Справа № 22а-6139/08 р. Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 50 інстанції - Попович С.М.
Доповідач - Семененко Я.В. (№ 2а-256\08)
20 серпня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді - Семененка Я.В.
суддів - Баранник Н.П., Юхименка О.В.
при секретарі - Гулій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області
на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2008 року по справі № 2а-256/08 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -
У березні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, на отримання якої він має право, як учасник ліквідації ЧАЕС І-ї категорії та інвалід 3 групи. Вказував, що відповідач за 2007 р.р. виплатив йому 90грн. допомоги на оздоровлення. Між тим, вказаним Законом визначено, що він, як ліквідатор наслідків на ЧАЕС І категорії та інвалід 3 групи має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що мінімальна заробітна плата у 2007 році становила 460грн., позивач просив стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 1750грн.
Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Олександрівська міська рада Кіровоградської області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якої відмовити в задоволені позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, позивач вказуючи на неправомірність дій відповідача, посилався на те, що розмір сум, які підлягають до сплати, повинні розраховуватися у відповідності до ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської міської ради наполягало на тому, що граничні розміри виплат, особам які постраждали внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, визначені Постанова КМУ, які і підлягають до застосування при визначені розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Спору між сторонами щодо наявності у позивача права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, як особа, що постраждала внаслідок ліквідації катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕ 1 категорії і є інвалідом третьої групи, не існує.
Апелянт, зокрема посилався на те, що допомога на оздоровлення виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, тому підстав для її виплати в більшому розмірі немає.
З такими доводами апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Разом з тим, ст..71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційним п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальних заробітних плат.
Таким чином, з 09.07.2007р. у позивача виникло право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як то визначено ст..48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, відповідача будь-яких дій на виконання зазначеного Рішення Конституційного Суду України та ст..48 Закону не вжив, щорічну грошову допомогу на оздоровлення позивачу виплатив не в повному обсязі.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно, з урахуванням встановлених обставин справи, стягнув з відповідача різницю між виплаченою сумою щорічної допомоги на оздоровлення та тією сумою, яка мала бути виплаченою відповідно до вимог Закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а носять характер особистого тлумачення апелянтом окремих норм матеріального права.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду від 14.04.2008р. без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту ухвали.
(Повний текст ухвали виготовлено 21.08.2008р.).
Головуючий:
Судді:
Справа № 22а-6139/08 р. Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 50 інстанції - Попович С.М.
Доповідач - Семененко Я.В. (№ 2а-256\08)
(Вступна та резолютивна частина)
20 серпня 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді - Семененка Я.В.
суддів - Баранник Н.П., Юхименка О.В.
при секретарі - Гулій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області
на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2008 року по справі № 2а-256/08 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Олександрійського міськрайонного суду від 14.04.2008р. без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту ухвали.
Головуючий:
Судді: