01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" квітня 2012 р. Справа № 6/550/4/030-12
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630",
м. Сквира
про стягнення 6864,39 грн.
за участю представників сторін:
позивач -ОСОБА_1 -приватний підприємець;
відповідач -не з'явився;
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630" (відповідач) про стягнення 6864,39 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про надання консультаційно-юридичних послуг від 05.10.2010р. відповідач отримав від позивача послуги, за які в повному обсязі не розрахувався.
10.04.2012р. позивач через канцелярію господарського суду подав витребувані судом документи.
Представник відповідача в судове засідання 12.04.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав.
Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").
Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується також наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103232215244 від 04.04.2012р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
05 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання консультаційно-юридичних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобовяуєтья за завданням замовника надати консультаційно-юридичні послуги стосовно участі останнього у торгах на закупівлю: роботи з реконструкції по об'єкту «Захист від підтоплення забудови прилеглої до р. Буча на території м. Буча Києво-Святошинського району», що здійснює Ірпінське міжрайонне управління водного господарства, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору визначено, що виконавець консультує (інформує) щодо всіх питань пов'язаних з участю у тендері, зокрема, роз'яснює вимоги документації конкурсних торгів, положень чинного законодавства щодо участі у тендері та підготовки пропозиції конкурсних торгів, забезпечує правильне оформлення необхідної документації, надає допомогу у підготовці та укладенні договору про закупівлю, проводить інші заходи, що стосуються виконання даного договору.
Вартість послуг була визначена сторонами в розмірі 5 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок. (п. 2.1. договору).
Пунктом 1.3 визначено, що послуги вважаються виконаними після підписання акта приймання-передачі послуг замовником або уповноваженим представником.
Так, на виконання умов договору, протягом жовтня-листопада 2010 року виконавцем були надані замовнику послуги загальною вартістю 5 000,00 грн., що також підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 11 від 22.11.2010р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками. У зв'язку з відсутністю зауважень з боку відповідача, підписання вказаного акту дає суду підстави вважати, що послуги надані позивачем на суму в розмірі 5000 грн. відповідачем прийняті та погоджені.
Згідно п.2.2, 2.3 договору, розрахунок здійснюється по акту прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту його підписання.
Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 5 000,00 грн.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1000,00 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 610 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 4.4 договору, за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 1000,00 грн.
Враховуючи те, що відповідач, в силу вищезазначених умов договору та законодавства, доказів сплати заборгованості в розмірі 5000,00 грн. суду не надав, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 1000,00 грн. визнається судом правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем з посиланням на п. 4.5 договору, заявлена до стягнення пеня в розмірі 386, 44 грн.
У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.
Так, у відповідності до п. 4.5 договору сторони встановили, що за недотримання строків розрахунків, зазначених п. 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% вартості послуг за кожний день прострочення, але не більше подвійної обліком ставки.
Тобто, з аналізу вищезазначеного пункту договору вбачається, що за неналежне виконання умов договору, відповідальність за таке порушення у вигляді неустойки несе замовник (позивач).
Судом встановлено, що між сторонами відсутній договір, яким би сторони передбачили відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені з боку виконавця (відповідача) , у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 386,44 грн. пені, нарахованої позивачем відповідно до п. 4.5 договору, задоволенню не підлягають.
До того ж, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 330,00 грн. (за період з 30.11.2010р. по 01.07.2011р.) та 147,95 грн. 3 % річних (за період з 30.11.2010р. по 24.11.2011р.)
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок відповідає вимогам законодавства (відповідно до перерахунку здійсненого судом) та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 330,00 грн. та 3% річних -147,95 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн. боргу, 147,95 грн. 3% річних, 330,00 грн. інфляційних втрат та 1000,00 грн. штрафу.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване управління №630" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Р. Люксембург,66, код ЄДРПОУ 05427269) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) -5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 95 коп. 3% річних, 330 (триста тридцять) грн. 00 грн. інфляційних втрат, 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. штрафу та 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) грн. 04 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову -відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.В. Щоткін
Дата складання повного тексту рішення: 13.04.2012 року