Справа №2-а-175/08
18 червня 2008 року
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тітова М.Б.
при секретарі Годжаєвій З.Ф.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача Штефієнко Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум допомоги на оздоровлення, -
Позивачка ОСОБА_1. звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 7631 гривню 60 коп., посилаючись на те, що вона являється потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та є інвалідом другої групи. Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй повинна виплачуватися щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги. Вона отримала грошову допомогу на оздоровлення в 2003 - 2007 роках значно меншу, ніж це передбачено ст. 48 вказаного Закону. По питанню виплати недоотриманих сум на оздоровлення він в лютому 2008 року звернулася з відповідною заявою до відповідача, але їй листом від 03.03.2008 року було відмовлено в задоволенні її вимог, в зв'язку з чим вона змушена звернутися з відповідним позовом до суду. Окрім того, вона просить стягнути із відповідача на її користь недоотримані суми грошової допомоги за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 2893 гривні, посилаючись на те, що вона являється дружиною померлого учасника бойових дій. Відповідно до частини 5 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року їй повинна виплачуватися щорічно до Дня Перемоги до 5 травня разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вона отримала грошову допомогу в 2005, 2006, 2007 роках значно меншу, ніж це передбачено частиною 5 ст. 15 вищевказаного Закону.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. свої позовні вимоги підтримала, посилаючись на вищенаведені обставини і просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову суму недоотриманої допомоги в розмірі 10524 гривні 60 коп.
Представник відповідача Штефієнко Г.М. в судовому засіданні позов не визнала і просила суд відмовити ОСОБА_1. в задоволенні її вимог, посилаючись на те, що позивачці виплачувалась допомога на оздоровлення як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії в розмірах, інваліду другої групи, що були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також представник відповідача зазначила, що в Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не були передбачені видатки на проведення перерахунку раніше виплаченої щорічної допомоги на оздоровлення. Щодо вимог позивачки про стягнення недоотриманої допомоги як дружині померлого учасника бойових дій, представник відповідача просила відмовити в задоволенні її вимог, посилаючись на те, що позивачці виплачувалась щорічно разова грошова допомога як дружині померлого учасника бойових дій в розмірах, що встановлювались на кожен рік Законами України «Про державний бюджет України». Окрім того позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, який визначено ст. 99 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1являється потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим Київською обласною державною адміністрацією 06.06.2003 року, та являється інвалідом другої групи, що підтверджується витягом із акту огляду у МСЕК від 23.05.2003 року, і її інвалідність пов'язана з впливом наслідків аварії на ЧАЕС.
Із інформації наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1. за 2003 рік виплачена допомога на оздоровлення 23.12.2003 року в сумі 26 гривень 70 коп.; за 2004 рік - 17.12.2004 року в сумі 26 гривень 70 коп., за 2005 рік - 14.10.2005 року в сумі 120 гривень, за 2006 рік - 30.09.2006 року в сумі 120 гривень, за 2007 - 21.12.2007 року в сумі 120 гривень.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова щорічна допомога на оздоровлення потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідам другої групи, виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які посилається відповідач, суперечать іншим нормам законів.
Так, згідно Закону України « Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 гривень з 1.12.2003 року - 205 гривень, який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік, вказані закони до 2006 року не мали обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, , частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_2. виплачена за період 2003 - 2007 років неправильно. Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та приймаючи до уваги Рішення Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, при виплаті допомоги на оздоровлення слід керуватися ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідач повинен виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної компенсації на оздоровлення.
Законом України «Про державний бюджет на 2004 рік» встановлено з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати 205 гривень на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 гривень на місяць.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України» встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень на місяць, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень на місяць.
Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати - 400 гривень на місяць, з 01.04.2007 року - 420 гривень, з 1.07.2007 року - 440 гривень, з 1.10.2007 року - 460 гривень.
Відповідачем недоплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як потерпілій від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду другої групи, за 2003 рік - 998,30 гривень (205 грн. х 5 - 26,70 грн.), за 2004 рік - 1158,30 гривень ( 237 грн. х 5 - 26,70 грн.), за 2005 рік - 1540 гривень ( 332 грн. х 5 - 120 грн.), за 2006 рік - 1755 гривень ( 375 грн. х 5 - 120), за 2007 рік - 2180 гривень ( 460 грн. х 5 - 120), всього 7631,60 гривень.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1. з 13 червня 2001 року має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 13.06.2001 року управлінням праці і соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області.
Із інформації наданої відповідачем вбачається, що позивачці за 2005 рік виплачена разова грошова допомога до Дня Перемоги в сумі 130 гривень; за 2006 рік - 130 гривень, за 2007 рік - в сумі 150 гривень.
Відповідно до частини 5 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року щорічно до 5 травня дружинам померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та Законом України «Про державний бюджет України» на 2007 рік від 19.12.2006 року дія частини п'ятої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України за справою № 1-29 /2007 року від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. В зазначеному рішенні Конституційний Суд України визначив преюдиційність цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ним позовів з зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, визнаних неконституційними.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем разом грошова допомога ОСОБА_1. виплачена за період 2005, 2006, 2007 років неправильно, оскільки така допомога визначалась не із розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність було встановлено в сумі 284,69 грн.
Розмір прожиткового мінімуму неодноразово збільшувався, у тому числі згідно ст.1 Закону України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 р. №2085-ІУ та ст.63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 р. №2285-ІУ розмір мінімальної пенсії за віком був встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто 332 гривень в 2005 році. В 2006 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-ІУ із змінами та доповненнями статтею 65 було затверджене поетапне підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. На 2007 рік Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 15.03.2007 року також затверджене поетапне підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Окрім того цим же Законом встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.
Відповідачем недоплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення як дружині померлого учасника бойових дій за 2005 рік - 866 гривень ( 332 грн. х 3 - 130 грн.), за 2006 рік - 947 гривень ( 359 грн. х 3 - 130 грн.), за 2007 рік - 1080 гривень ( 410 грн. х 3 - 150 грн.), всього 2893 гривні.
Суд не вбачає підстав для відмови в задоволені позову ОСОБА_1. з підстав пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки Законами України «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинялась дія ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати та дія ч. 5 ст. 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, що позбавляло можливості позивачку звертатись до суду з посиланням на дані норми Закону, а також слід зазначити, що позивачка об'єктивно дізналася про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення в повному розмірі, коли на її звернення відповідач 03.03.2008 року відповів відмовою в виплаті належних сум.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.17, 18, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.19 Конституції України, ст.48, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частиною 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України за справою №1-29/2007 від 9 липня 2007 року, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1задовольнити.
Стягнути із Управління праці та соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1недоотримані суми щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2007 роки в сумі 7631 гривню 60 коп., та 2893 гривні недоотриманої одноразової щорічної допомоги до Дня Перемоги за 2005-2007 роки, всього 10524 (десять тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 60 коп.
Звільнити управління праці і соціального захисту населення Богуславської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору (державного мита) на підставі рішення двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Богуславської міської ради від 29 січня 2008 року "Про надання пільг по сплаті державного мита".
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Головуючий : суддя (підпис) Тітов М.Б.