79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.04.12 Справа№ 5015/538/12
За позовом: Міністерства юстиції України, м.Київ в інтересах держави Україна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна казначейська служба України, м.Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії, м.Червоноград
про стягнення збитків завданих державному бюджету України в розмірі 40355грн. 55коп.
Суддя: Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання: Гривняк Г.Т.
Представники:
від позивача: Перетятько М.В.
від третьої особи: не з'явився
від відповідача: не з"явився
Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.
Суть спору: Позов заявлено Міністерством юстиції України в інтересах держави Україна до Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії про стягнення збитків завданих державному бюджету України в розмірі 40355грн. 55коп. виплачених за рішенням Європейського суду за заявою №7956/08 з Державного бюджету України. Позивачем до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну казначейську службу України.
Ухвалою суду від 17.02.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.03.2012р. В зв"язку з неявкою в судове засідання 12.03.2012р. представника відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 02.04.2012р. Ухвалою суду від 02.04.2012р. виправлено допущену в ухвалі господарського суду від 12.03.2012р. описку, розгляд справи відкладено на 11.04.2012р.
В судовому засіданні 11.04.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.
Відповідач в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив.
Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі повернута поштовим відділенням з поміткою „за закінченням терміну зберігання". Докази вручення (повернення) ухвали суду від 12.03.2012р. та від 02.04.2012р. станом на 11.04.2012р. відсутні.
Вказані поштові конверти надсилалися відповідачу на адресу вказану позивачем в позовній заяві, а саме: 80100, м.Червоноград, вул.Промислова, 1.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого відповідно до статей 17 та 221 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та у зв"язку із розглядом справи №5015/538/12 за електронним запитом від 02.04.2012р. за №13478261 станом на 02.04.2012р. місцезнаходженням Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнє підприємство Західно-Української вугільної холдингової компанії є: 80100, Львівська обл.., м.Червоноград, вул. Промислова, буд. 1.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).
Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.
Станом на 11.04.2012р. докази сплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача не надходили.
Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
За результатами розгляду заяви №7956/08, яку подав ОСОБА_4., в рамках справи „Стецюк та інші проти України" Європейським судом прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання питань, викладених у заяві. Зокрема, Урядом України визнано факт порушення норм Конвенції та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано сплатити заявнику 1905,00 Євро як відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди, судових витрат та залишок заборгованості за рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.02.2000р.
На виконання взятих Урядом зобов"язань з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника сплачено 40355грн. 55коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.10.2011р. № 1772 та від 05.10.2011р. № 1820 та від 05.10.2011р. № 1820.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (надалі -Конвенція).
Відповідно до статті 14 Закону України „Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Частиною 1 статті 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (надалі -Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У зв"язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України Верховною Радою України 23 лютого 2006р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.
Згідно зі статтями 3, 8 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у рішенні. Названим Законом передбачено обов'язок Органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 5 статті 9).
Органом представництва згідно зі статтею 1 цього Закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006р. № 784 „Про заходи щодо реалізації Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплачена заявнику платіжними дорученнями № 1772 від 03.10.2011р. та №1820 від 05.10.2011р. сума є збитками Державного бюджету України. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.
ОСОБА_4. працював на підприємстві відповідача, отримав профзахворювання, внаслідок чого йому призначено одноразову допомогу та щомісячні відшкодування втраченого заробітку. Однак, відповідач не виплачував заявнику належні йому кошти, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.02.2000р. задовольнив позовні вимоги заявника та зобов"язав Товариство сплатити на користь ОСОБА_4 відшкодування шкоди за ушкодження здоров"я виходячи із середньомісячного заробітку в сумі 531грн. 53коп. одноразово за період з 16.06.1998р. по 01.03.2000р. 3585грн. 77коп., а починаючи з 01.03.2000р. щомісячно стягувати по 212грн. 61коп. до чергового переосвідування 09.08.2001р. та одноразову допомогу у розмірі 21 261грн. 20коп., а починаючи з 01.03.2000 року щомісячно по 212,61 грн.
На момент звернення заявника зі скаргою до Європейського суду щодо тривалого невиконання рішення Червоноградського міського суду Львівської області присуджені йому кошти не були сплачені в повному обсязі.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Конституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обов'язковість рішення суду (пункт 9 частини 2). Це означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, не виплата заявнику належних йому коштів, а також невиконання судового рішення є протиправною поведінкою відповідача в цивільно-правовому розумінні, яка призвела до порушення конституційних та цивільних прав заявника ОСОБА_4 Судом встановлено, що ОСОБА_4 виплачено з Державного бюджету України 40355грн. 55коп.
Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України, цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 15.02.2000р., наслідком чого є звернення ОСОБА_4 до Європейського суду, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди призюмується - відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.
У відповідача не було перешкод для виконання обов'язку, який покладався на нього рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.02.2000р. щодо відшкодуванню шкоди у вигляді одноразової допомоги та щомісячних витрат втраченого заробітку.
Статтею 1191 ЦК України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 40355грн. 55коп. збитків, завданих Державному бюджету України.
Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 14, 15 Закону України „Про міжнародні договори України", ст.ст. 2, 3, 8, 9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 2, 11, 15-17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнього підприємства Західно-Української вугільної холдингової компанії, вул.Промислова, буд. 1, м.Червоноград, Львівська область (ідентифікаційний код 05473298) збитки, завдані Державному бюджету України, у розмірі 40355грн. 55коп. на користь Державного бюджету України.
Стягувач -Міністерство юстиції України, вул. Городецького, буд. 13, м.Київ, (ідентифікаційний код 00015622). Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Червоноградське гірничо-монтажне управління" дочірнього підприємства Західно-Української вугільної холдингової компанії, вул.Промислова, буд. 1, м.Червоноград, Львівська область (ідентифікаційний код 05473298) в доход Державного бюджету України 1609грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.
Повний текст рішення виготовлено
та підписано 18.04.2012р.