
Кредитний договір укладено у письмовій формі. При його укладенні сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, що сторонами у справі не оспорюється.
Як встановлено судом, при укладенні спірного кредитного договору сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договорів: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Відповідно до ст. 230 ЦПК України обставини, які є підставою для визнання угоди недійсною, повинні існувати на час підписання угоди, а не під час її виконання.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Проте ОСОБА_3 належних та допустимих доказів неправомірного впливу банку на його волевиявлення , щоб спонукати його до укладення кредитного договору, не надав. Посилання ОСОБА_3 на невідповідність кредитного договору ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо справедливості умов договору через покладання на позичальника ризику знецінення національної валюти та на ненадання позичальнику інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, зокрема, щодо ціни, як на підставу визнання договору недійсним є помилковим та таким , що суперечить встановленим по справі обставинам.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти -гривні. При укладенні спірних договорів ОСОБА_3 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх.
Відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості, а п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 встановлює, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Така норма запроваджена на виконання Закону України "Про захист прав споживачів" і виконана банком перед укладенням оспореного позивачем кредитного договору , про що зазначено у ст.15 кредитного договору і засвідчено особистим підписом позичальника (а.с.12 звор.).
Є неприйнятними й доводи ОСОБА_3 про порушення законодавства при кредитуванні з використуванням іноземної валюти. Надання кредиту в доларах США не суперечить ст.ст.192,533 ЦК України,ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Висновки суду про наявність у боржника перед банком боргу підтверджені матеріалами справи,зокрема, кредитним договором , додатковою угодою, графіком погашення кредиту, розрахунком заборгованості (а.с.10,16,17,181,185). Факт неналежного виконання договору кредиту та розмір заборгованості не оспорюється відповідачем .
За змістом ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правові наслідки невиконання ОСОБА_3 кредитного договору, забезпеченого іпотекою, вірно застосував ст. ст. 1050, 1054 589,590 ЦК України, ст. ст.33, 35 Закону України "Про іпотеку",задовольнивши позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором .
Із розрахунку вбачається , що сума заборгованість по тілу кредиту складає 287670 грн.08 коп., а пеня нарахована і стягнута в сумі 241567 грн.39 коп.
Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Враховуючи зазначенні обставини, вочевидь не співмірність між нарахованою пенею і порушенням зобов'язання, враховуючи сімейне становище відповідача, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, колегія судді приходить до висновку, що пеню необхідно зменшити і визначити у розмірі 35800 грн., що є достатньою сумою, яка забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника.
Обставини, за яких суддя не може брати участь у вирішенні справи. визначені ст.ст.20,21 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги щодо упередженості судді не мають будь-якого підгрунття.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2012 року змінити в частині стягнення неустойки, зменшивши її до 35800 грн. і загальної суми, заборгованості, в погашення якої звернуто стягнення на квартиру, в сумі 393814 грн.41коп, в тому числі 287 670, 08 грн. ( 36 081, 89 доларів США) - заборгованість по тілу кредиту; 60 344, 33 грн. ( 7 568, 87 доларів США) - нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом, 35800 грн. - пені.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .
Головуючий:
Судді: